Богдан Хмельницький
|
Богдан Зиновій Михайлович Хмельницький (Чи не той то Хміль, пан Гетьман, "ну цей, з купюри у п'ять гривень", Батько Хмiль, дупобiль народу Польскького, народився 6 січня 1596 року у Суботові - помер 6 серпня 1657 року безсмертний) - епічний гетьман Війська Запорізького, недосяжний ідеал кожного українця. Величний полководець, талановитий дипломат, тактик, та сама людина, яка зрозуміла, що шість днів панщини на тиждень - це пиздець. Організував всенародне українське повстання 1648-1657 років, яке згодом отримало назву національно-визвольної війни. Своїми діями під час цієї самої війни змусив поляків віддати козакам аж три довбаних воєводства - Київське, Брацлавське та Чернігівське (для обдарованих - 200 тисяч квадратних кілометрів). Захисник православ'я та покровитель усієї України на протязі 370 років з початку повстання.
Походження
За день до Різдва, 6 січня 1596 року, у хуторі Суботів, в якому до того була добра пиятика, і в якій одному реєстровцю вибили три зуба, у хаті Михайла Хмельницького та його дружини Агафії на світ народився майбутній визволитель України. Мати походила з козацького роду, батько - можливо шляхтич що довийобувався та внаслідок цього був позбавлений титулу.
Освіту вiн здобув у Львівській єзуїтській колегії, за iншими данними Ярославі, хто зна як там саме було, бо давно то дiялось.
Життепис
Вступивши до реєстрового козацтва, Хмель під час одного з боїв під Москвою врятував королевича Владислава, і той потiм з ним не погано покорешився. Повернувшись на батьківщину, брав участь у польсько-османській війні 1620—1621 років, під час якої в битві під Цецорою Хмельницький що воював в одному полку разом iз своїм батьком? потрапили у османський полон. Ще за одною версією, батько загинув у османському полоні, сам Бодя залишився у полонi. Два ебучi роки важкого рабства для Хмельницького не пройшли даремно: вивчивши досконало османську і татарську мови, він тiкає з полону (за іншими даними, був викуплений родичами). Знаходячись у Стамбулі, Бодя фактично виконував обов'язки перекладача при одному з командувачів османського флоту.
Повернувшись згодом до Суботова, був зарахований в реєстрове козацтво, де продовжує вiдважно воювати i навiть отримує за це житло в Бродах. Одного разу пiд час оглядин новозбудованого Бродівського замку, на які була запрошена місцева шляхта, Хмельницький необачно висловився: «…все створене людськими руками, ними ж може знищитися», що викликало лютий бiль в дупi коронного гетьмана. Через це Хмель був змушений шукати схованки на Запоріжжі, лише через деякий час повернувшись до Суботова. Згодом вiн заїбав вже багато кого, ба навiть вiдбулось кiлька спроб знищити його фізично. Зокрема, 1647 року на Хмельницького під час татарського нападу на Чигирин, один польський хуй вдарив його шаблею по шиї, та тодi нашого героя врятувала залізна сітка, прикріплена до шолому.
Хмель нiколи не став би гетьманом якби на залiзна воля, буйний характер та сталевi яйця, тому вiн ще довго продовжує вийобуватись, бухати та воювати разом iз козацтвом здобуваючи честь та славу нашого народу, був писарем, сотником, та просто вiдчайдухою-екстремалом аж поки доля не розпорядилась iнакше.
Одного разу За відсутності Хмельницького вдома, на його хутір Суботів вчиняє напад інший шляхтич Данієль Чаплинський, що було звичним для того часу. Чаплинський розграбовує маєток, калічить, а по іншій версії вбиває його малого сина, викрадає Гелену (громадянську жінку) та одружується на ній, отака то Санта-Барбара. Хмельницький шукав справедливості і діло дійшло аж до короля, але і той нічим особливим не допоміг. Поговорюють король сказав Хмельницькому, що козаки мають шаблі для оборони своїх привілеїв. Ще 1646 р. король Владислав IV хотів розпочати війну із Османською імперією. Оскільки шляхта була проти, він таємно вів переговори із козаками. Для цього він видав грамоту, яка відновлювала деякі козацькі привілеї, але про це стало шляхті відомо і діло накрилось. Таємна грамота прилипла до Івана Барабаша і зберігалась у нього.
Хмельницький сприйняв цю фразу дуже буквально і бути лохом зовсім не хотів, тому зібрав манатки та із друзяками однодумцями вирушив на Січ, спиздивши при цьому (або й підробивши) грамоту у Барабаша. З'явившись на Січі Богдан перед носами місцевих козаків махав цією грамотою, у якій йшлося про привілеї і інші ніштяки козакам, наприклад збільшення реєстру. Єдина причина чому не все так охуєнно була шляхта, яка тиснула на короля. Запорожці із ентузіазмом вибрали Хмеля гетьманом, який мав привести козаків до описаного світлого майбутнього. Після того Богдан заїхав до кримського хана Іслама III Гірея, якому розповів про те, що підступні ляхи хочуть на нього напасти. Той пообіцяв підтримку козакам у війні.
