Проросійський реванш

Реванш проросійських сил - спершу - політичний мем, породжений Європейською Солідарністю і особисто Порохом, згодом - реальність для 2019-2020 років. Характеризується намаганням недобитих регіоналів влаштувати камбек та посилено просувати російський порядок денний в Україні. Викликаний приходом до влади слабкої особистості, що дало вікно можливостей для проштовхування ватних ідей, а також уможливлення цього завдяки закриванню очей попереднього "патріотичного керівництва", що на поталу своїм особистим інтересам допустило можливість спроби реваншу.

Передумови

Бігборди Пороха прямо натякають
Ви ще дивуєтесь, чому простий нарід проголосував за зе?

Позасистемний кандидат

У 2019-му році вперше в історії України до влади прийшов не умовний "помаранчевий" чи "синьо-білий", а позасистемний кандидат, що не був ні тим ні іншим. Простіше кажучи, до булаву отримало уособлення принципу "какая разніца", яким є більша частина населення України станом на 2026. Відповідно, послабленням загального прокраїнського середовища, а також розбратом національно-демократичних сил навколо питання "чи підтримувати баригу на виборах 2019?" скористалися регіонали для відбиття певних дивідентів та відновлення втрачених у 2014 році позицій. Втім, реванш був би неможливий без створення сприятливого для нього середовища за правління сивочолого гетьмана. Скажімо, з 2018 року в Українському медіапросторі помітний стрімкий зріст популярності проросійських нарративів на хвилі незадоволення чинною владою.

Проросійські сили завдають удару у відповідь

У 2018 (за рік до виборів) медіахолдинг Медведчука значно посилюється за рахунок укладання договорняка з патріотичною владою. "Ви нас не чіпаєте, а ми час від часу транслюємо як Порох перерізає стрічки та відкриває якісь об'єкти." Кум Путіна саме за Порошенка розбудував медіа-імперію з просування проросійських тез, які у дивному симбіозі сплітались з дійсними на той час вимогами (квоти на українську мову в етері до прикладу). В цей самий час підіймають голову "скрєпні" організації по типу "Традиція і Порядок" і набирає популярності Шарій, євроскептицим, конспірологічні теорії про "зовнішнє управління" та інші Соросо-байки. До того ж, з приходом до влади, п'ятий президент не провів до кінця люстрацію, а також занадто довго загравав з проросійським електоратом перед тим як приміряти амплуа "державника". Ба більше, до 2018-го була успішно випиляна проукраїнська опозиція, яка складала хоч якусь конкуренцію сивочолому (Народний фронт і добробати).

Хто проти Порошенка - той за Росію!

Узурпувавши "патріотичну двіжуху", Порошенко своїми невдачами та відвертими пройобами значно підтопив її позиції. "А, ось бачите: носить вишиванку, а який барига! Виходить, що мова не нагодує! І взагалі ці ваші патріоти - якась секта чинного прєзіка. Фу таким буть." - все частіше лунало на вулицях вашого міста. Що, з рештою, і призвело до катастрофи - критичного падіння рейтингу БПП, відсутності адекватної альтернативи і без того зашквареному Пороху, а також початку політичного шляху для популістичного "какаяразніцьі", який вдало згуртував навколо себе "пересічного громадянина" від Ужгорода до Донбасу. На дебатах Зеля влучно підмітив, що "Я - ваш вирок". Саме ак воно і сталося. Порошенко винен в тому, що такі як Зе прийшли до влади. Його основним же завданням після Майдану було унеможливити будь-які "хитання в бік Москви", чого він благополучно не зробив. Хибна дихотомія "Хто проти Порошенка - той за Росію" призвела до відторгнення прокраїнського загалом і на виборах зокрема.

Суть причини

Реванш

Ще ніколи електоральна мапа не була такою об'єднаною

Хто голосував за Зеленського?

