Японія

Руками не чіпати - статтю пишуть Ця стаття перебуває в процесі написання. Якщо ця плашка висить понад 3-х діб з часу останнього редагування - можете знімати.

Тлумачення держ. прапору.

«	У вірменського радіо запитали: — Чи правда, що всі країни живуть у ХХ столітті? — Так, окрім двох винятків: Японія живе у ХХІ столітті, а СРСР - у ХІХ.	»
	— анектод минулого століття.

Японія (яп. 日本, ЖпеньНіхон, Ніппон, Батьківщина Сонця; ґайдз. Сіпанго, Їппон, Країна вранішнього сонця) — колись чарівна країна, де нічого не потрібно робити і все є було. Незважаючи на практично повну відсутність природних ресурсів (окрім людського), є третьою економікою світу. Батьківщина камікадз, педобірів, іміджборд та, як не дивно, китайських порномультиків. А ще там відсутнє таке поняття як "державна мова". Варвари, що з них узяти?

Коротка історія

Китайський період

Слава японській цензурі!

Куточок расології японських островів

• 40 тис. років до н. е. - японці запозичують у різних азійських кочовиків генетичний код. І так кілька разів протягом тисяч років.
• V ст. н. е. - японці запозичують у китайців письмо.
• 453 р. н. е. - японці запозичують у китайців календар.
• 538 р. н. е. - японці запозичують у китайців та корейців буддизм.
• 700-ті рр. н. е - японці запозичують у китайців політичні інститути.
• 1895 р. н. е. - японці запозичують у китайців Корею та Тайвань.
• 1932 р. н. е. - японці запозичують у китайців Маньчжурію.
• 1937 р. н. е. - японці запозичують у китайців пів Китаю та половину власне китайців.

Західний період

• до 1930-х рр. н. е. - японці запозичують у європейців технології для ведення війни.
• 1941 р. н. е. - японці намагаються позичити у американців Перл-Гарбор.
• 1944 р. н. е. - японці отримують від американців живильні бомбардування.
• 1945 р. н. е. - японці отримують від американців дві атомні бімби.
• 1947 р. н. е. - японці запозичують отримують від американців політичну систему.
• 1950-ті рр. н. е. - японці отримують від американців гроші.
• 1950-60-ті рр. н. е. - японці запозичують у американців електроніку.
• 1963 р. н. е. - японці запозичують у американців діснеївські мультики і роблять з них щось своє і краще.
• 1964 р. н. е. - японці запозичують у американців стрімлайнери і вперше будують виділену дорогу для них.
• 1970 р. н. е. - японці запозичують у американців космічні технології.
• 1972 р. н. е. - японці отримують собі назад Іодзіму та Окінаву.
• 1974 р. н. е. - японці запозичують у американців ідею ігрових приставок і роблять з них щось своє.
• 1986 р. н. е. - японці запозичують у американців місце в шатлі "Челенджер".

Давня історія

Японці як народ раптово почалися з переселення прото-корейців та їм подібних племен, що тікали від загребущих військ династії Хань, і які брали наложниць собі з місцевих дикунів. Ці дикуни - еміші, предки айнів, але про них згодом, до речі, жили в солом'яних хатинах і займалися скотарством. Нічого не нагадує? Вже на початку тисячоліття на островах існували держава На в районів Фукуоки і матріархальна держава Яматай в районі Кансай. Єдине, що про неї відомо, це якась цариця Хіміко, але з переходом до патріархату останньої і починається історія Ямато.

Стародавній японський літопис "Ніхон Шокі" приписує створення Японії у VII столітті до нашої ери. Насправді нас, українців, як завжди, найобують, бо в той час в Японії були лише солом'яні халупки еміші, культури Джомон, а сама японська державність створена в період Яой, тобто на межі 3-4 століть вже нашої ери. Коронація Джімму, згідно з вже науковою хронологією, відбулася лише 301 року. Бажання удревнити культуру цілком природнє, але вони дійшли до того, що зробили 8 феодальних лідерів імператорами почерговими, які правили по 150 років. Насправді першим загальновизнаним наукою імператором був Суйдзін, який правив з 324 року. Територія тодішньої країни обмежувалася на заході Хірошімою і на сході Токіо, а столиця була в долині Осаки, тобто країна навіть третину Хонсю не контролювала, не кажучи про сусідні острови. Десь зо століття вони займалися хуйнею типу воєн з дикунами і розширення території, що захопили увесь західний Хонсю.

Але в середині V століття прийшов такий собі імператор Нінтоку, який запросив варягів корейців реформувати країну. З ним пов'язана цікава історія: він дуже хотів розвитку своєї прото-імперії, але все йшло по піхві. Варто зазначити, що в ті часи раптово корейці були набагато більш цивілізовані ніж японці, котрі ще вважались варварами. Але в корейців також не дуже йшло нести світло цивілізації, бо жпені не розуміли прожекти корейців. Тоді імператор розсердився і наказав своїм міністрам принести себе в жертву камі. Ну японській міністр у річку і втопився. А кореєць сказав: "Давай, пане імператоре, спочатку у Камі спитаємо, що вони хочуть". І запропонував кинути у річку гарбуз - якщо втоне - я за нею, а якщо ні - то Камі проти моєї жертви. Кинув кореєць гарбуз у воду і він поплив за течією. "Ось бач, імператоре, Камі хочуть, щоб ми побудували іригаційну систему для наших полів" - сказав кореєць. Імператор тоді нарешті згодився. Корейці побудували іригаційні системи, що збільшило економіку Ямато, а більш пізні японські тексти кажуть, що кореєць таки був правий - Камі хотіли, щоб японці не в річках топились, а щоб будували іригаційні системи і вдосконалювали економіку. Проте основне його досягнення в тому, що він нарешті прийняв буддійський календар за основу і дати з цього часу (453 р.н.е.) вважаються історично достовірними. А за пару десятиліть почалася боротьба кланів за обмеження впливу імператорського роду, на коні якої заїхали тубільні аристократи, які у 538 році встановили Будду як головного, столицю в долині Асука, завезли буддійські монастирі і ієрогліфи, які стали згодом манйоґаною. Серйозно, вони до того часу не мали писемности. Так скінчився період Кофун і почався новий період Асука - період (разом із наступним Нара) каргокультизму і тупого копіпасту всього китайського. Самі ж китайці довший час називали японців "ва" (倭), тобто карлики, аж доки японці самі не замінили його спершу на "ва" (和) - гармонія, а потім на "ніхон" (日本), але про то згодом. Зараз ж після перенесення столиці (норм така причина для війни) почалася справжня війна кланів, старі правлячі роди Кофун (Кацураґі і згодом Отомо) скинуті, а захисники традицій Мононобе переможені.

На коні були диктатори Соґа, які втім скоро настільки заїбали всіх, що в 645 майбутній імператор Тендзі та перший Фуджівара скинули їх нахуй і почали Тайка - першу спробу реформ країни. За основу були хоч і взяті китайські кодекси, але скопіпащені спецом під Японію, які отримали назву "ріцурьо", які потім діяли довший час. В країні була введена планова економіка, а уся земля разом із мешканцями проголошувалася власністю держави. Все населення реєструвалося і податкувалося. Також до того періоду відносяться перші спроби завоювання Кореї. Фейлові, звісно. Досить скоро за китайськими зразками почали будувати тимчасові столиці, а в 710 збудували і першу постійну столицю - ХУЙЗНА-ШО ХЕЙДЖЙО-КЙО, нині відома просто як Нара. Тому і період відомий як Нара. Період загалом нудний, за вийнятком того, що саму Нару сильно затиснули поміж себе різні буддистські монастирі, які постійно щось хотіли від імператора, а тому майже увесь період столицю намагалися перенести, і лише у 794 з четвертого разу вийшло у Хейан, яка дала назву наступному періоду. Ще можна згадати те, що тоді для заселення зайнятих від варварів земель поселенців звільняли від податків на три покоління, а тому всякі хитросракі з нічого багатіли і ставали дворянами. Ті ж Фуджівара, наприклад, до яких імператор через постійні просирання грошей на побудову столиць потрапив у кабалу.

Наступний період загалом менш нудний, хоч як не дивно і найбільш мирний в давній японській історії, бо япошки нарешті почали робити щось своє, наприклад розквітла поезія вака, пишуться збірки віршів, які я так одразу не назву, а імператори марно намагаються вибратися з кабали Фуджівар. Серед аристократії поширюється лґбт і багатоженство, а жінки наносять на себе тонни щикатурки, звідти і звичка їхня прикривати рота, щоби не було видно тріщин. Проте мирність оманлива: спокійним життя було лише в столиці, а за її межами то повстання, то битви з айнами.

Епоха самураїв

У війнах з північними сусідами у всяких Тохоку з'являється самурайство, а сам кордон відсувається далеко на північ, аж до межі з сучасними префектурами Івате і Аоморі, а в році 1100 і те захоплюється, утворивши там якусь майже незалежну хуйню клану Тайра. Тоді ж полководці на час битв з айнами почали отримувати титул шьоґуна, який мали віддавати три рази, два з яких повинні відмовити. В 1159 той ж клан Тайра відтіснив Фуджівару і встановив диктатуру самураяту. Звісно, переможеному Мінамото-но Йорітомо не личило визнавати поразку як чоловік через вищезгадану культуру лґбт і намовляння засланого принца, а тому він продовжив боротьбу за спиною Тайри і в 1185 таки взяв владу. Після цього в країні існувало три різні закони, окремо для земель аристократії, феодалів і воїнів. Титул шьоґуна він не віддав, хакнувши традицію: якщо двічі імператор відмовив, то нащо турбувати його втретє? От і став фактично одноосібним правителем, відкрив ставку в Камакура (знову ж таки, назвавши період), і почав передавати в спадок на зло імператору. Імператорам це не сподобалося і вони пару разів намагалися повставати впродовж 13-14 століття, вдало лише один раз, але про це згодом. Злість імператора вперше ж вилилася в 1219 в невеличку війноньку, коли шоґуни не дотримали обіцянок, а імператори внаслідок втратили свої землі. Взагалі, не зважаючи на те, що дехто називає бакуфу за прізвищем засновника Мінамото, але раптово шоґунами були і з роду Фуджівара, і навіть з імператорського двору, але реальна влада належала регентам з гілки Годжо роду Тайра. Тим часом за межами Японії світ захопили монголи, в тому числі і сусідню Корею, звідки почали набігати. Першою постраждала Цушіма, яка ще з 1268 почергово була під окупацією. В 1274 вони висадилися, але тисяча самураїв змогли налякати кількадесят тисяч монголів, в результаті вони негайно відплили прямо в ураган, в який знову ж таки потрапили 7 роками пізніше. Японці почали називати ці тайфуни "божественим вітром" (камікадзе, див. нижче) і молитися йому. Вторгнення, до речі, сприяло появі катан, які ми знаємо сьогодні. В той же час імператорська родина розділилася надвоє, що призвело до тертя і двох змов, і врешті решт повалення влади узурпаторів з третього разу, яке стало називатися "Реставрація Кемму".

Скинути то він скинув, але не без зради. Його кращий друг і сподвижник Ашікаґа Такауджі виявився фірмовим владолюбним мудилом, яких ще треба пошукати, ще й реформи його на централізацію були непопулярними, тому він вимушений був тікати на південь, в той час, як його "друг" став шьоґуном в Муроматі (назвавши так черговий період) і призначив імператора з ворожої північної гілки, почавши чергову громадянську війну. При цьому японці вважали і вважають саме південного імператора законним, а північного лише претендентом. Варто згадати, що це швидше за все найменш кривава громадянська війна у світі: незважаючи на криваві сутички, траплялися вони досить рідко, а на вимоги шьоґуна та імператора битися один проти одного самураї з одної родини неспішно пострілювалися з лука один в одного, після чого перемогу зараховували тому, в кого стріли не скінчувалися, а инший "відступав". Серйозно, навіть самі японці не називають це ані війною ані "смутою", а лише "періодом". Так чи інакше, ніхто ніхуя не зміг взяти, всі лишилися приблизно на однакових позиціях, а закінчилося все тим, що два імператори домовилися почергово один одному передавати владу. Домовитися то домовилися, але шьоґун по-ашікаґівськи наїбав південного і не передав, а заслав, після чого про південну гілку ніхто не чув. Тим часом шьоґун укріпив свою владу і централізував країну, саме країна період з 1412 по 1467 вважається найбільш єдиною і тру-самурайською, без воєн і ніхуя.

Але ніщо не триває вічно, особливо хороше. Стервозній матусі не сподобався вибір претендента на шьоґуна, вона хотіла свого сина. І ось через скандал в центрі Кіото дві стотисячні армії влаштували війноньку, одна армія ледь не оточила иншу, проте до неї прибули підкріплення і вони захопили 7 з 8 воріт. Проте було пізно, бо минуло 3 місяці і війна була далеко поза межами міста. Самураї воювали з самураями, самураї з землевласниками, землевласники з землевласниками, землевласники з селянами, селяни з селянами, бандюки пиздили всіх підряд. За 10 років війна претендентам остопиздила, вони відреклися і звели нейтрального. Проте, що характерно, війна не закінчилась, шьоґуни стали маріонетками в руках землевласників і володіли лише Кіото. Бувало не тільки, що імператор тікав з власного двору, а й сам шьоґун ховався від злісних самураїв. Настала епоха воюючих провінцій. Саму диспозицію сил запам'ятати не є реальним, воно і не треба. Важливим є те, що за цей час країну випадково знайшли спершу португальці на острові Танеґашіма, потім іспанці, англійці і нідерландці. Вони почали торгувати і привозити в країну всяких цікавих ніштяків: від вогнепальної зброї (мушкетів, які японці до 19 століття називали танеґашіма) до християнства. В обмін португальці змогли собі отримати ціле Наґасакі, яке вони з рибальського села змогли перетворити на величезний порт за 7 років.

Тим часом один феодал вирішив об'єднати Чпонію, проте для цього йому потрібно було захопити сусідню провінцію Оварі, яка була на шляху до Кіото. Проте йому не пощастило, що тою провінцією правив такий собі Ода Нобунаґа, який розгромив його в битві і сам пішов на Кіото, де посадив свого шьоґуна. Проте шьоґуну Ода не сподобався, тому він почав збирати антинобунаґівську коаліцію, яка втім все просрала і посада шьоґуна була ліквідована. Проти Оди повставало все більше і більше феодалів, а він їх все далі і далі знищував і приєднував до себе, все більше і більше єднаючи Японію. Ще він сприяв впровадженню нових видів зброї, почав першим будувати кам'яні замки і будував церкви. Проте 1583 року він раптово помер. Спадщину Нобунаґи мали ділити два його найголовніші полководці, які якнайшвидше мали дістатись до Кіото. На нещастя швидшим був повністю їбанутий на голову Тойотомі Хідейоші, який швидко пішов Токуґаву Ієясу в його домен. Друге, що він зробив - забрав через параною всю зброю в селян і провів перепис землі, зробивши всіх однаково бідними після війни і рівними, але самураїв рівнішими і багатшими і переділивши (замість об'єднати) між вірними йому даймньо. Ще він забрав титули в куґе, і відтепер їм тільки й лишалось, що хуякати по сямісенові перед імператором. Потім він заборонив проповідувати християнство, проводив публічні страти християн і майже одночасно попросив португальців надати великі кораблики, на що вони закономірно його послали. Тойотомі марив всесвітньою імперією як карлик і готувався до великої війни за Корею, Китай, Індію, Монголію, Філіппіни тощо. Заодно він хотів спрямувати надлишок самурайства на щось корисне. От і без належної підготовки пішов на Корею раз, потім вдруге. Обидва рази просрав, бо не зміг створити нормальний флот, який у Кореї був, і постачати військо відповідно - "божествений вітер" навпаки. А там він і помер.

Відповідно шьоґуном став вже не молодий, але досі амбітний вже згаданий Токуґава Ієясу. Йому вдалося наступного ж після смерті Тойотомі року отримати перемогу над рештками родини Тойотомі і таким чином врешті об'єднати країну і в 1603 році отримати титул шьоґуна. За пару років, втім, його радником пощастило стати одному англійському мудню, який зробив усе можливе для заборони християнства і закриття країни, яке відбулося в 1633-1641 роках. Остаточним цвяхом стало повстання християн 1637 року, після якого уряд тупо страчував як християн, так і португальців. Згодом і голандцям встановлено обмеження в 5 кораблів на рік, яке до 1780-х знизили до 0 кораблів на рік. Через закриття країни і придушення опозиції в країні панував мир, феодали щоороку мусили укріпляти столичні замки, голандці звітувати, а саму столицю перенесли в Едо, за назвою якого стали називати і цей період. Єдине, по суті, що варте згадки - це повстання ронінів в Ако і освоєння Едзо, а потім і південних Курилів (а по суті підкорення місцевих айну), яке відбувалося в той час.

Закриття країни, втім, ще й означало, що щороку в той час, як в Японії все тихо і спокійно, світ все далі і далі йшов вперед, минало Просвітництво, відбувалася промислова революція тощо. Японія лишалася ж тою самою бідною, аграрною і відсталою. Шьоґунський уряд підігрівав антиіноземні настрої та так, що коли 1853 року до берегів прибули "чорні кораблі" комодора Перрі і підписано угоду про відкриття спершу з США, а згодом і РІ, Франції і Британії, то населення почало повставати і вимагати випиздувати "варварів" і прямого імператорського правління. Коли з'ясувалося, що сам імператор за "варварів", то антиварваристи згуртувалися вже коло шьоґуна, але він здався одразу, коли повстали південні хани, і всі прихильники перебазувались на Едзо, де проголосили республіку, яку зафейлили захистити. Острів перейменували внаслідок на Хоккайдо, а в Японії почалася реставрація Мейджі.

Імперський період

Перше, що зробив новоприйшлий імператор - скасував стани самураїв і куґе, а замість них створив стани кадзоку і шідзоку, де походження не дуже важило. Столицю перейменував з Едо на Токіо - буквально "східна столиця" Потім він ліквідував автономні володіння, окрім Рюкю, яке ліквідоване кількома рокаими пізніше. Далі заборонив носити самураям мечі і довге волосся, яке прямо на вулиці обрізувалося. Далі почав модернізацію армії і експансію зовнішню, спершу в бік Тайваню, потім Кореї. 1889 япошки прийняли Конституцію, яка зі змінами (див.нижче) працює досі. Завдяки японо-китайській та японо-російській війнам япошкам вдалося звести до нуля їхній вплив та претензії на Тайвань, Корею і в майбутньому ще й Манчжурію, при чому Японія ще отримувала Ляодун і південний Сахалін Карахвуто.

Проте з цього часу япошки відчули смак крові і армія стала мати право вето на всі рішення уряду і парламенту. Після анексії Кореї в 1910 япошки почали інтенсивно прийобуватися до Китаю, а після початку Великої війни послали їм 21 вимогу, 13 з яких стали ультиматумом після оприлюднення змісту західним державам. Саме це оприлюднення позначило кінець зачарування Японією серед західних урядів. Китай тоді був надто слабким і не мав ніхуя для війни, тому піддався, але вимагав перегляду на конференції. Після того, як великі держави послали кетайозів з їхніми проблемами (самі вступили - самі вилізайте), почався рух 4 травня проти японських інтервентів і за вестернізацію.

Наступне десятиліття япошки з досить великою як для молодої сили імперією розширювалися на новоприбулі землі типу німецького Ціньдао чи тихоокеанського мандату. Корею і Тайвань потихеньку мирно намагалися асимілювати. Це був золотий час міці япошок, хоча половина населення досі жила в багні з ніхуям, але цей час романтизований наприклад Міядзакі як час його молодости. Але япошкам здалося мало, і вони намагалися проникнути то на руїни РІ, де намагалися встановити власні уряди типу ДВР чи РВО та анексувати північ Сахаліну Карахвуто, проте зафейлила через нездалість; то в китай знову. А отут починається найцікавіше: спершу вони підтримували різні китайські кліки для отримання певних економічних ачівок, які були в решті 8 пунктів. Проте 1928 року владу захопила націоналістична партія Гоміньдан, яка почала глибоко націоналістичну і протекціоністську політику в економіці і територіальних питаннях. Це вибісило всі західні країни, але лише япошки були злопам'ятними. Так само злопам'ятними вони були після лондонської угоди, коли на кожних 5 тон фльоти британців і сша японцям дозволили мати лише три. Плюс додалися наслідки великої депресії і збіднішання населення, і, відповідно, радикаліщація настроїв суспільства. Ще їм були потрібні ресурси, які були в сусідніх колоніях, бо в самих було ніхуя та трошки. Відповідно з цього часу вони почали витрачати величезні кошти на армію, готуючи помсту ніж у спину всім одразу. В результаті були створені меморандум Танаки з планами захоплення Азії, а також ідеологія "8 кутів світу під одним дахом" і товариства "Сакури" і "Чорного дракона", фракції "Тосейха" і "Кодоха". Час ДЖ для китайозів настав 18 вересня 1931 року. На диво, уряд хоч формально і засудив дії армії, та зробив нічого для зупинення цього безумства, і відповідно японці створили маріонеткові Манчжоу-го і Монголію і дійшли аж до Китайської стіни, а потім і до Пекіна. Проте японська політика загалом була мирною до 1936, коли офіцери-нацики спробували захопити владу, а китайці об'єдналися після тривалої громадянської війни проти японців.

Після цього як покарання і як провокацію вони вчинили інцидент на річці Луґоу. Чан Кайші виявився не з тертиків і не піддався. Тому вони пішли в наступ як там, так і в Шанхаї, де вони спровокували вбивство свого офіцера в аеропорту. Міжнародна спільнота стала на бік Китаю, нацики - на бік Японії. За рік вони ледве десятину змогли захопити, але серед тої десятини були обидві столиці і найважливіші промислові райони. На Японію втім наклали ембарго, що вони сприйняли дуже своєрідно і 7 грудня 1941 полетіли бомбити Перл-Гарбор. Американці це у відповідь теж сприйняли дуже своєрідно і скинули дві пукавки, але це потім. Зараз американці спромоглися лише на дюжину легких бомберів на Токіо, в той час, як всі союзники втрачали всі свої азійські і тихоокеанські колонії. 1942 став роком воєнного тріумфу япошок, який виім тривав дуже недовго: на окупованих територіях, які відчули всі переваги життя під джапами, розгорталась партизанщина, а американці зламали японські шифрокоди (лол), тому вони нормально так смоктанули під Мідуеєм, і згодом під Гуадалканалом, і наступні три роки теж. Проте японці як самі не давалися в полон, так і інших полонених різали чи відправляли пішки з ніхуям. Ще вони атакували з катанами і криками "банзай". Американців. Озброєних ґарандами і томпсонами. Словом, японці втрачали все більше, ще й страждали від нестачі ресурсів, і до 1944 вони не здогадалися ніц інакшого, як пускати по чужих кораблях літаки з вибухівкою і самогубцями, які назвали в честь того самого божественного вітру - камікадзе. Навіть припинили виробництво инших літаків заради бака-бомб. Це їм не допомогло: з грудня 1944 американці масово бомбили власне Японію, а в березні 1945 взяли Іодзіму і встановили відомий прапор. Те саме й на Окінаві в червні. Там, до речі досі амерські бази стоять. А далі всі знають: пукавки, спроба перевороту, розгром Квантунської армії, і врешті капітуляція 2 вересня на лінкорі "Міссурі". Завдяки мілітарному лобі Японія лежала в руїнах.

Сучасний період

Завдяки наполяганню МакАртура основа політичної системи Японії - імператорська влада - була збережена, але очищена від всяких ознак "богообраности", в Конституцію додали 9 статтю про заборону мати армію. Економіку перебудовували на споживання американського продукту. Але привид холодної війни змушений був внести свої корективи: японцям стали давати все більше і більше грошей на відбудову, а японським фірмам віддавати підряди.

Японія славилася своєю стабільністю: починаючи з 1956 там виграє вибори одна і та сама партія. Її ліберальна економічна політика зробила свою справу. Японські продукти в 50-60-х славилися своєю лайняністю, проте саме вони заповнили прилавки західних країн і дали вийти економіці вгору: щороку темпи зростання становили 10% боже шоб так українська економіка росла. В 1970 це трохи приглушив відпуск єни у більш-менш вільне плавання і "переворот" Юкіо Місіми, під час якого він прийняв синто, але економіка і далі росла по 6%, що дозволило увійти в летронну епоху і 21 століття ще в 20-му. Саме в Японії створили караоке, нінтендо, плейстейшн, MSX та купу всяких ігор. Ще японія - батьківщина оняме і манки.

Проте Японія проїбалася з таймінґами і ввійшла в затяжну кризу в 1992, а потім в 1998, а потім в 2008... Єдина надія на абеноміку і суґаноміку.

Цікава географія

Вивчаємо географію за улюбленими порномультиками

Японія складається з чотирьох великих островів: Хонсю в центрі, Хоккайдо на півночі та Шікоку та Кюсю на півдні. На додачу до них, існують тисячі менших островів, які також є частиною Японії, наприклад, Окінава. Японія знаходиться південніше Росії, північніше Філіппін, ліворуч знаходиться Китай, а праворуч багато води і немає нічого, вода та й вода.

Японії страшенно пощастило опинитися на вершині межі "деяких" тектонічних плит, що спричиняє багато землетрусів. Але зі швидкістю руху континентів скоро вони вийдуть із небезпечної зони. Зовсім скоро, через кілька мільйонів років, і потраплять у ще небезпечнішу зону. Ці землетруси спричиняють катастрофи, вбиваючи тисячі людей (жах для отаку, які бояться, що манґака помре). А все через те, що деякі тектонічні плити є феміністками і вимагають рівних прав, і врешті вони борються одна з одною, як у сумо, а бідна Японія страждає у цій боротьбі.

Японія - надзвичайно багата на краєвиди і різні цікаві місця країна. Тут перерахована лише частина з них, бо автору влом.

Хонсю

Як не дивно, найбільший і найзаселеніший з островів. Відповідно Отаман підказує, що більшість видатних місць країни теж є тут. Клімат дуже різниться: від 40 см снігу в Аоморі до ядерної спеки в Хірошімі. Історію читайте вище, тут переповідатисч нічого не буде, те саме справедливо і до двох єнших островів. Ділиться на кілька регіонів, таких як Тюґоку, Кансай, Тюбу, Канто і Тохоку.

Кюсю

До 7 століття належав племенам південних варварів, в решті історія, як у решти Японії. Клімат теплий.

Шікоку

Найбільш далекий від цивілізації з чотирьох островів, навіть беручи до уваги Хоккайдо: всі зв'язки між сусідніми островами виключно поромом, жодних мостів, а відповідно і ліній шінкансену. Клімат також теплий.

Менші острови

Їх дохуя і більше, проте, на жаль, таких аби знаних не дуже вже й багато.

• Цушіма - місце бойової слави самураїв, випиздування двічі монголів (яких опісля здувало вітром) і сетингу гри Ghost of Tsushima. Заселена в основному рибалками, також в минулому улюблена пристань для перацьких Жовтого моря, звідки вони рейдили корейців, китайців і манчжурів, така собі японська Тортуґа. Здавна (останні років 1600 точно) заселена японцями і належала (окрім короткого періоду, але про це далі) Японії, проте десь від часів приєднання острова Чеджу корейці заднім числом записали острів у віковічні корейські володіння. Проте в той ж час острів довший час служив форпостом японців для торгівлі з Кореєю і для дипломатії, а клан Со, який володів островом, заграбастав всю торгівлю з Кореєю та іноді Китаєм. Корейців оце перацтво врешті заїбало і в 1389 році вони раз рейданули острів, але одного разу виявилось мало, більше того, в помсту вони в 1418 рейданули Корею. Тому того ж року корейці вторглися на острів, спалили кораблі і будинки, поперебивали піратів та місцевих, а правителя острова змусили прийняти підлеглість кореї взамін на дозвіл торгівлі з ними. Також вони готувалися разом з мінцями вторгтись і розкатати Японію. Японців така перспектива зовсім не влаштовувала, тому вони піддались і відправили послів, визнали острів корейським, який повернути вдалося лише в 1443 році. Вся торгівля острову з корейцями, втім, закінчилася після японського бунту в 1510 році, і острів знову став лише рибальським. Після ДСВ втім, під час поділу імперії, Синман вимагав двічі острів для себе, і двічі МакАртур пігнав його на гній, проте деякі корейські кола, зокрема нацики і сусідні міста, вимагають далі його повернути (ніби в них своєї землі нема) і навіть називають його инакше - Демадо. Хороший острів для літнього відпочинку на природі коло моря.
• Садо - золота жила Японії у всіх значеннях слова. Серйозно, з 13 століття і аж до 1978 там безперервно добували золото і срібло, та так, що ота гора, яка посеред острова була, стала двома, розділеними каньйоном. Зараз туди лише водять туристів, які намагаються вивудити з піску хоча би якісь крупинки золота. Ще можна спробувати дістати одною рукою 31-кілограмовий золотий зливок з коробки, проте в нагороду дадуть лише 0,5 г пластинку. Острів відомий і тим, що свого часу звідтам кндрівські шпигуни крали японців для своїх брудних справ.
• Скелі Ліанкур - ще одна претензія до Кореї: по-корейськи острови називаються Докдо, в той час як по-японськи - Такешіма, що означає "самотні..." і "бамбукові острови" відповідно, англійськомовна Драматика радить тролити японців і корейців цією грою з назвами. До 1905 були нічийними, хоча ще з 1675 туди заходили японські моряки і малювали його карти. Незадовго до корейського аншлюсу приєднані до Японії, до складу генерал-губернаторства не входили, після війни їх забрали спершу американці, а після незалежности Японії острів миттєво раптовою атакою забрала південнокорейська армія. Японці відібрати острів не пробували, але час від часу відбуваються срачі навколо них через то японський, то корейський бік.
• Рюкю
  • Окінава
  • Сенкаку - острови розбрату між японцями, тайванцями і самопроголошеною КНР, яка погрожує поділити Японію на 4 країни з рф і кндр, якщо та не припинить підтримувати тайвань і не віддасть ці острови.
• Танеґашіма - острів, хоч геологічно є частиною Рюкю, адміністративно та культурно втім прив'язаний до Каґошіми. Саме з цього острова почалося знайомство європейців з японцями, саме на цьому острові створено перші японські аркебузи (які потім називали "танеґашімами"), а тепер саме тут Джапан може в космос. Власне, заради космодрому і варто сюди приїхати, є на постаментах всі види ракет і навіть власний музей.
• Острови Ідзу та Оґасавара - невеликі вулканічні острови, які ланцюжком протягнулися від Токіо і аж до Маріанів, у які переходять. Цікавого нема нічого, лише рибалки та рибалки, але можна спробувати як місце відпочинку влітку. А, і так, один з островів називається Хатідже-джіма.

