Японія: відмінності між версіями
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
MiskoGe (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
MiskoGe (обговорення | внесок) |
||
| Рядок 47: | Рядок 47: | ||
=== Епоха самураїв === | === Епоха самураїв === | ||
У війнах з північними сусідами у всяких Тохоку з'являється самурайство, а сам кордон відсувається далеко на північ, аж до межі з сучасними префектурами Івате і Аоморі, а в році 1100 і те захоплюється, утворивши там якусь майже незалежну хуйню клану Тайра. Тоді ж полководці на час битв з айнами почали отримувати титул шьоґуна, який мали віддавати три рази, два з яких повинні відмовити. В 1159 той ж клан Тайра відтіснив Фуджівару і встановив диктатуру самураяту. Звісно, переможеному [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D1%82%D0%BE-%D0%BD%D0%BE_%D0%99%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%82%D0%BE%D0%BC%D0%BE Мінамото-но Йорітомо] не личило визнавати поразку як чоловік через вищезгадану культуру [[лґбт]] і намовляння засланого принца, а тому він продовжив боротьбу за спиною Тайри і в 1185 таки взяв владу. Після цього в країні [[це важко осягнути, втім і не треба|існувало три різні закони]], окремо для земель аристократії, феодалів і воїнів. Титул шьоґуна він не віддав, хакнувши традицію: якщо двічі імператор відмовив, то нащо турбувати його втретє? От і став фактично одноосібним правителем, відкрив ставку в Камакура (знову ж таки, назвавши період), і почав передавати в спадок на зло імператору. Імператорам це не сподобалося і вони пару разів намагалися повставати впродовж 13-14 століття, вдало лише один раз, але про це згодом. Злість імператора вперше ж вилилася в 1219 в [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BC%D1%83%D1%82%D0%B0_%D0%94%D0%B7%D1%8C%D0%BE%D0%BA%D1%8E невеличку війноньку], коли шоґуни не дотримали обіцянок, а імператори внаслідок втратили свої землі. Взагалі, не зважаючи на те, що дехто називає бакуфу за прізвищем засновника Мінамото, але [[раптово]] шоґунами були і з роду Фуджівара, і навіть з імператорського двору, але реальна влада належала регентам з гілки Годжо роду Тайра. Тим часом за межами Японії світ захопили монголи, в тому числі і сусідню Корею, звідки почали набігати. Першою постраждала Цушіма, яка ще з 1268 почергово була під окупацією. В 1274 вони висадилися, але тисяча самураїв змогли налякати кількадесят тисяч монголів, в результаті вони негайно відплили прямо в ураган, [[лох|в який знову ж таки потрапили 7 роками пізніше]]. Японці почали називати ці тайфуни "божественим вітром" (камікадзе, див. нижче) і молитися йому. В той же час імператорська родина розділилася надвоє, що призвело до тертя і двох змов, і врешті решт повалення влади узурпаторів з третього разу, яке стало називатися "[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F_%D0%9A%D0%B5%D0%BC%D0%BC%D1%83 Реставрація Кемму]". | У війнах з північними сусідами у всяких Тохоку з'являється самурайство, а сам кордон відсувається далеко на північ, аж до межі з сучасними префектурами Івате і Аоморі, а в році 1100 і те захоплюється, утворивши там якусь майже незалежну хуйню клану Тайра. Тоді ж полководці на час битв з айнами почали отримувати титул шьоґуна, який мали віддавати три рази, два з яких повинні відмовити. В 1159 той ж клан Тайра відтіснив Фуджівару і встановив диктатуру самураяту. Звісно, переможеному [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D1%82%D0%BE-%D0%BD%D0%BE_%D0%99%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%82%D0%BE%D0%BC%D0%BE Мінамото-но Йорітомо] не личило визнавати поразку як чоловік через вищезгадану культуру [[лґбт]] і намовляння засланого принца, а тому він продовжив боротьбу за спиною Тайри і в 1185 таки взяв владу. Після цього в країні [[це важко осягнути, втім і не треба|існувало три різні закони]], окремо для земель аристократії, феодалів і воїнів. Титул шьоґуна він не віддав, хакнувши традицію: якщо двічі імператор відмовив, то нащо турбувати його втретє? От і став фактично одноосібним правителем, відкрив ставку в Камакура (знову ж таки, назвавши період), і почав передавати в спадок на зло імператору. Імператорам це не сподобалося і вони пару разів намагалися повставати впродовж 13-14 століття, вдало лише один раз, але про це згодом. Злість імператора вперше ж вилилася в 1219 в [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BC%D1%83%D1%82%D0%B0_%D0%94%D0%B7%D1%8C%D0%BE%D0%BA%D1%8E невеличку війноньку], коли шоґуни не дотримали обіцянок, а імператори внаслідок втратили свої землі. Взагалі, не зважаючи на те, що дехто називає бакуфу за прізвищем засновника Мінамото, але [[раптово]] шоґунами були і з роду Фуджівара, і навіть з імператорського двору, але реальна влада належала регентам з гілки Годжо роду Тайра. Тим часом за межами Японії світ захопили монголи, в тому числі і сусідню Корею, звідки почали набігати. Першою постраждала Цушіма, яка ще з 1268 почергово була під окупацією. В 1274 вони висадилися, але тисяча самураїв змогли налякати кількадесят тисяч монголів, в результаті вони негайно відплили прямо в ураган, [[лох|в який знову ж таки потрапили 7 роками пізніше]]. Японці почали називати ці тайфуни "божественим вітром" (камікадзе, див. нижче) і молитися йому. В той же час імператорська родина розділилася надвоє, що призвело до тертя і двох змов, і врешті решт повалення влади узурпаторів з третього разу, яке стало називатися "[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F_%D0%9A%D0%B5%D0%BC%D0%BC%D1%83 Реставрація Кемму]". | ||
Скинути то він скинув, але не без [[зрада|зради]]. Його кращий друг і сподвижник [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D1%81%D1%96%D0%BA%D0%B0%D2%91%D0%B0_%D0%A2%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D1%83%D0%B4%D0%B7%D1%96 Ашікаґа Такауджі] виявився фірмовим владолюбним мудилом, яких ще треба пошукати, ще й реформи його на централізацію були непопулярними, тому він вимушений був тікати на південь, в той час, як його "друг" став шьоґуном в Муроматі (назвавши так черговий період) і призначив імператора з ворожої північної гілки, почавши чергову громадянську війну. При цьому японці вважали і вважають саме [[south Park|південного]] імператора законним, а північного лише претендентом. Варто згадати, що це швидше за все найменш кривава громадянська війна у світі: незважаючи на криваві сутички, траплялися вони досить рідко, а на вимоги шьоґуна та імператора битися один проти одного самураї з одної родини неспішно пострілювалися з лука один в одного, після чого перемогу зараховували тому, в кого стріли не скінчувалися, а инший "відступав". Серйозно, навіть самі японці не називають це ані війною ані "смутою", а лише "[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%BE%D0%B4_%D0%9D%D0%B0%D0%BC%D0%B1%D0%BE%D0%BA%D1%83%D1%82%D1%8C%D0%BE періодом]". Так чи інакше, ніхто ніхуя не зміг взяти, всі лишилися приблизно на однакових позиціях, а закінчилося все тим, що два імператори домовилися почергово один одному передавати владу. Домовитися то домовилися, але шьоґун по-ашікаґівськи наїбав південного і не передав, а заслав, після чого про південну гілку ніхто не чув. Тим часом шьоґун укріпив свою владу і централізував країну, саме країна період з 1412 по 1467 вважається найбільш єдиною і [[тру]]-самурайською, без воєн і ніхуя. | |||
</spoiler> | </spoiler> | ||
Версія за 18:56, 29 липня 2021
|
Тлумачення держ. прапору.
| « | У вірменського радіо запитали: — Чи правда, що всі країни живуть у ХХ столітті? — Так, окрім двох винятків: Японія живе у ХХІ столітті, а СРСР - у ХІХ. |
» |
Японія (яп. 日本, ЖпеньНіхон, Ніппон, Батьківщина Сонця; ґайдз. Сіпанго, Їппон, Країна вранішнього сонця) — колись чарівна країна, де нічого не потрібно робити і все є було. Незважаючи на практично повну відсутність природних ресурсів (окрім людського), є третьою економікою світу. Батьківщина камікадз, педобірів, іміджборд та, як не дивно, китайських порномультиків. А ще там відсутнє таке поняття як "державна мова". Варвари, що з них узяти?
Коротка історія
Китайський період
- 40 тис. років до н. е. - японці запозичують у різних азійських кочовиків генетичний код. І так кілька разів протягом тисяч років.
- V ст. н. е. - японці запозичують у китайців письмо.
- 453 р. н. е. - японці запозичують у китайців календар.
- 538 р. н. е. - японці запозичують у китайців та корейців буддизм.
- 700-ті рр. н. е - японці запозичують у китайців політичні інститути.
- 1895 р. н. е. - японці запозичують у китайців Корею та Тайвань.
- 1932 р. н. е. - японці запозичують у китайців Маньчжурію.
- 1937 р. н. е. - японці запозичують у китайців пів Китаю та половину власне китайців.
Західний період
- до 1930-х рр. н. е. - японці запозичують у європейців технології для ведення війни.
- 1941 р. н. е. - японці намагаються позичити у американців Перл-Гарбор.
- 1944 р. н. е. - японці отримують від американців живильні бомбардування.
- 1945 р. н. е. - японці отримують від американців дві атомні бімби.
- 1947 р. н. е. - японці
запозичуютьотримують від американців політичну систему. - 1950-ті рр. н. е. - японці отримують від американців гроші.
- 1950-60-ті рр. н. е. - японці запозичують у американців електроніку.
- 1963 р. н. е. - японці запозичують у американців діснеївські мультики і роблять з них щось своє і краще.
- 1964 р. н. е. - японці запозичують у американців стрімлайнери[1] і вперше будують виділену дорогу для них.
- 1970 р. н. е. - японці запозичують у американців космічні технології[2].
- 1972 р. н. е. - японці отримують собі назад Іодзіму та Окінаву.
- 1974 р. н. е. - японці запозичують у американців ідею ігрових приставок і роблять з них щось своє.
- 1986 р. н. е. - японці запозичують у американців місце в шатлі "Челенджер".[3]
Культура Японії
Мова
- Основна стаття: Японська мова
Традиційна культура
Убити усіх ворогів і красиво померти. Бо ти самурай, а не гівно. І не забувай скласти красиве хокку перед смертю.
Епос
- Самураї - легендарні феодальні вояки Японії.
- Хіро Онода - легендарний японський солдат Другої Світової війни. Партизан та виживальник в лісах Філіппін.
Література
Живопис та мультиплікація
Фільмографія
Інтернет-культура
Кухня
Примітки
Посилання
| |||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||

