Бандерівці: відмінності між версіями

Поточна версія на 15:07, 24 лютого 2024

Апгрейд бандерівця 2014-го

Бандерівська поезія. 2015 рік

Бандерівці (кацапи часто помилково вимовляють бЕдерівці) — найзапекліші українські патріоти, які не лише язиком плетуть українофільскі речі, а ще й зі зброєю в руках це діло відстоюють. Бандерівцями є всі мешканці України, при чому похуй хоч жид, хоч чурка, (які мешкають на захід від бувшого кордону між Польщею та СРСР до пакту Молотова-Рібентропа, себто, ті, що на "Здрастє" відповідають: "Здрастє — за корцем, а у нас - добрий день") аби, лишень, не москаль.

Походження

На боротьбу з більшовизмом

Сабж походить від імені Степана Бандери — провідника ОУН (Організації українських націоналістів). Багато хто думає, що ОУН та УПА – то одне й теж, але все куди складніше. І почалося все не з Другої Світової, а набагато раніше. Ще при Другій Польській республіці, коли поляки клали на українське питання свої причандали та ігнорували очевидні факти щодо мільйонів українців Галичини, Волині та Закерзоння, і називали українських повстанців не інакше як сепаратистами та бандитами. ОУН була пов'язана з Українською Військовою Організацією, створеною колишніми офіцерами та солдатами військ УНР та ЗУНР.

ОУН – то більш партійна, законспірована організація, а УПА все таки більше схожа на військо. Зі штабами, тиловими системами забезпечення, вишколом та іншими ніштяками, що притаманні нормальній армії. ОУН брала участь у створенні та координації УПА, але не була всією повстанською армією. Поготів, не Бандерою єдиним відомі українські повстанці. Не слід забувати про Романа Шухевича, якого совітська пропаганда ставила у ряд із самими "кровожерливими есесівцями".

Ющенко присвоїв С. Бандері високе звання Героя України, що було пізніше випиляне Проффесором. А Шоколадний Президент, здається, теж щось цікаве намутив (ні), бо призначив 14 жовтня новим "Дньом зашітніка оттєчества" замість 23 лютого. А як відомо, усі бандерівці 14 жовтня святкують день УПА.

При цьому москалі кажуть часто "БЕндери", на що адекватний свідомий бандерівець відповість:

«	Бендери - місто в Молдові	»
	—

Екскурс в історію

Бандерівці та їх кулемети з собакою

Веселий дядько Роман дивиться на тебе

«	22 червня 1941 року вибухнула німецько-радянська війна. Відступаючи, червоні війська вчинили масу злочинів і насильства, особливо криваві розправи відбувались у західноукраїнських тюрмах, переповнених безневинно арештованими людьми. В'язнів не просто розстрілювали, а мордували — одним виколювали очі, відрізали носи, вуха, другим розпорювали животи, третім по лікті рубали сокирою руки, а шкіру дерли пасами і посипали сіллю, четвертим вирізали язики, жінкам у статеві органи забивали пляшки. У самбірській в'язниці з березня 1941 року в'язнів годували людським м'ясом. У львівській тюрмі садисти з НКВС перед відступом розіп'яли на стіні священика і встромили в його розпорений живіт мертву дитину. У Бібрці чекісти живцем зварили у великих казанах кількох мешканців цього міста. Загальна кількість жертв червоного терору на початку війни точно не відома. Орієнтовно, мабуть, 40-50 тисяч чоловік. Отже, не дивно, що певна частина українського населення прихильно, навіть із симпатією, поставилася до німецької армії.	»
	— уривок з книги Юрія Киричука "Історія УПА"

"Фошисти" також не справдили сподівань українців: почали жорстоко випилювати активістів ОУН, молодь ешелонами гребли на арбайтен до фатерлянду.

Отаман Тарас Бульба-Боровець

УПА, що саме їх потім було названо іменем сабжу, сформувалася у сумовитих та глухих Поліських лісах Рівненщини та Волині. В ці ліси німці взагалі намагалися ходити якнайменше – ще в 1941 при наступі на Москву, через ці хащі навіть супероснащені частини армій "Центр" та "Південь" не могли одне з одним об'єднатися.

