Луганда і Донбабве: відмінності між версіями
м (→Фольклор: виокремив пасту) |
м (→Фольклор) |
||
| Рядок 96: | Рядок 96: | ||
== Фольклор == | == Фольклор == | ||
{{Архів:Луганда і Донбабве/Фольклор}} | {{Основна|Архів:Луганда і Донбабве/Фольклор}} | ||
== Див. також == | == Див. також == | ||
Версія за 10:29, 14 серпня 2020
|
|
.jpg)
Луганда і Донбабве (скорочено - Лугандон) - загадкова країна, розташована десь на території Лугані і Донбасу, але більше схожа на дві відомі африканські країни - Уганду й Зімбабве, звідки й назва. Населена колорадами, пенсіонерами, заблукалими російськими вояками на танках, донськими козаками на БТРах і, подекуди, нормальними людьми. Також відома як Лугандійсько-Донбабвійська Православна Джамахірія (ЛДПД).
Історія
| « | - А какая модель экономического развития ДНР? - Закрой рот! Деды ваевали! Путин введи вайска! |
» |
— |
Ще за князя Володимира тут жили печеніги, половці та інші степові люди. Порівняно з Подніпров'ям жили вони погано, через що час від часу навідувалися до Києва, шукаючи хліба, зрілищ, золота та бабів, але часто отримували не те, що шукали і повертались ні з чим. Київські князі теж навідувалися в простори Луганди, яка завжди славилася своїми... ну щось там цінне точно було, наприклад промисли солі, там де нині Бахмут. Готичну історію про одного з них розповів нам Анонім, його мемуари були перекладені на over9000 мов світу, а олбанський композитор Бородін навіть настрочив на них оперу.
Але ближче до справи. Завдяки візитам київських князів етнічний склад населення Луганди і Донбабве зі зміною кількох поколінь став сильно строукраїнським. І все було би заїбись, але воєначальники відомого всім Чингізхана аби задовольнити свою хіть дбаючи про благополуччя населення, загарбали провели у країні загальнонаціональний референдум і за його результатами приєднали Луганду і Донбабве до Золотої Орди. Так Луганда і Донбабве опинилася там, де вона опинилася.
Коли Джон Юз, валієць з великим баблом, побачив, що Донбаська земля багата не тільки на степових ховрашків та давні кургани, але й на вугілля та дешеву робочу силу, він спорудив тут металургійні заводи, а в додаток до них - перші шахти. Став косити на них бабло, а для рабської праці залучав москалів з донських районів та прибулих з бідних територій з під Костроми та Ярославля. Українці-селяни залишалися жити в селах навколо швидкоростучих російськомовних міст. Так етнічний склад краю почав змінюватися у бік кацапів. За ним потягнулися бельгійці та французи, які теж були не проти поексплуатувати робітників які мало просять, але багато пашуть. І в них непогано виходило вести бізнес.
Коли грюкнув жовтневий переворот, а гетьман сотонатівський ставленик Скоропадський не схотів платити трудящим зарплату в рублях, жителі краю проголосили прорадянську Донецько-Криворізьку республіку. Але проіснувала вона не довго. Комуністи швидко повернули Луганду в лоно матушкі, а щоб косити на вугіллі більше бабла, стали звозити туди бидлогопів, голодних селян нечорнозем'я та всіх з усіх кутків нєоб'ятной Родіни, кому хотілося заробити немаленьких грошей для злидарюючого у своїй масі Совка. Так Луганда і Донбабве поступово стала тим, чим вона стала.
Як усе починалось
| « | Знаєте чому в Россії парламент - Дума, а в Україні - Рада? Бо москалі весь час думають як нас до себе повернути, а ми радуємось, що ніяк не придумали |
» |
— Анекдот |
Починалось все як не дивно ще 90-ті і не тількі на сході. Спершу Россія розпочала срач за Чорноморський флот, і це ще коли при владі в РФ був вічносиній Боря Єльцин який з нами, украми, корешився. Потім Кравчук ощасливив нас ядерним роззброєнням, і держава з третім за чисельністю ядерним арсеналом світу (це була Україна, якщо не доперли) обміняла всю ядерну зброю на старі пожежні машини та гарантії міжнародної безпеки підписавши "Будапештський меморандум".
