Міські легенди: відмінності між версіями
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Рядок 12: | Рядок 12: | ||
==За регіонами== | ==За регіонами== | ||
===Київщина=== | ===Київщина=== | ||
== | <spoiler show="зачинити" hide="Старе село"> | ||
Компанія підлітків пішли ночувати в палатках в урочище Старе Село. Знаходиться воно на березі русла Чорторий (Десенка), на Захід від сучасної Троєщини. Знайшли дику місцину, розташувалися, насмажили шашличків і сосисочок, пограли в ігри. Але коли почали лягати спати, помітили, що взуття чявкає, і можливо грунтові води підіймаються. Почалися розмови про те, аби їхати назад. Почали збиратися, але підйом вод став надто швидким і поки вони спакували в темряві усе, вода була вже по коліна. | Компанія підлітків пішли ночувати в палатках в урочище Старе Село. Знаходиться воно на березі русла Чорторий (Десенка), на Захід від сучасної Троєщини. Знайшли дику місцину, розташувалися, насмажили шашличків і сосисочок, пограли в ігри. Але коли почали лягати спати, помітили, що взуття чявкає, і можливо грунтові води підіймаються. Почалися розмови про те, аби їхати назад. Почали збиратися, але підйом вод став надто швидким і поки вони спакували в темряві усе, вода була вже по коліна. | ||
| Рядок 23: | Рядок 22: | ||
Один з них безвихідно взяв свій водостійкий мобільний Сігма і надрукував на ньому цю історію та попередження. Мій знайомий знайшов його, коли катався там на велосипедах і прочитав це. В інтернеті ми нарили, що у давні часи на тому місці розташовувалаося село Троєщина. Найбільша така повінь на Дніпрі сталася 1877 р. Річка розлилася і забрала всіх, кого могла. З того часу Троєщину перенесли повище. Із будівництвом дамби Київського водосховища розливи річки вдалося опанувати і цим низинним місцям більше нічого не загрожує. Але не людям, що надумають лишитися там вночі серед лісу. | Один з них безвихідно взяв свій водостійкий мобільний Сігма і надрукував на ньому цю історію та попередження. Мій знайомий знайшов його, коли катався там на велосипедах і прочитав це. В інтернеті ми нарили, що у давні часи на тому місці розташовувалаося село Троєщина. Найбільша така повінь на Дніпрі сталася 1877 р. Річка розлилася і забрала всіх, кого могла. З того часу Троєщину перенесли повище. Із будівництвом дамби Київського водосховища розливи річки вдалося опанувати і цим низинним місцям більше нічого не загрожує. Але не людям, що надумають лишитися там вночі серед лісу. | ||
</spoiler> | |||
<spoiler show="зачинити" hide="Маніяк-вигурівець"> | |||
Один мій друг був контролером по газу в Києві. І одного разу його послали оглянути одну квартиру, звідки давно не платили за газ, і куди ніколи жоден контролер і не потрапляв. Будинок розташовувався на вулиці Каштановій на в'їзді в Троєщину. Він пішов туди, піднявся сходами і почав стукати. Ніхто не відповідав. Він стукав, бо було завдання стягнути плату, так би мовити. Але результату не було і не було. Він знічев'я опустив руку на ручку, натиснув її, штовхнув двері і... вони відчинилися. | Один мій друг був контролером по газу в Києві. І одного разу його послали оглянути одну квартиру, звідки давно не платили за газ, і куди ніколи жоден контролер і не потрапляв. Будинок розташовувався на вулиці Каштановій на в'їзді в Троєщину. Він пішов туди, піднявся сходами і почав стукати. Ніхто не відповідав. Він стукав, бо було завдання стягнути плату, так би мовити. Але результату не було і не було. Він знічев'я опустив руку на ручку, натиснув її, штовхнув двері і... вони відчинилися. | ||
| Рядок 37: | Рядок 36: | ||
Друг зрозумів, що в квартирі напевно теж газ, озирнувся і побачив балони. Запаху не було, але щось підказувало про те, що треба тікати. Він побіг до дверей, поки старий мямлив собі під носа "Де ж він тут... ага. От." Пролунав тихий "клац", такий же як і від минулої кнопки. Друг саме вибігав через двері вниз по сходам. Ударна хвиля і жар опекли його зі спини. Добре, що вибуховою була лише квартира. Вже старий більше любив Вигурівщину, ніж Троєщину. | Друг зрозумів, що в квартирі напевно теж газ, озирнувся і побачив балони. Запаху не було, але щось підказувало про те, що треба тікати. Він побіг до дверей, поки старий мямлив собі під носа "Де ж він тут... ага. От." Пролунав тихий "клац", такий же як і від минулої кнопки. Друг саме вибігав через двері вниз по сходам. Ударна хвиля і жар опекли його зі спини. Добре, що вибуховою була лише квартира. Вже старий більше любив Вигурівщину, ніж Троєщину. | ||
</spoiler> | |||
== Більше == | == Більше == | ||
Версія за 18:00, 14 травня 2020
Міські легенди - своєрідні "народні" копіпасти, кумедні чи цікаві байки певної локації, міста, села, окремого мосту, чи цілого регіону. На жаль, більшість українців живуть у новостворених радянських промислових містах чи перетворених на такі, то якось не знають такого.
Іміджборди
Як на мене, варто взятися за міські легенди і регіональні міфи. Повитягувати (зі сраки) з кожного села України і втрачених під московою територій найбезглуздіші історії та цікаві речі, які покажуть, що сприйняттєво і подієво ці місця існують в українській свідомості. "З кожного села" маю на увазі фігурально, довільну українську спільноту, де мислення перейшло хоча б на рівень подій, якщо не ідей. Тим не менш, правда в цім є. Одним зі джерел за якими я вчив німецьку були казки братів Грим. Там я познайомився серед інших сумнівних історій з такими екземплярами як "Хороша торгівля" та "Казка про того, хто пішов, аби пізнати свій страх". І тут я зрозумів, що казки це не лише пафосна душа народу і велич культури. Це була свого часу та сама копіпаста, яку розповідали, аби вразити співрозмовника. Ці дві названі казки мемні особливо, хоча в усіх них помітна певна спільність певних елементів, а в деяких спільні відрізки сюжету. Міські легенди та бордівські копіпасти - це не сором українізації і "негідні тупорилі історії" - це сучасні казки. Плекайте їх. - Курка
Слідом анонами було створено тред і вкрай повільно, але щось з цього виходить.
