Салазар

На початку політичного шляху. Дивится на тебе як на сепаратиста з Анголи.

Антоніу Салазар - португальський диктатор (наразі давно мертвий). Зумів поєднати непоєднуване - бути тихонею і не мати владних амбіцій і при цьому не віддавати владу і вести війни. Цікаво що формально він був прем'єр-міністром а не президентом, проте владу мав майже необмежену.

Унікальний диктатор

Вважав пенсіонерів та селян бидлом і відкрито це казав. Під час Другої Світової торгував і з німцями і з Союзниками, і зумів зберегти нейтралітет Португалії, бо португальці в ті часи більше боялися влізти в світову війну, аніж свого профессора-диктатора а потім боялися соціалістів-комуністів, від яких, Салазар їх і врятував. Не мав дружини і подейкували що жінки його мало цікавили, при цьому геєм він точно не був і з жінками товаришував та активно спілкувася (саме спілкувався а не трахався). Зате був дуже релігійним. Економив на всьому але не відпускав португальські колонії тільки заради престижу, хоча вони сильно об'їдали і без того не багату метрополію. Диктатором себе не вважав, і політиком теж, ставши до керма країни продовжував називати себе простим викладачем економіки (яким, до речі, дійсно був до того як став керманичем) і кожен рік писав заяву на ім'я директору того універу де викладав, з проханням надати йому академ-відпустку аби можна було ще трохи покерувати Португалією. Тобто кількадесят років він офіційно прогулював роботу викладача.

Помер так як і жив - незвичайно. Пісковзнувся в ванній та довбанувся головую об пілогу, і в нього стався інсульт. Після цього його тихенько відсторонили від влади рішенням парламенту, бо зрозуміли що він вже погано тямкає, і доживає останні місяці, про те самому Салазару про це не повідомили. Ще півтора роки він вважав себе повноцінним лідером країни, хоча керував Португалією вже не він. Щоб не нервувати зайвий раз дідуся (як його називали колеги) для нього випускали фейковий примірник газети де зображали лише хороші події та успіхи Портгалії. Наприклад Салазар так і не дізнався про висадку американців на Місяць, адже отримавши таку звістку міг просто дати дуба в туж хвилину, бо як це так - це португальці мають бути першими у всьому а не якісь там срані які!

Наразі у себе на батьківщині вважається найуспішнішим португальцем за всю її історію, переплюнувши навіть короля Афонсу I що створив в ранньому середньовіччі саму Португалією. Ось такі то справи.

А успіхи були?

Так! Та ще й які! При ньому Португалія яка була зав'язана на сільському господарстві перетворилася на промислову країну. Заводи, фабрики, комбінати, мости, дорого все це почало будуватися ударними темпами, завдяки його 4-ри річним держпланам (накшталт радянських "п'ятирічок"). Тобто Антоніу хоч і не любив комуністів про те де що в них всеж-таки запозичив. Державний борг який був ну дууууже чималим за дядька Салазара виплатився майже весь.

Салазар позує для тоталітарного мистецтва

А чи була там диктатура взагалі?

У 1950-1960-ті рр. економічне зростання, забезпечене реформами Салазара, припинилося. Але важливіше було те, що підросло нове покоління португальців, яке, на відміну від їхніх батьків, не мали алергії на демократію. І у цих молодих людей почали виникати питання. Насамперед вони стосувалися долі противників режиму. За Салазара в Португалії так і не було введено смертну кару, а політичні репресії не йшли в жодне порівняння з тим, що відбувалося в сталінському СРСР, нацистській Німеччині і навіть у «м'яких диктатурах» інших країн. Проте місцева політична поліція «ПІДЕ» все одно не дрімала. За різними оцінками за роки правління Салазара у катівнях загинули від шістдесяти до ста політв'язнів. Гітлер і Пол Пот, побачивши такі цифри, каталися по підлозі в пеклі від сміху.

Більше того, втратила колишню монолітність і еліта, на якый тримаєтся країна. До того ж провалився план Салазара щодо відновлення колишньої могутності Португалії. До стадії остаточної кризи увійшли залишки колоніальної імперії. У середині 1950-х років в Анголі, одній із останніх португальських колоній, спалахнула запекла війна за незалежність. І якщо спочатку курс на придушення повстання користувався в Португалії популярністю, то потім, у міру того, як війська ув'язали в партизанській війні, крах імперської ідеї став очевидним.

Салазар помер 27 липня 1970 року. Через чотири роки після його смерті створена Салазаром «нова держава» впала внаслідок безкровного перевороту, який отримав назву «революція гвоздик» і став першою «кольоровою» революцією в Європі. З того часу політична та економічна система країни зазнала серйозних змін. Однак і сьогодні Португалія все ще залишається відносно однією з найбідніших держав Західної Європи, що правда в порівнянні з Україною та Рашкою рівень життя в Португалії доволі височезний.