В 1994 році пройшов консультативний референдум на Донеччині та Луганщині щодо надання російській мові статусу другої державної та запровадження федеративного устрою України, референдум освітлювали в російських ЗМІ, активно форсували місцеві кремляді та ті хто в совковому минулому переїхав на Донбас з радянської Росії. На референдум заплющують очі в Київі але не в Москві, там його ще не раз згадають як "спробу Донбасу розширити свої права та свободи", але ж знову таки: ну розширив би Донбас свої свободи, росіянам то що з цього? Навіть розмовляючи на рашкіньській мові в укрофедераціїї вони все одно були б частиною України, про вихід тоді мова не йшла. Раісянє все одно ж не хотіли його собі "вАзвращать".... чи хотіли? Та в Київі тоді прохавали куди дме вітер, і державу втримали.
Своя тиха війна точилась на екномічному фронті. У першій половині лихих 90-х, у власності Росії був лише один нафтопереробний завод в Україні, тоді як у 2001 вже усі, окрім заводу "Галичина". Після здобуття незалежності Росія не володіла жодним українським металургійним заводом, а в 2001 році в Україні вже склався потужний сектор російських металургійних підприємств, що виробляють левову частку українського металу. З приходом до влади Путіна, рашкінська економіка немов вірус вже поширилась на шість галузей української, та диктувала свої умови навіть на західній частині України. 6 грудня 2005 року в Донецьку, зусиллями східного сусіда було створено бидлоорганізацію "Донецька Республіка", а вже в наступному році вона почала збір підписів про проведення референдуму щодо "незалежності Донбасу … як це зробило Придністров'я" і створення "Донецької федеративної республіки", після чого почала відкритий збір підписів за вихід зі складу України та об'єднання в одне державне утворення на базі Донецької, Дніпропетровської, Луганської, Херсонської і Запорізької "республік". Тоді крапку в цьому срачі поставив Пасічник, який наказав СБУ завинтити гайки "рєспубліканцам", та і було їх так мало що сили вони собою не являли.
Буйний розквіт проросійської зарази почався з приходом до влади Проффесора, на ключові пости стали ті хто фапав в бік Москви, а російські телеканали показували на рівні з укроТВ, транслюючи свої "духовноскрєпні" передачи цілодобово, організації з російським уклоном на зразок "оплоту", повилазили з тіні. Та всі пам'ятають лише стабільність та долар по 9 8 грн.
На початку квітня 2014 року після перемоги Євромайдану, схід неньки де активно хитала човен п'ята колона Кремля, різко закипів, почались захоплення будівель, мітинги, крики "путинввадівайска", срачі, колоради, російські триколори. За дослідженнями КМІС, навіть у травні 2014 року лише 30% населення у Луганській та Донецькій областях мріяло про приєднання до Росії, решті було фіолетово. Коли в містах вже були озброєні люди швиденько запілили референдуми про незалежність які забабахали на бюлетенях з туалетного паперу надрукованих на принтері, підрахували швидко і без спостерігачів. Відразу новоспечені керівники республік заговорили не про те як будувати свою незалежність а про вступ до РФ. Коли стало зрозуміло що це бугортять не бабки та студенти що прийшли на мітинг за 50 гривень, коли куплена поліція переходила на бік сепаратистів, а останні їхали із запарєбріка цілими автобусами та зі зброєю, Кривавий Пастор оголосив про початок АТО. Спершу на сепарюг відправили ментів, але звірята вже були при стволах, і наші хлопці там зазнали втрат, стало ясно - піздець стоїть на порозі, довелось підключати військових із бойовою технікою. Най страшніше/цікавіше/кривавіше/гарячіше почалось.