«	Місцем народження Української Повстанської Армії стали північно-західні землі. Чому саме вони? Ще в 1936—1937 рр. тут з ініціативи військової рефeрeнтури ОУН під керівництвом Василя Сидора були створені повстанські бойові відділення під назвою «Вовки», які вели активну партизанську війну проти польських окупантів, їх вважали попередниками УПА. Отже, населення Волині мало навички партизанської боротьби. Перші збройні формування виникають стихійно у волинських і поліських лісах ще у 1941 році під назвами УПА, «Поліська січ», якою командував М. Боровець (псевдо Тарас Бульба), «Поліське лозове козацтво» та ін. Пізніше ці військові об'єднання отримають спільну назву — Українська Національна Революційна Армія (УНРА). В народі їх називали бульбівцями або бульбашами.	»
	—

До речі, сам Бульба-Боровець не дуже любив Бандеру, бо вважав, що його самого несправедливо відсунули від головних подій повстанського руху. Адже бандерівці активно намагалися підпорядкувати собі загони Бульби. Звичайно, що отаману це не подобалося – людиною він був досить гордою і не хотів спокійно дивитися, як його людей переманюють, та навіть назву "УПА" у нього віджимають для потреб ОУН(б).

Перший відділ УПА сформував на Поліссі в жовтні 1942 р. Сергій Качинський (псевдо - Остап). 30 травня 1947 р. Українська Головна Визвольна Рада проголосила 14-тe жовтня 1942 р., на яке припадає і козацьке свято Покрови, офіційною датою народження УПА.

Одним словом, ідіть по пруфлінку і читайте Юрія Киричука.

Трохи про діяння

Слід зауважити, що бандерівці завдали стійкого батхьорту як "фошистам", так і совітам, і навіть ляхам, з якими традиційно на Западенщині, що її потім так вдало назвуть Бандерівщиною, були перманентні традиційні взаємні випилювання. Сумнозвісна операція "Вісла" по взаємному переселенню поляків і українців з місць проживання до етнічних земель кожного без права на повернення спричинена якраз стійкими та жорсткими копняками, що поляки вже в 1944-1945 рр. отримували від спритних бандерівців на [1]. Пожалівшись своєму червоному володарю Сталіну, польські комуністи отримали собі на допомогу як раз цю операцію.

На Рівненщині останнього бандерівця насилу викурили зі схрону під Клєванем аж у 1953 (дев'ять років після просунення фронту на захід, радянські війська увійшли в Рівне 2 лютого 1944 року), а до того вони примушували місцевих совітів регулярно лякатися кожного шурхоту.

Роман Шухевич

Про Степана та Романа

Людина, життя якої – готовий сценарій для крутезного бойовика з елементами авантюризму, шпигунських змов і конспірології. На жаль, відсунутий образом Степана на другий план, але насправді має повне право на більш чільне місце. Звичайно, в пропаганді своїх ворогів минувщини і сьогодення – жахливий фашист, садист, вбивця, зрадник своїх же. Ну хіба що не зоофіл.

Міфи про бандерівців

Допиши кілька слів зі свого досвіду
Ми дописуємо Драматику разом і ця стаття потребує твоїх думок для повноти. Натисни "редагувати" згори сторінки чи розділу.

Бандерівці нікого не звільнили від німців.

Луркайте ТУТ а також ТУТ

Бандерівці лизали німцям.

А чому ж тоді вони проголосили Акт відновлення Української Держави? Простіше було тупо підлизувати "любих друзів" з фатерлянду та не дратувати їх всілякими там актами та заявами про відновлення України, яка Гітлеру була зовсім не потрібна. Кожна їх потуга (навіть словесна) хоч якось відновити незалежність нашої держави, лишень викликали розпач у німців, які дивились на нас як на завойований народ і ні як не більше. До речі сам Бандера за цей акт відгріб по повній опинившись в німецькому концтаборі.

Представник німецької армії, Ганс Кох, який був запрошений на проголошення Акту і присутній на ньому, взагалі намагався перешкодити проголошенню Акту а після виступив з промовою, в якій висловився що у плани Третього Рейху не входить намірів з утворення Української держави. Дідусь Гітлер був з цього питаня менш балакучий тупо видавши наказ ч. 12432/41. Г. Р. С: «Стверджено поза всяким сумнівом, що організація Бандери приготовляє повстання в Райхскомісаріаті /України/ з метою встановлення самостійної української держави. Всі члени Організації Бандери мають бути негайно заарештовані і після строгих допитів зліквідовані в таємниці під претекстом грабежів». Висновки робіть самі.