Відправлені проти повсталих реєстрові козаки перейшли на їх сторону, тому у битві під Жовтими Водами та Корсунем армія Речі Посполитої епічно проїбала, а головнокомандувачі потрапили у полон. У вересні відбувся ще один бій під Пилявцями. Він був пройобаний ще епічніше, бо військо, відправлене придушити козацьке повстання продовжувало сприймати козаків як бидло, яке можна розігнати кийками. Тому шляхта під Пилявці з'явилась із шльондрами та возами нагруженими усілякою не військовою хуйнею. Були захоплені Старокостянтинів та Збараж, а в кінці вересня в облогу козаки взяли Львів, яку зняли після заплаченого викупу. Також в облозі продовжували тримати Замостя, у випадку захоплення якого відкривалась дорога на Варшаву. Оскільки діло йшло до зими та і ніштяків, захоплених у поляків вистачало, розпочались переговори за посередництва кримського хана.
Той, хто вважає, що саме так Хмельницький звільнив добрячий шмат України від клятих ляхів лише з патрiотичних мiркувань помиляється. Богдан підкреслював, що проти влади короля нічого не має (Владислав IV на момент кампанії сорок восьмого року встиг протягнути ноги, новим королем став його брат Ян II Казимир) і робив усе це, щоб помститися за дружину та сина, та вiдмовлятися вiд iдеї державностi на тих землях якi вже вiдламав собi, вiн теж не поспiшав. Награвшись в помсту, Богдан наказав селянам розходитись по домах та повертатись до мирного життя, а сам поїхав у Київ, де його у січні 1649 р. зустрічали як визволителя від клятих ляхів місцеві жителі та митрополит Київський, Галицький та всієї Русі Сильвестр Косів.
Важко сказати про що Хмель спілкувався із мирополитом у Києві, але, коли у 1649 р. переговори продовжились, Богдан видав дипломатичній місії Речі Посполитої таке: "я - самодержець руський, воюю за православну віру та звільню усіх русинів від ляської неволі". Від цього зрозуміло посли добряче прихуїли. Того ж року був укладений Зборівський договір, яким влада гетьмана поширювалась на три воєводства. Після епічного програшу битви під Берестечком 18-30 червня 1651 року контрольована територія звузилась до одного Київського воєводства. Весь цей час територія Війська Запорозького або Гетьманщини формально перебувала у складі Речі Посполитої. Оскільки Сейм не наважувався затвердити умови укладених із Хмельницьким договорів рубалово відновлювалось із початком кожної весни. Також під час військових дій повсталі селяни масово випилювали поляків, шляхту та жидів.
Сам Хмель за час війни, яка тривала до кінця його життя та і після проявив себе досить хитросраким дипломатом та політиком. Гетьманщина встигла побувати у союзі із Молдовським князівством, Валахією, Кримським ханством, Трансильванією, а також і повоювати проти них. Більш-менш порядок на контрольованій ним території зберігався завдяки тому, що гетьман рубав голови усіх незадоволених та і взагалі у бойових діях не нехтував кидати повсталих селян на регулярне вороже військо, бережучи при цьому козаків. Тим не менше шляхту, ляхів і жидів було вигнано із території контрольованої козаками, а селяни звільнились від кріпацтва, що однозначно він.
Інколи у історіографії дане повстання називають національно-визвольною війною українців проти влади Польщі, але як зазначалось вище міф про нації виник аж у XIX столітті, хоча звичайно поділ на русинів і поляків був досить чітким і тоді, так як перші були православними, а другі католиками.
У 1654 р., після епічного пройобу під час облоги Жванця, Богдан вирішує укласти союз із Московією. На Земьскому соборі 1 жовтня 1653 року було вирішено "усі міста та села Війська Запорозького прийняти під цареву руку". Гетьманщина фактично ставала протекторатом Рашки. Потiм допетравши що його розвели як лоха, Богдан уклав союз зі Швецією, що воювала з Москвою і продовжує вiйну. Та раптом в 1657 роцi Батько Хмель помирає.
Після смерті Богдана, Гетьманщина вступає у період "Руїни", суть якої полягає у повному полiтичному та соцiальномуi хаосi, боротьбi за владу, пройобування всього що тiльки можна, та призводить до розпаду Гетьманщини на лiво та право бережну. Лівий берег залишається Московії, правий Польщi.
