Холодний Яр: відмінності між версіями
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
[[Файл:І повіє огонь новий прапор.png|безрамки|центр]] | [[Файл:І повіє огонь новий прапор.png|безрамки|центр]] | ||
{{Youtube|USiuZfpGV1c | {{Youtube|USiuZfpGV1c|}} | ||
'''Холодний Яр''' - місце епічного пиздження [[москалі]]в (і не менш епічного пиздження ляхів) на півдні [[Наддніпрянщина|Наддніпрянщини]]. | '''Холодний Яр''' - місце епічного пиздження [[москалі]]в (і не менш епічного пиздження ляхів) на півдні [[Наддніпрянщина|Наддніпрянщини]]. | ||
<!--Потім приліплю сюди посилання на ролик з Ютубу, який буде виглядати тут більш-менш органічно.--> | <!--Потім приліплю сюди посилання на ролик з Ютубу, який буде виглядати тут більш-менш органічно.--> | ||
Версія за 21:43, 28 березня 2024
|
|
Холодний Яр - місце епічного пиздження москалів (і не менш епічного пиздження ляхів) на півдні Наддніпрянщини.
До початку двіжу
В часи протоукрів тут базувалися скіфи, з тих що греки називали "скіфами-орачами", потім почалися постійні міграції різних народів і місцеве населення змінювалося як на вокзалі. Слов'яни сюди потрапляли потроху з півночі і зуміли тут непогано обжитися на момент появи Києва та ще до початку християнства. А за князівської Русі був зведений Мотронинський монастир[1], який потім був розйобаний монголами, відновлений монахами, закритий червоними і заново відкритий після отримання незалежності.
Від Гетьманщини до гайдамаків
Через близькість до Січі в урочищі почали обживатися козаки, а після великого повстання Хмельницького у 1648 сабж взагалі став серцем новоутвореної Гетьманщини зі столицею в Чигирині (відстань між містом і Яром - менше 50км).
Потім трапилася Руїна і було трохи не до Яру. А місцеве населення, традиційно, або було вирізано загарбниками або втекло.
На початку 18 століття тутешні місця були заново заселені українцями і була запиляна Холодноярська Січ, де тусили всі, хто хтів дати пизди шляхті, католикам та євреям. Бо офіційна влада Речі Посполитої на середину 18 століття тут була майже ніяка, слабка і формальна. Звідси брала початок та сама Коліївщина, тут же святилися ті самі ножі з поеми Шевченка.
Холодноярська якби республіка
В часи епічних махачів за владу холодноярці активно відстрілювали червоних і білих[2] (ну а як же, коли майже всі тамтешні чоловіки - колишні службовці імперської арміїї і зброя тупо на ярмарках продається).
Незважаючи на те, що майже всі козаки Яру вірили в Українську Самостійну Державу, траплялися й поціновувачі ідей більшовиків і Денікіна. Через такі розбіжності в ідеях ворогували навіть сусідні села.
Історії відомий випадок, коли холодноярівця заїбашили хлопаки з банди іншого повстанця - Свирида Коцура з сусідньої до сабжу просовєцької Чигиринської республіки, якого денікінці описували як "убєждьонного большевіка", а ці ж більшовики нацьковували на загони повстанців Холодного Яру. Холодноярці від такого відчули явне печіння нижче спини і зажадали вендетти, на що чинний тоді отаман Василь Чучупак[3] відповів щось у дусі "Якщо ми зараз один одного переїбашимо, ворогам це буде тільки на руку", тому замість організації замісу він агітував коцурівців до вступу в його лави, що й дало свої плоди, коли Коцура в 1920-му йобнули більшовики.
Чорний Ворон
Примітки
- ↑ За легендою, жінка одного з вождів влаштувала френдлі фаєр по кораблям чоловіка, що поверталися з походу, а зрозумівши свій пройоб, заснувала монастир, в який сама й пішла.
- ↑ А до цього ще й німців.
- ↑ Взагалі братів Чучупаків було троє: Василь, Петро і Олекса. Останні двоє, до слова, й організували селянські добровольчі загони, які стали прототипом війська Холодного Яру і згодом були очолені колишнім сільским вчителем і прапорщиком імперської армії Василем.
| ||||||||||||||||||||||||||||