Бандерівці це просто бандити що бігали по лісам та прикривались націоналізмом.

Бандитам набагато вигідніше просто підмазати нову владу та спокійнісенько грабувати/вбивати, а коли війна скінчится звалити світ за очі чи розсмоктатись по іншим бандам. Воювати з бойовии добре озброеними військовими частинами (тим паче ще багато років після закінчення самої війни) це для бандитів звсім не комільфо. Тому кримінал в політику в якості окремої політичної сили лізти ніколи не буде. До речі бандитам усіляки там документи, власні нагороди, власна уніформа, та власні печатки і тим паче герби з парапорами на фіг не потрібні, вони ж лишень зайвий речовий доказ, попри те що бандерівці як раз всі перераховані речі мали.

Бандерівці стріляли по переселенцях із східної частини України, вони вважали за людей лише "західняків".

Часткова брехня. Головне в цьому міфі це те по кому саме вони відкривали вогонь. Якщо йде мова про представників червоної влади, радянської адміністрації чи то навіть радянських військових та міліціянтів, то вогонь по ним справді могли відкрити, бо для бандерівців вони були ні чим не краще за поліціянтів з Германії чи адмімністрації німецької окупаційної влади. Що ж стосуєтся стрільбі по вчителям, лікарям та схожим професіям то... вогонь теж могли відкрити проте набагто рідше та й не зовсім свідомі бандерівці, а лише ті кто кипів ненавистю до всіх хто хоч якось був пов'язаний із радяньскою владою. Їх можна зрозуміти з двох причин: якщо хтось через радянську владу втартив все що мав (а головне свою сім'ю) то сумління такої людини буде затьмарене жагою помсти, а якщо така людина матиме вибуховий характер то без кровопролиття наврядчи обійдется. Такіх "бойовиків" можна радше назвати відморозками що з'їхали з розуму, та все ж брехати не будемо, вони насправді інснували. З такими срілками вели розмови своїж більш розумні бандерівці які пояснювали що простий люд зі сходу ні в чому не винний і його треба агітувати а не вбивати. Та найголовніше в цьому був той факт що виною цього всього була все та ж радянська влада. Їй не одноразово доповідали про напади на переселенців зі сходу проте, вони все одно направляли туди людей, з двох причин, перша причина це політика асиміляції коли замість надання права вільно розвиватись кожному народу в складі СРСР вони намагались змішати всі національності аби ті згодом стали єдиною "радянською нацією". Друга причина, це потреба викликати ненависть до самих бандерівців та виставити їх маргіналами які стріляють в своїх же земляків.

Бандерівці вбивали жидів.

В лавах бандерівців було багацько євреїв, в такому разі краще буде просто глянути цей ПРУФ

Бандерівці жили за принципами фашизму, вони були проти демократії, свободи слова і так далі.

Один з прикладів уражених пропагандою про антидемократичних фашистів-бендерівців.

По перше фашистами вони ні коли не були. ОУН (членами якої були бандерівці) була націоналістичною проте не фашистською, якщо хтось не відрізняє націоналізм від фашизму то йому краще буде більше прочитати про це в гуглі самостійно. По друге, ОУНівці були не клубом літніх домогосподарок а бойовими та рішучими хлопцями і дівчатами (ага, дівки серед них теж були) а тому без жорсткої дисціпліни та чіткої вертикалі влади в них не могло обійтисm, що для лохів віддалено нагадує фашизм. Як свідчать документи, в Проводі Бандери рішення приймалися більшістю, тобто АБСОЛЮТНО кожен голос мав значення. В одному зі своїх листів в Україну Бандера писав: «В кожному Проводі, який я провадив, ... існує такий порядок: всі рішення приймаються більшістю голосів. Голоси всіх членів Проводу рівні. Справи вирішуються після всебічної дискусії. Кожен член проводу має право піддавати під розгляд і вирішення Проводу кожню справу... і ніколи не було в нас думки застосовувати іншу методу». Не дуже схоже на фашизм правда? Проте анон запитає звідки ж ростуть ноги в цього міфу, і чи має він під собою реальну основу? Так, має, але сильно перекручену москальською пропагандою. Річ у тім що до бандерівців часто-густо ліплять різних мрійників та письменників які в своїх книжках обсмоктували ідею українського фашизму, а деякі з них тісно контачили з бандерівцями. Проте ні вони, ні їх роздуми про фашизм в Україні, Бандерою не були прийняті як ідеологія та мета організації. Ці люди не відігравали в ОУН (б) ніякої значної ролі та окрім слів та мрій далі не йшли, а рашко-пропаганда тупо називає їх "ідеологами" хоча їх ідеї і не були прийняті самими бандерівцями. Це все одно що хтось напише книгу про те що ну наприклад в Миколаєві треба встановити фашизм і потоім цього пустопорожнього бовтуна назвуть світочем українського фашизму а Миколаїв містом фашистів.

