Москвофобія

Маємо те, що маємо Це поспішно врятована з веб-архіву стаття (Москвофобія). Тут може не вистачати картинок, шаблонів та інших необхідних речей. Її належить реставрувати, або переробити, якщо вона вже застаріла. Коли стаття вже відновлена і настав час видаляти цю плашку - залишайте посилання на архівну версію статті в розділі "Посилання" внизу сторінки.

Москвофобія (від "москвин" і грецьк. φόβος — страх) - звичайне відчуття європейця при згадці про москалів. Якщо описати емпірично, то це щось між ненавистю до азійських варварів, страхом перед їх агресивним дикунством і загарбництвом, прагненням хоч якось просвітити бідолашних унтерменшів. Найбільш властиве це почуття європейських народам, що межують з Імперією Зла: українцям, білорусам (чи литвинам - кому як подобається), естонцям, литовцям, латвійцям; а також народам, яких москалі загарбали, але ще не варваризували.

Поширення

Якщо вірити загниваючій педівікії, найбільшими москвофобами є самі ж москалі. А точніше окремі верстви московського населення: ліберали й емігранти. Та все ж інші держави бояться і недолюблюють Ерефію більше за її громадян.

США

Традиційно ненавидять ставляться з легким презирством до Московщини вже понад чверть століття, до того ненавиділи та остерігалися Московію через комунізм та бажання випиляти капіталізм. Американці вже не вважають її своїм головним природним ворогом і суперником за контроль над світом - арабські терористи зараз куди страшніші для США.

Бриташка

Останнім часом страх британців втихомирився. Однак на початку минулого століття ці країни ледь не перебились одна з другою за контроль над Азією.

Німчура

Ці не люблять слов'ян давно. Уже майже 1000 років триває протистояння між германським і слов'янським світом. В часи ДСВ няўка Біснуватий навіть хотів знищити всіх москалів, та на жаль не встиг.

Центральноєвропейські держави

Бояться москалів після 50-річного періоду фактичної окупації. Сьогодні представники цих держав (здебільшого ляхи), в інтернетах час-від-часу здійснюють рейди на москальські імеджборди, з картинками "Ґаржусь Рассієй". Однак через малу кількість ці витівки кінчаються традиційно.