Візантійська імперія: відмінності між версіями
Немає опису редагування |
Admin2 (обговорення | внесок) (→Влада) |
||
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
На відміну від Римської Імперії з її формально республіканським устроєм, де до реформ Діоклетіана імператор вважався першим серед рівних і головним сенатором, у Візантії все стало навпаки. Поява християнства породила ідею влади «Божою милістю» та походження всякої влади від Бога, що дозволило імператорам у Константинополі поступово концентрувати владу у своїх руках. Хоча, республіканські інститути Давнього Риму зберігались у Візантії аж до 7 століття, але поступово вони відмерли остаточно, а після ряду єретичних повстань (іконоборці як найвідоміший приклад) православна церква остаточно злилась із світською владою, яка стала використовувати церкву як головний інструмент внутрішнього та зовнішнього впливу. | На відміну від Римської Імперії з її формально республіканським устроєм, де до реформ Діоклетіана імператор вважався першим серед рівних і головним сенатором, у Візантії все стало навпаки. Поява християнства породила ідею влади «Божою милістю» та походження всякої влади від Бога, що дозволило імператорам у Константинополі поступово концентрувати владу у своїх руках. Хоча, республіканські інститути Давнього Риму зберігались у Візантії аж до 7 століття, але поступово вони відмерли остаточно, а після ряду єретичних повстань (іконоборці як найвідоміший приклад) православна церква остаточно злилась із світською владою, яка стала використовувати церкву як головний інструмент внутрішнього та зовнішнього впливу. | ||
Коротше кажучи, десь до 9-10 століття у Візантії сформувалась фактично тоталітарна система влади, що носила назву «Симфонія», тобто органічне поєднання та злагода світської та церковної влади. На чолі системи стояв Василевс — імператор, що мав абсолютну владу, жив у величезному палаці в центрі Константинополя і вирішував по суті все. Але режим мав величезну занозу в сраці, яка не давала імперії жити аж до кінця свого існування: відсутність чіткої системи наслідування трону. Те ж саме було і у Римській імперії, але цей негативний фактор нівелювався відсутністю у імператора тотальної влади, а от у Візантії, де імператор був центральною фігурою у державі (після хіба що патріарха церкви), бажаючих зайняти ласу посаду було дуже дохуя, причому взяти владу можна було лише завдяки звичайному військовому перевороту. Таким чином у державі з 395 до 1453 року змінилось більше 20 династій та ще більше правителів, що не залишили нащадків (або вони тупо не змогли зайняти трон), що в результаті закінчилось станом понурого лайна для колись потужної держави. | Коротше кажучи, десь до 9-10 століття у Візантії сформувалась фактично тоталітарна система влади, що носила назву «Симфонія», тобто органічне поєднання та злагода світської та церковної влади. На чолі системи стояв Василевс — імператор, що мав абсолютну владу, жив у величезному палаці в центрі Константинополя і вирішував по суті все. Але режим мав величезну занозу в сраці, яка не давала імперії жити аж до кінця свого існування: відсутність чіткої системи наслідування трону. Те ж саме було і у Римській імперії, але цей негативний фактор нівелювався відсутністю у імператора тотальної влади, а от у Візантії, де імператор був центральною фігурою у державі (після хіба що патріарха церкви), бажаючих зайняти ласу посаду було дуже дохуя, причому взяти владу можна було лише завдяки звичайному військовому перевороту. Таким чином у державі з 395 до 1453 року змінилось більше 20 династій та ще більше правителів, що не залишили нащадків (або вони тупо не змогли зайняти трон), що в результаті закінчилось станом понурого лайна для колись потужної держави. | ||
== Веселі пригоди візантійських імператорів == | |||
{{Videogallery|cols=3|widths=321 | |||
|youtube|KVjAVEwlMJM|ІМПЕРАТОР ЮСТИНІАН (527-532рр.) | |||
|youtube|oOr6xMGv38I|ЮСТИНІАН БЕЗНОСИЙ "РІНОТМЕТ".(685-711 рр.) | |||
|youtube|iwcdXQABtNw|Іконоборство. Ісаврійська династія (717-802) | |||
}} | |||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
Версія за 16:26, 14 листопада 2024
Візантійська імперія (Східна Римська імперія, Ромеї, Грецька імперія) - продовження Римської імперії після закінчення античності. Себе вважала просто Римською імперією, а її жителі називали себе ромеями (тобто римлянами) хоча розмовляли і писали майже усі грецькою. Проіснувала криво-косо аж до 15 століття. Прославилася не стільки епічними завоюваннями і архітектурою, скільки придворними і політичними срачами, релігійними різанинами, заколотами, війнами проти усіх хто її оточував. Стала джерелом православ'я та офіційної культури для наших предків (добре це чи погано - питання спірне).
Влада
На відміну від Римської Імперії з її формально республіканським устроєм, де до реформ Діоклетіана імператор вважався першим серед рівних і головним сенатором, у Візантії все стало навпаки. Поява християнства породила ідею влади «Божою милістю» та походження всякої влади від Бога, що дозволило імператорам у Константинополі поступово концентрувати владу у своїх руках. Хоча, республіканські інститути Давнього Риму зберігались у Візантії аж до 7 століття, але поступово вони відмерли остаточно, а після ряду єретичних повстань (іконоборці як найвідоміший приклад) православна церква остаточно злилась із світською владою, яка стала використовувати церкву як головний інструмент внутрішнього та зовнішнього впливу.
Коротше кажучи, десь до 9-10 століття у Візантії сформувалась фактично тоталітарна система влади, що носила назву «Симфонія», тобто органічне поєднання та злагода світської та церковної влади. На чолі системи стояв Василевс — імператор, що мав абсолютну владу, жив у величезному палаці в центрі Константинополя і вирішував по суті все. Але режим мав величезну занозу в сраці, яка не давала імперії жити аж до кінця свого існування: відсутність чіткої системи наслідування трону. Те ж саме було і у Римській імперії, але цей негативний фактор нівелювався відсутністю у імператора тотальної влади, а от у Візантії, де імператор був центральною фігурою у державі (після хіба що патріарха церкви), бажаючих зайняти ласу посаду було дуже дохуя, причому взяти владу можна було лише завдяки звичайному військовому перевороту. Таким чином у державі з 395 до 1453 року змінилось більше 20 династій та ще більше правителів, що не залишили нащадків (або вони тупо не змогли зайняти трон), що в результаті закінчилось станом понурого лайна для колись потужної держави.
Веселі пригоди візантійських імператорів
 | | |
Див. також
| |||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