Порошенко розгромно програє на виборах 2019-му році (спойлер: 25% проти 73%). До влади, приходить Зеленський на популістичних гаслах, та зі світоглядом, який сповідує більша частина населення. Авжеж, звична проукраїнська риторика похитнулась в сторону помірковано-малоросійської на поталу рейтингам та "народному схваленнню".
Величезна кількість патріотів, ба навіть націоналістів у 2019-му голосувала за Зе, оскільки віддавати голос за всіма визнаного мародера їм було неприйнятно. Ядро електорату Вовочкі все ж складала лайт-вата (зичайна вата голоснула за Бойка), а також ті, хто зневірився у Петрі. Таким чином, Слуга народу зібрав у собі як патріотів, що були проти Порошенка, і "какаяразніца", яким "все одно, аби кінець епохи бідності", і вату, яка бачила в Зеленському людину, яка як раз таки і відкотить "згубну проукраїнську політику", чи принаймні послабить її. Отже, кожен бачив в ньому щось своє. В політичній науці це зветься big tent party.
Порошенко зайняв вигідну, як для опозиції, стратегію. Йому й робити нічого для підняття рейтингу не потрібно було; лиш вказувати на очевидні пройоби Зелі та загравання з проросійським електоратом, як зневірені новому гаранті починали переходити в табір євросолідарності. По факту, з кожним місяцем Володимира Олександровича починають проукраїнські громадяни, які сого часу вважали Порошенка більшим злом, але на тлі проросійського реваншу розчарувались у своєму виборі. Авжеж, Петро Олексійович першим почав бити на сполох. Власне, його команда і стала активно форсити мем про "проросійський реванш" з метою повернути в лоно своїх прихильників тих, хто відколупася від Зеленського та послабити його позиції. Звичайно, після виборів за відсутності дилеми "По або Зе" електорат повернувся до своїх вподобань: вата полишила нового президента і пішла в ОПЗЖ (оскільки протистояти "більшому злу" в обличчі шоколадного барона вже не потрібно було), а українці - частково пристали до ЄС (що виявилось їм ментально ближчою своєю повісткою), або частково розорошилась по іншим політичним партіям.

Скільки голосувало за Зеленського?

Позиція Стерненка

Варто зазначити, що у першому турі за коміка проголосувало близько 30%. Себто ЦЕ і є ядро його електорату. Тому пост-виборчий вереск команди п'ятого президента про 73% ватників є недоречним, адже ті 43%, які не були ядром електорату майбутнього шостого президента, голосували проти Порошенка, що ще раз свідчить про те, що поразка проукраїнських сил у 2019-2020 роках спричинена саме діями попереднього гаранта. А тепер слідкуйте за руками: явка у другому турі виборів (де Зеленський переміг з 73-ма) склала 62% по Україні. А значить, що реально за Володимира голоснуло лише 45% від загальної кількості людей, що мають право голосувати. Тобто 38% людей, було похуй, і вони не ходили, 45% проголосували за Зеленського (з них половина 25% - проти Порошенка, а 20% конкретно за Зе), а 17% за Порошенка і проти Зеленського. З цього бачимо, що реальна секта По налічує +- 15 відсотків від усього населення, а секта Зе - відсотків 20. Це й покажуть подальші соціологічні опитування, коли курява виборів спаде і електорат повернеться до цих самих цифр.
Відповідно, Вибір Зе був цілком собі ситуативною відповіддю на провал попередників.^[1]

Новий парламент

Тим часом, як тільки Зе інавгурується, він розпускає парламент. Рейтинги в нього ще захмарно високі. Кувати залізо треба доки гаряче. У жовтні 2019-го Україна обирає новий парламент. Під брендом Зеленського, його партія "Слуга народу" отримує колосальні результати: вперше в історії українського парламентаризму пропрезидентська партія (та й партія взагалі) отримує більшість. Такого не було з часів "Групи 239" - монобільшості комуністів у ВР УРСР 1990-1994 років. Слуги отримали 254 крісла, з 226 потрібних для: