Японія

Руками не чіпати - статтю пишуть Ця стаття перебуває в процесі написання. Якщо ця плашка висить понад 3-х діб з часу останнього редагування - можете знімати.

Тлумачення держ. прапору.

«	У вірменського радіо запитали: — Чи правда, що всі країни живуть у ХХ столітті? — Так, окрім двох винятків: Японія живе у ХХІ столітті, а СРСР - у ХІХ.	»
	— анектод минулого століття.

Японія (яп. 日本, ЖпеньНіхон, Ніппон, Батьківщина Сонця; ґайдз. Сіпанго, Їппон, Країна вранішнього сонця) — колись чарівна країна, де нічого не потрібно робити і все є було. Незважаючи на практично повну відсутність природних ресурсів (окрім людського), є третьою економікою світу. Батьківщина камікадз, педобірів, іміджборд та, як не дивно, китайських порномультиків. А ще там відсутнє таке поняття як "державна мова". Варвари, що з них узяти?

Коротка історія

Китайський період

Слава японській цензурі!

• 40 тис. років до н. е. - японці запозичують у різних азійських кочовиків генетичний код. І так кілька разів протягом тисяч років.
• V ст. н. е. - японці запозичують у китайців письмо.
• 453 р. н. е. - японці запозичують у китайців календар.
• 538 р. н. е. - японці запозичують у китайців та корейців буддизм.
• 700-ті рр. н. е - японці запозичують у китайців політичні інститути.
• 1895 р. н. е. - японці запозичують у китайців Корею та Тайвань.
• 1932 р. н. е. - японці запозичують у китайців Маньчжурію.
• 1937 р. н. е. - японці запозичують у китайців пів Китаю та половину власне китайців.

Західний період

• до 1930-х рр. н. е. - японці запозичують у європейців технології для ведення війни.
• 1941 р. н. е. - японці намагаються позичити у американців Перл-Гарбор.
• 1944 р. н. е. - японці отримують від американців живильні бомбардування.
• 1945 р. н. е. - японці отримують від американців дві атомні бімби.
• 1947 р. н. е. - японці запозичують отримують від американців політичну систему.
• 1950-ті рр. н. е. - японці отримують від американців гроші.
• 1950-60-ті рр. н. е. - японці запозичують у американців електроніку.
• 1963 р. н. е. - японці запозичують у американців діснеївські мультики і роблять з них щось своє і краще.
• 1964 р. н. е. - японці запозичують у американців стрімлайнери і вперше будують виділену дорогу для них.
• 1970 р. н. е. - японці запозичують у американців космічні технології.
• 1972 р. н. е. - японці отримують собі назад Іодзіму та Окінаву.
• 1974 р. н. е. - японці запозичують у американців ідею ігрових приставок і роблять з них щось своє.
• 1986 р. н. е. - японці запозичують у американців місце в шатлі "Челенджер".

Давня історія

Японці як народ раптово почалися з переселення прото-корейців та їм подібних племен, що тікали від загребущих військ династії Хань, і які брали наложниць собі з місцевих дикунів. Ці дикуни - еміші, предки айнів, але про них згодом, до речі, жили в солом'яних хатинах і займалися скотарством. Нічого не нагадує? Вже на початку тисячоліття на островах існували держава На в районів Фукуоки і матріархальна держава Яматай в районі Кансай. Єдине, що про неї відомо, це якась цариця Хіміко, але з переходом до патріархату останньої і починається історія Ямато.

Стародавній японський літопис "Ніхон Шокі" приписує створення Японії у VII столітті до нашої ери. Насправді нас, українців, як завжди, найобують, бо в той час в Японії були лише солом'яні халупки еміші, культури Джомон, а сама японська державність створена в період Яой, тобто на межі 3-4 століть вже нашої ери. Коронація Джімму, згідно з вже науковою хронологією, відбулася лише 301 року. Бажання удревнити культуру цілком природнє, але вони дійшли до того, що зробили 8 феодальних лідерів імператорами почерговими, які правили по 150 років. Насправді першим загальновизнаним наукою імператором був Суйдзін, який правив з 324 року. Територія тодішньої країни обмежувалася на заході Хірошімою і на сході Токіо, а столиця була в долині Осаки, тобто країна навіть третину Хонсю не контролювала, не кажучи про сусідні острови. Десь зо століття вони займалися хуйнею типу воєн з дикунами і розширення території, що захопили увесь західний Хонсю.

Але в середині V століття прийшов такий собі імператор Нінтоку, який запросив варягів корейців реформувати країну. З ним пов'язана цікава історія: він дуже хотів розвитку своєї прото-імперії, але все йшло по піхві. Варто зазначити, що в ті часи раптово корейці були набагато більш цивілізовані ніж японці, котрі ще вважались варварами. Але в корейців також не дуже йшло нести світло цивілізації, бо жпені не розуміли прожекти корейців. Тоді імператор розсердився і наказав своїм міністрам принести себе в жертву камі. Ну японській міністр у річку і втопився. А кореєць сказав: "Давай, пане імператоре, спочатку у Камі спитаємо, що вони хочуть". І запропонував кинути у річку гарбуз - якщо втоне - я за нею, а якщо ні - то Камі проти моєї жертви. Кинув кореєць гарбуз у воду і він поплив за течією. "Ось бач, імператоре, Камі хочуть, щоб ми побудували іригаційну систему для наших полів" - сказав кореєць. Імператор тоді нарешті згодився. Корейці побудували іригаційні системи, що збільшило економіку Ямато, а більш пізні японські тексти кажуть, що кореєць таки був правий - Камі хотіли, щоб японці не в річках топились, а щоб будували іригаційні системи і вдосконалювали економіку. Проте основне його досягнення в тому, що він нарешті прийняв буддійський календар за основу і дати з цього часу (453 р.н.е.) вважаються історично достовірними. А за пару десятиліть почалася боротьба кланів за обмеження впливу імператорського роду, на коні якої заїхали тубільні аристократи, які у 538 році встановили Будду як головного, столицю в долині Асука, завезли буддійські монастирі і ієрогліфи, які стали згодом манйоґаною. Серйозно, вони до того часу не мали писемности. Так скінчився період Кофун і почався новий період Асука - період (разом із наступним Нара) каргокультизму і тупого копіпасту всього китайського. Самі ж китайці довший час називали японців "ва" (倭), тобто карлики, аж доки японці самі не замінили його спершу на "ва" (和) - гармонія, а потім на "ніхон" (日本), але про то згодом. Зараз ж після перенесення столиці (норм така причина для війни) почалася справжня війна кланів, старі правлячі роди Кофун (Кацураґі і згодом Отомо) скинуті, а захисники традицій Мононобе переможені.

На коні були диктатори Соґа, які втім скоро настільки заїбали всіх, що в 645 майбутній імператор Тендзі та перший Фуджівара скинули їх нахуй і почали Тайка - першу спробу реформ країни. За основу були хоч і взяті китайські кодекси, але скопіпащені спецом під Японію, які отримали назву "ріцурьо", які потім діяли довший час. В країні була введена планова економіка, а уся земля разом із мешканцями проголошувалася власністю держави. Все населення реєструвалося і податкувалося. Також до того періоду відносяться перші спроби завоювання Кореї. Фейлові, звісно. Досить скоро за китайськими зразками почали будувати тимчасові столиці, а в 710 збудували і першу постійну столицю - ХУЙЗНА-ШО ХЕЙДЖЙО-КЙО, нині відома просто як Нара. Тому і період відомий як Нара. Період загалом нудний, за вийнятком того, що саму Нару сильно затиснули поміж себе різні буддистські монастирі, які постійно щось хотіли від імператора, а тому майже увесь період столицю намагалися перенести, і лише у 794 з четвертого разу вийшло у Хейан, яка дала назву наступному періоду. Ще можна згадати те, що тоді для заселення зайнятих від варварів земель поселенців звільняли від податків на три покоління, а тому всякі хитросракі з нічого багатіли і ставали дворянами. Ті ж Фуджівара, наприклад, до яких імператор через постійні просирання грошей на побудову столиць потрапив у кабалу.

Наступний період загалом менш нудний, хоч як не дивно і найбільш мирний в давній японській історії, бо япошки нарешті почали робити щось своє, наприклад розквітла поезія вака, пишуться збірки віршів, які я так одразу не назву, а імператори марно намагаються вибратися з кабали Фуджівар. Серед аристократії поширюється лґбт і багатоженство, а жінки наносять на себе тонни щикатурки, звідти і звичка їхня прикривати рота, щоби не було видно тріщин. Проте мирність оманлива: спокійним життя було лише в столиці, а за її межами то повстання, то битви з айнами.

Епоха самураїв

У війнах з північними сусідами у всяких Тохоку з'являється самурайство, а сам кордон відсувається далеко на північ, аж до межі з сучасними префектурами Івате і Аоморі, а в році 1100 і те захоплюється, утворивши там якусь майже незалежну хуйню клану Тайра. Тоді ж полководці на час битв з айнами почали отримувати титул шьоґуна, який мали віддавати три рази, два з яких повинні відмовити. В 1159 той ж клан Тайра відтіснив Фуджівару і встановив диктатуру самураяту. Звісно, переможеному Мінамото-но Йорітомо не личило визнавати поразку як чоловік через вищезгадану культуру лґбт і намовляння засланого принца, а тому він продовжив боротьбу за спиною Тайри і в 1185 таки взяв владу. Після цього в країні існувало три різні закони, окремо для земель аристократії, феодалів і воїнів. Титул шьоґуна він не віддав, хакнувши традицію: якщо двічі імператор відмовив, то нащо турбувати його втретє? От і став фактично одноосібним правителем, відкрив ставку в Камакура (знову ж таки, назвавши період), і почав передавати в спадок на зло імператору. Імператорам це не сподобалося і вони пару разів намагалися повставати впродовж 13-14 століття, вдало лише один раз, але про це згодом. Злість імператора вперше ж вилилася в 1219 в невеличку війноньку, коли шоґуни не дотримали обіцянок, а імператори внаслідок втратили свої землі. Взагалі, не зважаючи на те, що дехто називає бакуфу за прізвищем засновника Мінамото, але раптово шоґунами були і з роду Фуджівара, і навіть з імператорського двору, але реальна влада належала регентам з гілки Годжо роду Тайра. Тим часом за межами Японії світ захопили монголи, в тому числі і сусідню Корею, звідки почали набігати. Першою постраждала Цушіма, яка ще з 1268 почергово була під окупацією. В 1274 вони висадилися, але тисяча самураїв змогли налякати кількадесят тисяч монголів, в результаті вони негайно відплили прямо в ураган, в який знову ж таки потрапили 7 роками пізніше. Японці почали називати ці тайфуни "божественим вітром" (камікадзе, див. нижче) і молитися йому. В той же час імператорська родина розділилася надвоє, що призвело до тертя і двох змов, і врешті решт повалення влади узурпаторів з третього разу, яке стало називатися "Реставрація Кемму".

Скинути то він скинув, але не без зради. Його кращий друг і сподвижник Ашікаґа Такауджі виявився фірмовим владолюбним мудилом, яких ще треба пошукати, ще й реформи його на централізацію були непопулярними, тому він вимушений був тікати на південь, в той час, як його "друг" став шьоґуном в Муроматі (назвавши так черговий період) і призначив імператора з ворожої північної гілки, почавши чергову громадянську війну. При цьому японці вважали і вважають саме південного імператора законним, а північного лише претендентом. Варто згадати, що це швидше за все найменш кривава громадянська війна у світі: незважаючи на криваві сутички, траплялися вони досить рідко, а на вимоги шьоґуна та імператора битися один проти одного самураї з одної родини неспішно пострілювалися з лука один в одного, після чого перемогу зараховували тому, в кого стріли не скінчувалися, а инший "відступав". Серйозно, навіть самі японці не називають це ані війною ані "смутою", а лише "періодом". Так чи інакше, ніхто ніхуя не зміг взяти, всі лишилися приблизно на однакових позиціях, а закінчилося все тим, що два імператори домовилися почергово один одному передавати владу. Домовитися то домовилися, але шьоґун по-ашікаґівськи наїбав південного і не передав, а заслав, після чого про південну гілку ніхто не чув. Тим часом шьоґун укріпив свою владу і централізував країну, саме країна період з 1412 по 1467 вважається найбільш єдиною і тру-самурайською, без воєн і ніхуя.

Але ніщо не триває вічно, особливо хороше. Стервозній матусі не сподобався вибір претендента на шьоґуна, вона хотіла свого сина. І ось через скандал в центрі Кіото дві стотисячні армії влаштували війноньку, одна армія ледь не оточила иншу, проте до неї прибули підкріплення і вони захопили 7 з 8 воріт. Проте було пізно, бо минуло 3 місяці і війна була далеко поза межами міста. Самураї воювали з самураями, самураї з землевласниками, землевласники з землевласниками, землевласники з селянами, селяни з селянами, бандюки пиздили всіх підряд. За 10 років війна претендентам остопиздила, вони відреклися і звели нейтрального. Проте, що характерно, війна не закінчилась, шьоґуни стали маріонетками в руках землевласників і володіли лише Кіото. Бувало не тільки, що імператор тікав з власного двору, а й сам шьоґун ховався від злісних самураїв. Настала епоха воюючих провінцій. Саму диспозицію сил запам'ятати не є реальним, воно і не треба. Важливим є те, що за цей час країну випадково знайшли спершу португальці на острові Танеґашіма, потім іспанці, англійці і нідерландці. Вони почали торгувати і привозити в країну всяких цікавих ніштяків: від вогнепальної зброї (мушкетів, які японці до 19 століття називали танеґашіма) до християнства. В обмін португальці змогли собі отримати ціле Наґасакі, яке вони з рибальського села змогли перетворити на величезний порт за 7 років.