  

  Серед них є і українець

  • Іоджіма - краще подивіться на цю фотографію. Єдине, що додам, це те, що острів досі використовується як амерська військова база і те, що японці його нещодавно перейменували на Іотоджіма, щоби зняти з нього негативне (для них) реноме.
• Острови Чішіма, або Курили. Так, саме ті, які совки відібрали, а кацапи мають. Також Північні території. Якщо всякі реднеки дозволяють собі обирати бік, то для нас це здається самоочевидним. Складаються з островів Еторофу, Кунашірі, Шікотан і скель Хабомаї. Існує легенда, що Єльцин хотів передати острови Японії, але злякався результатів волевиявлення, де 100% проголосували за приєднання до Японії. Зараз битви за острови точаться в інтернетах між кацапами, українцями і японцями, в тому числі і на піксельних полотнах.

Культура Японії

Протягом багатьох століть Японія славилась високим художнім рівнем образотворчого мистецтва.

Стаття потребує доповнення! Ця стаття засмучує наших слоупоків, бо навіть вони розуміють, що її давно вже треба доповнити усілякими корисними картинками та інформацією, або, можливо, видалити якусь недолугу хуйню ідіота і написати натомість щось притомне.

Мова

Основна стаття: Японська мова

Традиційна культура

Убити усіх ворогів і красиво померти. Бо ти самурай, а не гівно. І не забувай скласти красиве хокку перед смертю.

Епос

• Самураї - легендарні феодальні вояки Японії.
• Хіро Онода - легендарний японський солдат Другої Світової війни. Партизан та виживальник в лісах Філіппін.

Література

• Хайку

Живопис та мультиплікація

Японія подарувала світу тисячі мультиків та манги і залишила цнотливцями мільйони отаку, що за переглядом улюблених тайтлів забули, як виглядають справжні дівчата або хлопці.

• Аніме - головний експортний культурний продукт Японії, що завойовує мізки невинних діточок по усьому світу.
• Манґа - японські мальописи/комікси, що є основою для створення більшості аніме. Мангу в Японії шанують і читають багато.
• Косплей - похідне явище від перегляду аніме та манги. Переодягання в популярних персонажів і міряння прутнями чий косплей краще.

Фільмографія

• Ґодзіла

Інтернет-культура

• Педобір
• Іміджборд

Кухня

• Каре райсу

Посилання

• Англомовна Драматика про Ніппон

• УкрВікі не відстає

• Вікінет про Японію

• Архів за 2015 рік