Міські легенди

Міські легенди - своєрідні "народні" копіпасти, кумедні чи цікаві байки певної локації, міста, села, окремого мосту, чи цілого регіону. На жаль, більшість українців живуть у новостворених радянських промислових містах чи перетворених на такі, то якось не знають такого.

Іміджборди

Як на мене, варто взятися за міські легенди і регіональні міфи. Повитягувати (зі сраки) з кожного села України і втрачених під московою територій найбезглуздіші історії та цікаві речі, які покажуть, що сприйняттєво і подієво ці місця існують в українській свідомості.

"З кожного села" маю на увазі фігурально, довільну українську спільноту, де мислення перейшло хоча б на рівень подій, якщо не ідей. Тим не менш, правда в цім є. Одним зі джерел за якими я вчив німецьку були казки братів Грим. Там я познайомився серед інших сумнівних історій з такими екземплярами як "Хороша торгівля" та "Казка про того, хто пішов, аби пізнати свій страх". І тут я зрозумів, що казки це не лише пафосна душа народу і велич культури. Це була свого часу та сама копіпаста, яку розповідали, аби вразити співрозмовника. Ці дві названі казки мемні особливо, хоча в усіх них помітна певна спільність певних елементів, а в деяких спільні відрізки сюжету. Міські легенди та бордівські копіпасти - це не сором українізації і "негідні тупорилі історії" - це сучасні казки. Плекайте їх.
- Курка

Слідом анонами було створено тред і вкрай повільно, але щось з цього виходить.

За регіонами

Київщина

Старе село

Компанія підлітків пішли ночувати в палатках в урочище Старе Село. Знаходиться воно на березі русла Чорторий (Десенка), на Захід від сучасної Троєщини. Знайшли дику місцину, розташувалися, насмажили шашличків і сосисочок, пограли в ігри. Але коли почали лягати спати, помітили, що взуття чявкає, і можливо грунтові води підіймаються. Почалися розмови про те, аби їхати назад. Почали збиратися, але підйом вод став надто швидким і поки вони спакували в темряві усе, вода була вже по коліна.

Почали збирати що є, і пробувати вибратися, але краю воді видно не було. Тут один з них натикнувся на щось, посвітив ліхтарем. Це був труп, зелений і зморщений. Всі перелякалися, вони почали світити ліхтарями в воду і побачили, що навколо них плавають суцільні трупи. Жаху не було межі, але бігти було нікуди.

І раптом почувся гуркіт, який ще більше наростав. Важко було визначити, звідки він іде і разом з панікою це було нестерпно. Дівчата почали плакати, а хлопці нічим не могли їх утішити. Хтось висловився за рух у тому напрямі з якого прийшли. Але гуркіт зростав. І як тільки він досяг кульмінації, вони тільки і встигли обернутися і побачили велику хвилю, яка їх накрила.

Під водою, чи то вони померли, чи то трупи ожили, але вони заговорили до підлітків і запросили їх у своє село. І казали, що треба битися за нього. Ті поцікавилися, яке ще село і чому битися. У відповідь почули, Троєщина і що йде бій зі злими духами води. Підлітки хотіли назад, але жителі затягували їх.

Один з них безвихідно взяв свій водостійкий мобільний Сігма і надрукував на ньому цю історію та попередження. Мій знайомий знайшов його, коли катався там на велосипедах і прочитав це. В інтернеті ми нарили, що у давні часи на тому місці розташовувалаося село Троєщина. Найбільша така повінь на Дніпрі сталася 1877 р. Річка розлилася і забрала всіх, кого могла. З того часу Троєщину перенесли повище. Із будівництвом дамби Київського водосховища розливи річки вдалося опанувати і цим низинним місцям більше нічого не загрожує. Але не людям, що надумають лишитися там вночі серед лісу.

Посилання

Київ

Легенди Києва

Слобожанщина

Суми

Підземелля Сум

Галичина

Легенди Львова