Візантійська імперія: відмінності між версіями

Версія за 20:00, 2 грудня 2024

Візантійська імперія (Східна Римська імперія, Ромеї, Грецька імперія) - продовження Римської імперії після закінчення античності. Себе вважала просто Римською імперією, а її жителі називали себе ромеями (тобто римлянами) хоча розмовляли і писали майже усі грецькою. Проіснувала криво-косо аж до 15 століття. Прославилася не стільки епічними завоюваннями і архітектурою, скільки придворними і політичними срачами, релігійними різанинами, заколотами, війнами проти усіх хто її оточував. Стала джерелом православ'я та офіційної культури для наших предків (добре це чи погано - питання спірне).

Влада

На відміну від Римської Імперії з її формально республіканським устроєм, де до реформ Діоклетіана імператор вважався першим серед рівних і головним сенатором, у Візантії все стало навпаки. Поява християнства породила ідею влади «Божою милістю» та походження всякої влади від Бога, що дозволило імператорам у Константинополі поступово концентрувати владу у своїх руках. Хоча, республіканські інститути Давнього Риму зберігались у Візантії аж до 7 століття, але поступово вони відмерли остаточно, а після ряду єретичних повстань (іконоборці як найвідоміший приклад) православна церква остаточно злилась із світською владою, яка стала використовувати церкву як головний інструмент внутрішнього та зовнішнього впливу.

Коротше кажучи, десь до 9-10 століття у Візантії сформувалась фактично тоталітарна система влади, що носила назву «Симфонія», тобто органічне поєднання та злагода світської та церковної влади. На чолі системи стояв Василевс — імператор, що мав абсолютну владу, жив у величезному палаці в центрі Константинополя і вирішував по суті все. Але режим мав величезну занозу в сраці, яка не давала імперії жити аж до кінця свого існування: відсутність чіткої системи наслідування трону. Те ж саме було і у Римській імперії, але цей негативний фактор нівелювався відсутністю у імператора тотальної влади, а от у Візантії, де імператор був центральною фігурою у державі (після хіба що патріарха церкви), бажаючих зайняти ласу посаду було дуже дохуя, причому взяти владу можна було лише завдяки звичайному військовому перевороту. Таким чином у державі з 395 до 1453 року змінилось більше 20 династій та ще більше правителів, що не залишили нащадків (або вони тупо не змогли зайняти трон), що в результаті закінчилось станом понурого лайна для колись потужної держави.

А чи було щось хороше?

З погляду сучасності - ромеї все ж змогли вберегти частину античних культурних і наукових досягнень від навал варварів і потім передати багато чого цікавого або арабам або новим поколінням освічених європейців, що в якийсь момент почали цікавитися старою античною культурою та наукою.

На додачу Візантія мала неслабий культурний та релігійний вплив на майже усіх своїх сусідів, особливо на тих які прискакували або припливали її грабувати. Наш предки слов'яни не виключення.