Бандерівців підтримували лише "західняки".

Гугліть данні про структуру УПА, і побачите що їх підтримували ще в Київщині, Чернігівщині, Сумщині і інших частинах України. Що ж стосоєтся діяльності УПА на півночі та центрі, то занадто слабкий старт в тих краях відбувся з кількох причин відразу. По-перше, основна частина людей для повстанських відділів УПА-Схід лишень в дуже невеликій кількості дійшли до місця призначення, впавши вже в перших місцях жертвою масових арештів і розстрілів, що їх проводило гестапо. Тому УПА-Схід так і не встигла набрати таких обертів, як інші бойові групи, та на цьому терені діяли лише рідкі повстанські частини. Також далося в знаки й те що східна частина України була включена до СРСР більше 20 років на момент початку війни і її встигли русифікувати пропагандою, а західна чатина, де розгорнулися бандерівці увійшла до СРСР лише за два роки до війни і населення ще не встигло перетворитися на зомбованих промоскальских дурників. Що ж до того чи була реальна бандерівщина на сході України чи вона була просто словами та поодинокими випадками, наведемо наступне: влітку 1943 р. командир "Еней" вирушив з Пустомитських лісів в рейд на північно-східні землі України з частиною свого загону. Він пішов через Коростень до Малинівських лісів до поки за наказом командування не повинен був повернутися на Волинь, деякі відділи з загону Енея перейшли Дніпро й осіли у Чернігівських лісах. Весною 1944 р. бойовий курінь Дороша з загону Енея вирушає на схід, ця подія цікава тим, що у повідомленнях командирів загону Енея йдется що на теренах північної Київщини та на Чернігівщині вони зустрілись з діючими вже там місцевими відділами українських повстанців які боролись із зброєю в руках. Тобто як бачте хоч і не досить активно але на землях східніше Галичини бандерівців все ж підтримували. Також одна з головних прчичин нижчої активності повстантського руху на Сході це відсутність лісів, гір, і боліт, які давали прихисток і перевагу УПА на Заході. Річ у тім, що у голому полі один на один повстантська армія має мало шансів проти орди озброєних до зубів НКВДистів і приречена на поразку. А у горах Галичини, чи болотах Полісся цілком можна робити засідки, пастки, схрони і криївки - винищувати противника попри його значну перевагу в кількості та якості озброєння. По цій же причині у лісах Слобожанщини та Полісся ЗСУ досягло значно більших успіхів, чим у степах Донбасу і Приазов'я. Коротше кажучи В'єтнамська війна і географічний детермінізм, ґуґліть.

Бандерівці та СС Галичина співпрацювали разом

І знов москальська брехня. Читайте самі думку ОУН щодо створення дивізії СС "Галичина"

ОУН-Б - проєкт КДБ по розколу ОУН

Якщо сказати коротко то це брехня. Але якщо відповісти більш детлаьно - все набагато складніше. Коли в ворожій, організації намічаєтся якийсь розкол (будь-який) то для тебе буде найрозумнішим це підтримати розкольників. Чим гірше твоєму ворогові, чим більше в нього срачів та непорозуміннь, тим краще для тебе. І так відбуваєтся завжди, хто б не починав розкол. Це має аж три вигоди, перша - коли твої вороги чубутся то вони слабшають і тобі легше їх здолати, тобі вигідно щоб вони чублись і надалі, тобто розкол має тривати як омога більше часу. По друге - підтримавши розкольника ти зробиш йому "ведвежу послугу" та сильно скомпрометуєш його, бо його почнуть вважати твоїм агентом. По третє - найпростіший та найпоширеніший спосіб обісрати свого опонента, це назвати його ворожим запроданцем. Мельник який зовсім не хотів поступатися владою в ОУН звісно так і вчинив. Йому було треба аби Бандеру вважали московською затичкою, і міф про те що Бандера був проєктом Москви почав активно підтримувати спершу саме Мєльник, бо як ще еффективно довести людям що його не треба слухати? Виходячи з вишчезазначеного маємо таку правду: так, КДБ дійсно могла якось (хоч і не прямо та не дуже активно) підтримувати Бандеру та його рух, але це зовсім не значить що він був їх проєктом.

