Помаранчева революція

Матеріал з Енциклопедія Драматика
(Перенаправлено з Майдан)
Перейти до: навігація, пошук
998histor.jpg

Давно то діялось...
Стаття розповість вам про давно минулі, але цікаві історичні події, чи про особистостей в історії нашої країни. Якщо вам здається, що стаття розповідає про давно непотрібне закам'яніле лайно мамонтів, то негайно напишить нам про це на Порталі спільноти.

ORev.jpg

Помаранчева революція, (Першомайдан або просто Майдан 1) - епічна подія, що відбулася у кінці 2004 року, через те, що різні українські бандитські організації хотіли і далі ущімлювати свободу українців, але чи не вперше в незалежній історії ми хоч щось намагалися змінити. Але казати про те, що ми у кращих традиціях радянської ментальності - раз і назавжди - щось вирішили, було б помилкою. Хоча, якби не Помаранчева революція, то навряд чи жарт про вбивство Януковича закінчився б лише неприємним слідом.

Що таке Майдан?[ред.]

Де мої 15 років?

В старі часи у кожному українському селі, що себе поважало в центрі села поряд із церквою був свій майдан, площа коло церкви, де люди обговорювали і вирішували всі найважливіші громадські справи. "Зібрати майдан", "зібратися на майдан" означало просто зібратися і обговорити всі справи, які турбують громаду чи окремих її членів. Як правило кожен, кого люди хотіли слухати мав на майдані право голосу, той кого слухати не хотіли - тому права голосу не давали. Традиція майданів на землях вільної України і святої Русі іде з дуже давніх часів, тут можна згадати і вирішення справ у колі серед древніх степовиків Великого Степу і віче у слов'янських народів, зокрема на стародавній Київській Русі-Україні, так само як і Русі Новгородській та (первісно) Московській. На жаль ті, хто виступає проти народних майданів як явища і зокрема народного майдану, який відбувався в центрі Києва в 2013-2014 рр. не розуміють смислу майдана для наших дідів і прадідів, простих сільських трудових козаків-християн Подніпров'я, вільних людей по волі Божій, а не царській чи панській, для яких майдани без усякого сумніву були виявами самого справжнього, стихійного, робоче-християнського народовладдя.

До[ред.]

До Майдану, Україна була однією з тих середньо-азійських республік, де самовладний господар-президент наказує народу коли розкривати рота. Є версії, що той же Леонід Данилович створив умови для вбивства основного конкурента на чергових виборах - дисидента Чорновіла, приклав руку до вбивства Ґонґадзе та багатьох інших пам'ятних справ. Він же щемив акції "Україна без Кучми", які проводили члени майбутньої помаранчевої влади. Благо пан схаменувся і відкерувавши дві терміни, не замахнувся на третій. Тут і почалося найцікавіше.

Новим кандидатом від влади був певний Віктор Янукович, який був не лише колишнім зеком, але й успішним керівником-виконавецем із земель Донбасу. Хоча йому і перейшов "у спадок" ввесь адмінресурс напівдеспотичної влади, він не зміг протиставити себе свіжій революційній хвилі і своєю відвертою тупістю (хоча прізвище і не Буш, що дивно), очевидним правонаступництвом від колишньої влади та витівками соратників у ЦВК зіспонукав країну до хоч і не кривавої, збройної і радикальної, але революції.

Революція-нереволюція[ред.]

1265038665968256.jpg
1335119478055.png

Поступово, у зв'язку з вимогами чесно рахувати голоси, на майдані зібралась така купа люду з Києва та привезених з регіонів, що вважати це рядовою політичною акцією не наважився вже ніхто. Іще більший дупобіль відчули ригіанали, коли на майдані розставили наметове містечко. А після того, як поставили сцену, українці поринули у те, що виходило завжди найліпше - співали патріотичних пісень.

Закінчилося все ексклюзивним третім туром для Ющенка, отруєнням та месіанською інавґурацією, і нехай тільки хтось скаже, що виглядало то все не файно. Одне, далебі, прикро, усе пройшло мирно, без революційної зміни порядків і "дії на межі епох", що як показали подальші події було характерно, але ж усі сподівалися, що Пасічник прийде і все зробить.

Контррев і без революції обійшлося[ред.]

Упродовж наступних 5-ти років (термін президентства Пасічника), було підтримано найменше фізичних факторів за всю історію України. Навіть епічний мистецький арсенал, і той закинули. Замість цього було пограно у політиканство, дестабілізовано економіку, докрадено усе що не докрав Кучма. Бандити лишилися на свободі. Руки, що не крали, так нічого і не зробили. Свобода слова забезпечувалась тим, що владі було формено начхати на те, що там шепче по кухнях український народ. І те і інше характерно, бо перший рік українці жили ілюзіями, наступні дві - надією, і ще дві - розчаруванням. На вдосконалення свого куточку світу часу не лишилося і вже у 2010-ому оповісна трагедія - до влади прийшов зек. Хтось скаже, що головне що боролися, але на жаль для української ментальності, у нашому світі намагання є несуттєвими, результат - в багато разів важливіше.

Але найжаркіше було лише попереду.

Далі дивись[ред.]

Євромайдан

Посилання[ред.]

Примітки[ред.]