Томос
|
|
Томос (грец. τόμος) — постанова яку видає глава помісної православної церкви. Останнiм часом це слово асоцiюється iз томосом про надання нашiй церквi автономiї та створенням Української Помiсної Церкви. Потужна срачогенеруюча подія 2018-19 років, де переплітається політика, історія, релігія.
Передумови
До кінця XVII століття Київська митрополія, до якої входили території сучасних України, та навiть Бульбо i Ляхо станiв, перебувала в юрисдикції Вселенського патріархату (тобто Константинополю). Однак у 1686 році в силу політичної ситуації, яка тоді склалася, Константинополь різко впав на дупу та передав право хіротонії Київського митрополита Московському патріарху. Умовою передачі було обов'язкове поминання Київським митрополитом Патріарха Константинопольського, як свого головного пахана. Весь цей час, тобто майже до кiнця XX сторiччя, наша церква була пiд повною, офiцiйною, анальною, владою Московського РПЦ, весь цей час, їх попи ненав'язливо проповiдували про те що ми молодший брат Рашки, весь цей час їм вiрили, бо релiгiя це те за що вiдповiдає один з центрiв людського мозку, i повнiстью зтерти її з життя не можливо як не старайся, не дивина що служники релiгiйних культiв завжди були моральним авторитетом для простого люду.
Першi серйознi спроби створити свою, незалежну церкву в Українi починалися ще в УНР та тоді ми свою країну проїбали бо на неї прийшла "власть советов" яка вирішила що: "Бога нет и это всё опиум для народа", а значить і про церкву довелось на якийсь час забути. Та ось на зорi розпаду СРСР, а саме 15 лютого 1989 року у Києві почав діяти ініціативний комітет із відновлення Української автокефальної православної церкви в Україні. 5-6 червня 1990 року в ще радянському Києві відбувся Всеукраїнський православний собор за участю близько 700 носів. Собор затвердив факт відновлення УАПЦ i обрав Патріархом Київським Мстислава (Скрипника). Так в нас з'явилась майже своя і майже незалежна церква.
Тим часом Рашка, награлась в атеїзм і допетрала що попів краще не саджати\вішати\розстрілювати а залучити до співпраці з режимом, релігія яка зрослась з політикою мала стати інструментом для збереження влади над хохлами-малоросами. Почалась запекла боротьба за церкву. Саме тому архиєрейський собор рашко-церкви (вона ж РПЦ) 27 жовтня 1990 року скасував український екзархат (автономiю) і заснував Українську православну церкву, з обмеженою самостійністю у вигляді філіалу РПЦ. Так на світ з'явилась УПЦ Московського патріархату.
Після проголошення Незалежності України, Помісний Собор УПЦ 1-3 листопада 1991 р. звернувся до Патріарха Московського з питання надання їм повної автокефалії, однак, на це звернення був забитий великий та товстий. Коли цю тему стали педалювати активнiше, глави РПЦ прямо заявили що вони хрін клали на нашу автокефалію. Таким чином вийшло що наша Автокефальне церква і УПЦ Московського Патріархату працювали паралельно, не визнавали одна одну і кожна вважала себе true.
Далі ще цікавіше, 27 травня 1992 року, за наказом Синоду рашко-церкви у Харкові за відсутності глави УПЦ митрополита Філарета, був зібраний Архієрейський Собор УПЦ, який кишнув з посади цього самого Філарета і обрав нового прорашкінського предстоятеля — Володимира (Сабодана). Філарет ясне дiло прихуїв від такого повороту, не визнав цього рішення і утворив Українську Православну Церкву — Київського патріархату. У 1997 році Архієрейський Собор рашко-церкви видав акт про відлучення від свого лона монаха Філарета. Почалось взаємне, люб'язне кидання лайном один в одного. До речi ця анафема була знята з Філарета лише у 2018 році, рiшенням Константинополю.
Незважаючи на срачі та розбіжності у багатьох питаннях, УПЦ Київського патріархату і Українська автокефальна православна церква, постійно вели перемовини з Константинополем щодо об'єднання і офіційного визнання. Найближче до цього вона була у 2008 році, коли за сприяння Пасічника вона ледь-ледь його не отримала, найдалі - за влади Проффесора коли цей процес був майже призупинений, i отримання власної церкви до якої ми йшли сторiччями знов повис на волосинi.
Томос Української Помiсної Церкви
Звiсно цей складний та суперечливий процес мiг би ще довго висiти в повiтрi, аж поки не почалась Війна на сході України. Коли Рашка отримала копняка пiд зад, та зрозумiла що до Львова їй не дiйти, вона почала, "тиху" вiйну. Крики про те що вiд України не залишется каменю на каменi змiнились балачками про "мир", та "духовний зв'язок". Активно дiяла на цьому поприщi УПЦ Московсько Патрiархату що пiдконтрольна Кремлю. Нашим бабусям та дiдусям що ходять до церкви, почали втирати думки накшталт: "не пускайте дiтей на фронт", "Россiя - наш духовний брат", "Москва за мир, Київ за війну". Ясний пень що з цим треба було щось робити.
Підсумком всього цього стало отримання довгочеканного томосу про автокефалію 6 січня 2019 року, що ознаменувало створення Української Помiсної Церкви. Рашко-церква билася в істериці але вже ні чого не могла вдіяти, тому вдалась (як завжди) до методів "беспредела" - сказала що Константинополь їм не наказ і вони не хочуть з ними спілкуватись. Це щось назразок того що рядовий образится на генерала та пішле його на хій.
Галерея
Томос це весело
Коли "шеф" вже не допоможе