Далі буде...

Як прізвисько

Говоримо «націоналісти» – маємо на увазі Свободу. Говоримо «Свобода» - маємо на увазі націоналістів.

Основна стаття: Українська лайка

У нульові та десяті роки ставлення до сабжу прямопротилежні на Заході й Сході. А з початком війни на Донбасі все стало куди складніше.

Для западенця "бандерівець" – почесне звання, вираз найвищих людських почуттів, незламності духу, абсолютного патріотизму щодо Рідної України,
а для малороса-новороса – найбрудніша лайка, синонім садиста, зрадника, звісно ж, фашиста, що розпинає хлопчиків у Слов'янську, і взагалі підлого уїбана.

Срачі з приводу цього, напевно, не вщухнуть ще багато поколінь.

Зубодробильним запитанням є наступне: "Скажіть, будь-ласка, чому на Рівненщині, Волині, Тернопільщині і Львівщині, де за твердженнями більшовицьких пропагандонів, бандерівці ґвалтували невинних дівиць і насаджували на вила немовлят, ставлення до бандерівців є толерантним, а на Луганщині, Дніпропетрівщині чи Донбасі, де не ступала нога жодного живого бандерівця, і до сьогодні з піною у роті лають їх останніми словами?".

На початок ХХІ століття бандерівець лишається найстрашнішим ворогом для ватників та малоросів-новоросів Луганди і Донбабве. І хоча тепер бандерівець в російсько-сепаратистському мозку отримав модерновий синонім "Укроп", він не втрачає своєї злободенности і продовжує викликати ненависть та підривати сраки своїх ворогів. А значить, жити цьому образу ще довго й щасливо, дратуючи ворогів України.

Жидобандерівці

Страшна правда

Найзагадковішою частиною сучасних бандерівців стали так звані "жидобандерівці"[2]. Ці невловимі воїни були створені невідомими ватними ідеологами, щоб ще густіше замісити кашу ідеологічного протистояння в Україні. Кожен знає, що бандерівець від жидобандерівця відрізняеться нацональністю та обсягом грошей. Гроші, звісно, жидобандерівець забрав або видурив у невинних "рускагаваряшшіх". Головним серед жидобандерівців вважаеться олігарх Ігор Коломойський. Якщо довго читати ідеологів "русского мира", то цей підвид бандерівців за своїми властивостями та талантами куди небезпечніший за легендарного Правого Сектора. Рота жидобандерівців, перед тим, як розбити ворога, встигне продасти йому прострочені консерви та іржаві набої або заманить у пастку, звідки ватні воїни можуть і не вибратися. [3]

Також, пропонуємо почитати про головного діяча – Ігоря Коломойського

Прапор
Справжній жидобандерівець на Донбасі Asher Joseph Cherkassky
Asher Joseph Cherkassky
Жидобандерівці в радянській пропаганді. Іронія історії.

Ну і - трохи лулзів

Троло-гривня

«

Бандерівець виходить з хати і бачить картину: сусіда піймав москаля, прив'язав його до колоди, де пиляють дрова, і тупою дворучною пилою пиляє...
Той верещить, як різаний.

Сусідо, давайте я дам Вам кулі, дам рушницю - Ви його встрелите.
Е, ні, сусідо. У мене самого є кулі, є рушниця. Просто сьогодні я маю час і натхнення.

»

— баян

«	- Слава Ісусу Христу!! - Здравствуйтє. - А шо це Ви, шановний, тут шукаєте? - Да вот, грибочки собираю. - (Вуйко дістає з-за спини МП-40) А ти, москалю, їх садив? Ти їх поливав??	»
	— баян

«	Вуйко з гвинтівкою заходить до польової церкви в АТО, падає на коліна перед сповідальнею і, насилу переводячи подих, шепоче: - Батько мій, я тільки що убив кацапа ... Відповіді немає. Він продовжує голосніше: - ... І застрелив їх лейтенанта. У відповідь - тиша. - Панотець мій, ви мене чуєте? - Син мій, я чекаю, коли ти закінчиш говорити про політику і почнеш нарешті сповідатися в гріхах.	»
	— Жарти №2