Сьогодення
| « | Я, канешно, извиняюсь. Мож кто подскажет адрес той столовки, в которой Дамбас людей всей Украины кормит ? | » |
— [1] |
| « | У всякого раба есть своя гордость: он хочет повиноваться лишь величайшему владыке | » |
— |
| « | Луганда и Донбабве - альтер-его Луганської та Донецької областей. Існує не стільки на карті, скільки в головах.
|
» |
— |
| « | На Донбассе, особенно в приграничье с Лугандоном и Донбабве, винтовка рождает власть. | » |
| « | ДНР – это когда на все праздники концерт Кобзона | » |
— |
| « | ДНР - це рольові ігри в совок, пенсіонерів, партію та Сталіна, тільки вбивають по-справжньому. | » |
— Анонімус |
Слово експертам та журналістам:
| « |
Першооснова усього, що коїться тут, навіть не ностальгія за "вічним совком". Традиційна місцева вертикаль - "пахан-депутат-губернатор-мер-прокурор-міліціонер-бандит". І ця вертикаль після повалення ОЗГ "Янукович&Сім'я" захиталася. Вперше за двадцять років. А для Луганщини та Донеччини зміна усталених кримінально-владних схем життя рівнозначна Апокаліпсису. Саме за збереження традиційного владно-кримінального status quo в регіоні і готові воювати місцеві банди за гроші комуно-регіоналівської місцевої мафії . І війна тут така ж "гібридна" – гебешно-кримінальна. У захоплених будівлях професійні диверсанти від російської "гебні", на вулицях – озброєний кримінал, а попереду них - живий щит з "совкових ватників" та "совєтських бабушек". Ось і вся схема "воєнних" дій. |
» |
| « | Ой, да всё нормально, всё правильно, ничего плохого в видео не происходит. Просто молодое население юной
народной республики перестраивает жизнь под себя, без сучьих буржуйских заправок обойдемся, и без прочего паскудства. Население постарше конечно же только за - ребятки справедливо раскулачили какого-нибудь олигарха, буржуя, может даже и пиндосного жидяру-Коломойского, не будет теперь тут кровь людскую сосать. Да, прям вот так. |
» |
| « | От Завоюють нас бомжі з ДНР і заживем. Газ по талонам буде і їжа також. | » |
— Анон з Файнача |
| « | Открою автору статьи большой секрет: в возможность вооруженного восстания в ЛуганДоне НИКТО НЕ ВЕРИТ. И в Киеве сидят не наивные дяди. Вся эта риторика о народе, который с голодухи прозрел и погнал оккупантов, для бабушек у подъезда. Цель, на самом деле, очень проста и цинична до неприличия: во-первых, Украина ОТКАЗЫВАЕТСЯ КОРМИТЬ (если говорить простым языком), взбунтовавшиеся регионы - ужасно депрессивные, дотационные и бесперспективные (Путин рассчитывал, что Киев взвалит на свои плечи это неподъёмное хозяйство); во-вторых, происходит естественная "очистка" региона от генетического хлама. Перевоспитать и "перепрограммировать" жителей ЛуганДона невозможно, поэтому решить их вопрос можно только двумя способами: либо уничтожить население этих территорий, либо расселить и ассимилировать. Сейчас осуществляются оба этих варианта. | » |
— |
| « | Может быть, Захарченко - агент Госдепа, который заслан, чтобы уничтожить Донбасс и так искусно зашифровался, что никто не может его заподозрить в работе на Вашингтон? | » |
| « | Помню видео какого-то жителя Луганска о Львове. Он так проникся львовской культурностью и так осознал свою луганскую некультурность, что это было даже трогательно наблюдать. Но вот стало так, как есть сегодня. Запад есть Запад - Восток есть Восток и вместе им не сойтись. А еще при Кучме толдычили, что Украина едина и нет никакой разницы между регионами. Все годы независимости Президента Украины выбирал Восток. Только один раз это было не так (Ющенко). И вы помните, каким саботажем всё это закончилось! Успокоилось только тогда, когда поставили править Я. Восток готов был быть Украиной пока Он будет возглавлять процесс. Жить под пятой банд-в Они не хотят вплоть до отделения. Или мы будем возглавлять русопятую Украину или ее не будет вообще. Украинской Украине не бывать. Это и значит "Услышать Донбасс". Тут начало и конец конфликта. | » |
