Холодний Яр

Руками не чіпати - статтю пишуть Ця стаття перебуває в процесі написання. Якщо ця плашка висить понад 3-х діб з часу останнього редагування - можете знімати.

Давно то діялось... Стаття розповість вам про давно минулі, але цікаві історичні події, чи про особистостей в історії. Якщо вам здається, що стаття розповідає про давно непотрібне закам'яніле лайно мамонтів, то негайно напишить нам про це на порталі спільноти.

Мараєв коротко про сабж

Холодний Яр - місце епічного пиздження москалів (і не менш епічного пиздження ляхів) на півдні Наддніпрянщини.

До початку двіжу

Місце, так сильно пов’язане з центром українського повстанського руху, зараз ходить під МОСКОВСЬКИМ, БЛДЖАД, ПАТРІАРХАТОМ.

В часи протоукрів тут базувалися скіфи, з тих що греки називали "скіфами-орачами", потім почалися постійні міграції різних народів і місцеве населення змінювалося як на вокзалі. Слов'яни сюди потрапляли потроху з півночі і зуміли тут непогано обжитися на момент появи Києва та ще до початку християнства. А за князівської Русі був зведений Мотронинський монастир, який потім був розйобаний монголами, відновлений монахами, закритий червоними і заново відкритий після отримання незалежності.

Від Гетьманщини до гайдамаків

Через близькість до Січі в урочищі почали обживатися козаки, а після великого повстання Хмельницького у 1648 сабж взагалі став серцем новоутвореної Гетьманщини зі столицею в Чигирині (відстань між містом і Яром - менше 50км).

Потім трапилася Руїна і було трохи не до Яру. А місцеве населення, традиційно, або було вирізано загарбниками або втекло.

На початку 18 століття тутешні місця були заново заселені українцями і була запиляна Холодноярська Січ, де тусили всі, хто хтів дати пизди шляхті, католикам та євреям. Бо офіційна влада Речі Посполитої на середину 18 століття тут була майже ніяка, слабка і формальна. Звідси брала початок та сама Коліївщина, тут же святилися ті самі ножі з поеми Шевченка.

Холодноярська якби республіка

Канонічний прапор

В часи епічних махачів за владу холодноярці активно відстрілювали червоних і білих (ну а як же, коли майже всі тамтешні чоловіки - колишні службовці імперської арміїї і зброя тупо на ярмарках продається).

Незважаючи на те, що майже всі козаки Яру вірили в Українську Самостійну Державу, траплялися й поціновувачі ідей більшовиків і Денікіна. Через такі розбіжності в ідеях ворогували навіть сусідні села.

Історії відомий випадок, коли холодноярівця заїбашили хлопаки з банди іншого повстанця - Свирида Коцура з сусідньої до сабжу просовєцької Чигиринської республіки . Холодноярці від такого відчули явне печіння нижче спини і зажадали вендетти, на що чинний тоді отаман Василь Чучупак відповів щось у дусі "Якщо ми зараз один одного переїбашимо, ворогам це буде тільки на руку", тому замість організації замісу він агітував коцурівців до вступу в його лави, що й дало свої плоди, коли Коцура в 1920-му йобнули більшовики.

Через не дуже зручне розташування повстанців (не дуже зручних для совєтів, звичайно) червоні вимушені були вдаватись до усіляких хитровийобаних операцій (як-от переодягнутись у денікінців, приїхати у якесь наближене до Яру село, зібрати людей і перед ними почати лаяти вважай самих себе, щоб потім дружно розстріляти їх всіх у якомусь сараї), співпраці зі ждунами (а інколи не треба було й ждунів - один поц з Мельників здав холодноярців червоним просто тому, що Чучупаки (а їх сім’я була місцевою елітою в селі) зажали йому землю на ще одну хату) і підсилання завербованих агентів, яких дуже швидко розкривали.

Фініта ля комедія або пиздець всіх сподівань по-холодноярськи

Коли Директорія дала по зйобам у напрямку Польщі, а червоні зохавали Україну і почали насаджувати місцевим свою комуністичну єресь, більшість повстанців склала зброю і повернулася до мирного життя або пішла в більшовицькі держструктури, але з повною готовністю підняти нове повстання, якщо буде нагода і підтримка. Отамани залишалися у Яру, але й там значна частина пішла добровільно здаватися совєтам у 21-му, коли ті оголосили "амністію" (спойлер: всіх, хто здався, розстріляли, бля, це ж совки, яка амністія?).

Останніх (і то, не останніх, бо залишалися ще отамани Чорного Лісу (поруч з Холодним Яром) і інших сусідніх угруповань та степові отамани) отаманів червоні зловили наступним чином: завербували хлопа, щоб той під виглядом людини з оточення Петлюри, такого собі "сотника Завірюхи" залив отаманам казочку про те, що з Заходу йдуть українські війська для випизджування червоної влади, тому всіх чекають у Звенигородці задля обговорення плану їх підтримки з командувачами повстанців, що залишилися (один з яких - теж завербований агент, а другого давно заарештували).

Всіх, хто приїхав, скрутили й закрили в Лук’янівській в’язниці в Києві, де ті згодом влаштували зарубу, в якій поклали всіх охоронців і вояків що прийшли їм на поміч, а потім дружно самовипилилися, бо

«	Немає полону для Холодного Яру і Холодний Яр у полон не бере, останню кулю завжди бережи для себе.	»
	— Бойова ідея холодноярців, яку згодом перейняли упівці

В часи ДСВ у Яру базувалася військова округа УПА-Південь з такою ж назвою.