Тим часом один феодал вирішив об'єднати Чпонію, проте для цього йому потрібно було захопити сусідню провінцію Оварі, яка була на шляху до Кіото. Проте йому не пощастило, що тою провінцією правив такий собі Ода Нобунаґа, який розгромив його в битві і сам пішов на Кіото, де посадив свого шьоґуна. Проте шьоґуну Ода не сподобався, тому він почав збирати антинобунаґівську коаліцію, яка втім все просрала і посада шьоґуна була ліквідована. Проти Оди повставало все більше і більше феодалів, а він їх все далі і далі знищував і приєднував до себе, все більше і більше єднаючи Японію. Ще він сприяв впровадженню нових видів зброї, почав першим будувати кам'яні замки і будував церкви. Проте 1583 року він раптово помер. Спадщину Нобунаґи мали ділити два його найголовніші полководці, які якнайшвидше мали дістатись до Кіото. На нещастя швидшим був повністю їбанутий на голову Тойотомі Хідейоші, який швидко пішов Токуґаву Ієясу в його домен. Друге, що він зробив - забрав через параною всю зброю в селян і провів перепис землі, зробивши всіх однаково бідними після війни і рівними, але самураїв рівнішими і багатшими і переділивши (замість об'єднати) між вірними йому даймньо. Потім він заборонив проповідувати християнство, проводив публічні страти християн і майже одночасно попросив португальців надати великі кораблики, на що вони закономірно його послали. Тойотомі марив всесвітньою імперією як карлик і готувався до великої війни за Корею, Китай, Індію, Монголію, Філіппіни тощо. Заодно він хотів спрямувати надлишок самурайства на щось корисне. От і без належної підготовки пішов на Корею раз, потім вдруге. Обидва рази просрав, бо не зміг створити нормальний флот, який у Кореї був, і постачати військо відповідно - "божествений вітер" навпаки. А там він і помер.

Відповідно шьоґуном став вже не молодий, але досі амбітний вже згаданий Токуґава Ієясу. Йому вдалося наступного ж після смерті Тойотомі року отримати перемогу над рештками родини Тойотомі і таким чином врешті об'єднати країну і в 1603 році отримати титул шьоґуна. За пару років, втім, його радником пощастило стати одному англійському мудню, який зробив усе можливе для заборони християнства і закриття країни, яке відбулося в 1633-1641 роках. Остаточним цвяхом стало повстання християн 1637 року, після якого уряд тупо страчував як християн, так і португальців. Згодом і голандцям встановлено обмеження в 5 кораблів на рік, яке до 1780-х знизили до 0 кораблів на рік. Через закриття країни і придушення опозиції в країні панував мир, феодали щоороку мусили укріпляти столичні замки, голандці звітувати, а саму столицю перенесли в Едо, за назвою якого стали називати і цей період. Єдине, по суті, що варте згадки - це повстання ронінів в Ако і освоєння Едзо, а потім і південних Курилів (а по суті підкорення місцевих айну), яке відбувалося в той час.

Закриття країни, втім, ще й означало, що щороку в той час, як в Японії все тихо і спокійно, світ все далі і далі йшов вперед, минало Просвітництво, відбувалася промислова революція тощо. Японія лишалася ж тою самою бідною, аграрною і відсталою. Шьоґунський уряд підігрівав антиіноземні настрої та так, що коли 1853 року до берегів прибули "чорні кораблі" комодора Перрі і підписано угоду про відкриття спершу з США, а згодом і РІ, Франції і Британії, то населення почало повставати і вимагати випиздувати "варварів" і прямого імператорського правління. Коли з'ясувалося, що сам імператор за "варварів", то антиварваристи згуртувалися вже коло шьоґуна, але він здався одразу, коли повстали південні хани, і всі прихильники перебазувались на Едзо, де проголосили республіку, яку зафейлили захистити. Острів перейменували внаслідок на Хоккайдо, а в Японії почалася реставрація Мейджі.

Імперський період

Культура Японії

Протягом багатьох століть Японія славилась високим художнім рівнем образотворчого мистецтва.

Стаття потребує доповнення! Ця стаття засмучує наших слоупоків, бо навіть вони розуміють, що її давно вже треба доповнити усілякими корисними картинками та інформацією, або, можливо, видалити якусь недолугу хуйню ідіота і написати натомість щось притомне.

Мова

Основна стаття: Японська мова

Традиційна культура

Убити усіх ворогів і красиво померти. Бо ти самурай, а не гівно. І не забувай скласти красиве хокку перед смертю.

Епос

• Самураї - легендарні феодальні вояки Японії.
• Хіро Онода - легендарний японський солдат Другої Світової війни. Партизан та виживальник в лісах Філіппін.

Література

• Хайку

Живопис та мультиплікація

• Аніме
• Манґа
• Косплей

Фільмографія

• Ґодзіла

Інтернет-культура

• Педобір
• Іміджборд

Кухня

• Каре райсу

Посилання

• Англомовна Драматика про Ніппон

• УкрВікі не відстає

• Вікінет про Японію

• Архів за 2015 рік