— http://www.pravda.com.ua/articles/2015/04/1/7063373/view_comments/ |
| « | Отдельно замечу, что жителям Донецка и Луганска, которые могут на это возразить, что вот их выбор – наоборот, не гейропейская дерьмократия, а просвещенный путинский абсолютизм, на самом деле и путинского абсолютизма не светит. Это мне он теоретически светит (на самом деле нет, я своей позицией сделал себя невъездным), потому что я человек успешный, обеспеченный и в последнее время популярный, и могу себе позволить в случае, если сойду с ума, поехать в Москву и пожить среди огней богатого города и поискать своего счастья в качестве свободного гасконского шевалье при дворе Президента-солнца. А честному заводчанину из Донецка никакого абсолютизма в составе РФ не предлагается, ему предлагается наш маленький региональный православный Ирак, блок-посты, редкие обстрелы и частые теракты, армейский сухпаек на ужин, ежевечерние завывания Паши Губарева с минарета, и новая, перспективная профессия «оператор ПТРК». | » |
| « | Если вы хотите, чтобы в Донецке ваш автомобиль никто не останавливал, не забудьте повязать георгиевскую ленточку на свой автомат | » |
— Донецький анекдот літа 2014р. |
| « | ДНР для Донецка - как сифилис. Вылечить можно, но от позора уже не избавиться | » |
— https://twitter.com/den_kazansky/status/503622835924115456 |
| « | Ребята воюют на Песках. А по ТВ там только дыровские каналы. Читают бегущую строку,там приглашают в ополчение.Решили позвонить ради смеха."Мы по объявлению,вы нас возьмете,нас 10 человек?"-"Всех возьмем.Боевой опыт у вас есть?"-Да!"-Где служили?"-"В Правом Секторе".-брань,трубку бросили. Занавес. | » |
— |
| « | На Макеевку, как и на воду, можно смотреть вечно. Смотреть и не понимать, как тотальная глупость смогла пробиться сквозь толщу десятилетий ортодоксального пролетарского молчания. Это не хорошо и не плохо. Просто здесь привыкли молчать. | » |
— [2] |
| « | братский народ гарантировал братскому народу 7 часов для вывоза мирного братского населения из под братского огня братьев | » |
— |
Слово поцієнтам:
| « | Если бы вы просто отдали России юго-восток Украины, никакой войны бы не было. Вы её начали, не желая мириться с распадом вашей ворованной страны | » |
— анонімний росіянин про Україну |
| « | Мне обидно, что мой коллега по работе вышел на пенсию позже меня, но получает ее в размере 7,5 тис. грн., а я при том же стаже - 2,5 тис.грн. Я сегодня проголосовал за то, чтобы ему уменьшили пенсию. | » |
— |
| « | Лучше быть рабами Ахметова или Путина, чем мясом для бандеровцев | » |
— |
| « | Несчастливая судьба у Донбасса... За последние лет сто уже третий раз на него войной идут... | » |
— |
Фольклор
- Основна стаття: Архів:Луганда і Донбабве/Фольклор
Див. також
Посилання
- TOP PEOPLE NOVOROSSIA. Глум над сепаратистами
- Інциклопедія про ДНР
- Мурзік-ньюс про сепаратистів та всіх інших
- Екзестенціальна народна республіка
- Стаття весни 2015-го. Буденність Донецька при сепаратистах.
- Миф и свобода на оккупированных территориях. Про міфи Донбасу.
- Почему мы должны вас спасать? Обращение русского политика к донецким сепаратистам. Стаття 2014-го
- Книга "Свобода та терор у Донбасі." Написана задовго до війни.
- Славянск. Побег гиркинцев. Нормальна аналітика про відступ Гіркіна.
- Лисичанська Народна Республiка
- П'яна колона. Лист українця з окопів до москаля
- Про те, як не пощастило одному сепаратисту
- Данецкій діалект и его изученіє в ДНРії
- Знеособлений Донбасс. Лютий 2017-го
- Диалоги с нулей. "Сепарская нога и философский камень" (отрывок)
| ||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
