Чойбалсан

Маршал і вождь монгольського народу

Маршал Хорлогійн Чойбалсан (1895-1952) - справжній монгол, червоний революціонер та диктатор Монголії, анонімний син монгольського народу (про його дитинство нічого невідомо і досі), комуняцький націоналіст, вірний друг та прихильник Сталіна. Як і будь який червоний правитель - запилив свій власний культ особистості. Був відданим союзником СРСР під час радянсько-японських війн, але тримав дулю за пазухою і не забував про власні інтереси. У зовнішній політиці намагався відгризти у китайців т.зв. Внутрішню Монголію та Сінцзян - підтримуючи місцевих сепаратистів і сподіваючись запиляти Велику Монголію, куди б за мріями Чойбалсана, раптово, увійшли б братушкі-буряти та тувінці, яких великі монголи вважали несправедливо русифікованими, лол. Чойбалсан помер у 1952 році, так і не побачивши як провалився його проект власної Монгольської імперії, а в 1956 році його культ особистості — як і у його начальника — був розвінчаний. Вважається найбільш деспотичним правителем Монголії за останні кілька століть.

Монголія в часи пиздецю і ізоляції

Чойбалсан і його кумир

Монголія на час народження та дитинства Чойбалсана була глухим та ізольованим регіоном, який формально був під владою китайської імперії, але на практиці китайці тут опиралися на владу місцевих стародавніх аристократичних родів, які вели свої родословні ще з часів Монгольської Імперії Чингізахана і на прошарок буддійського духовенства, яке в Монголії мало великий вплив та владу.

Як і належить справжньому монголу - герой статі народився в родині кочівників-скотоводів і мав статус незаконнонародженого байстрюка. Про батька фактично нічого не відомо, сучасні монголи пишуть що батя був з бідного клану і тому не міг одружитися з мамкою Чойбалсана і кудись пропав згодом. Родичі матері не сильно панькалися з байстрюком і віддали хлопця в монастир, щоб він там навчився добре читати та писати, серед монахів він і отримав своє ім'я Чойбалсан (Чоно). Але наука хлопцю не зайшла, йому хотілося чогось цікавішого. Тому разом з другом він поперся в тодішню Угру - столицю Монголії і працював на будь-яких роботах.

За часів Російської Імперії і Першої світової Чойбалсан навчався в Іркутську, де заразився комуняцькими та соціалістичними ідеями. Цікаво, що ця Іркутська школа була створена іще російською імперською владою щоб виховувати собі лояльних молодих монгольських політичних діячів - адже імперські амбіції москалів ніхто не відміняв - їм потрібні були свої люди для територій на які вони мрійливо зазіхали. Уявіть момент - на той час Російська імперія ще існувала, а ось Китайська імперія 1911-го року вже почала розвалюватися і перетворюватися на крихку республіку де почалися сепаратистські рухи, і відповідно москалі мали купу планів на Китай. Купа фото часів російського імперського протекторату в Монголії. Але Перша Світова і революція йобнула в самій Росії, тому навкруги настав пиздець, який Чойбалсан і політично активні монголи вирішили використати на свою користь і нарешті захопити владу на батьківщині.

Одразу кмітливий монгол організував революційний гурток, який швидко став майбутнім кістяком Монгольської народно-робітничої партії з сабжем на чолі. Але Монголоію попереду чекали жорсткі часи, де москалі і їх прихильники наробили не меньше пиздецю, аніж на українських теренах.

Пригоди москалів в Монголії

• 

  1913 рік. Москалі вітають монголів, що відділилися від китайців

• 

  1913 рік. Російські солдати в Монголії.

• 

  Богдо-хан - правитель монголії, що вміло маневрував між росіянами та китайцями

Червона Монголія

Людина-оркестр: до моменту фактичного приходу до влади в 1936 році і до самої смерті встиг просидіти на семи міністерських кріслах, а коли формальний лідер Монголії Пелжидійн Генден набрид товаришу Сталіну, сабж почав люто копіювати свого кумира з Кремля.

Монголія часів Чойбалсана отримала на повну усі елементи радянського совку.

• Колективізація
• Репресії буддистських священників
• Уніфікація армії і форми під совок.
• Кирилізація мови в 1940-х для підганяння під російську мову. Російську мову усі монгольські школярики вчили в радянський час[1] по 5-6 годин на тиждень і навіть існував окремий інститут, що випускав вчителів російської мови для монголів, з відмовою від старого традиційного монгольського письма. Наслідки цього і досі відчутні, хоч уряд і намагається повернутися до вживання старого вертикального письма. Російську мову монгольські школярі усі були повинні вчити аж до 1990 року.

• 

  Молодий та перспективний червоний командир Чойбалсан. 1922 рік

• 

  Make Mongolia great again. Про яку Монголію мріяли тоді.

• 

  Влада в Москві мінялася, але монголи лишалися

• 

  Сухе-Батор Дамдін та Ленін

Культ особистості

Велика Монголія

Для росіян Чойбалсан залишається "харошим нашим манголом" який завжди був на стороні Москви і більше москалів нічого не цікавить, бо для них Монголія то далекі та дикі єбеня де нічого цікавого для них немає.

• 

  Сучасні косплеєри вождів

• 

  Кількістью медалей тягне на маршала КНДР

• 

  Всратий "Рускій мір" він і в Монголії Русскій Мір

• 

  Щоб було як в Маскве.

• 

  Хоронили як Сталіна

• 

  Мавзолей Чойбалсана. Знесений нахуй в 2005 році.

А що думають сучасні монголи?

В радянські часи про Монголію був складений анекдот, що "це незалежна країна від якої нічого не залежить" або 16 республіка СРСР. Це було яскравою ілюстрацією, як зневажливо Москва ставилася до власних сателітів. І монголам дуже пощастило, що москалі не приєднали її до себе як сусідню Тувінську республіку, бо тоді їх усіх би чекала доля сучасних бурятів.

• 

  Монгольський соцреалізм та совок

• 

Див. також

• Кім Ір Сен
• Золота Орда

Посилання

• Про окупацію Монголії китайцями 1919-21
• Монгольська народна революція 1921 року
• Монгольські історичні фото