Вторгнення Московії до України: відмінності між версіями

Матеріал з Енциклопедія Драматика
Перейти до навігації Перейти до пошуку
(По немо з переісторії)
Немає опису редагування
Рядок 25: Рядок 25:


== Хронологія битв та боїв ==
== Хронологія битв та боїв ==
По можливості компактно розкласти усі події цих днів.  
{{YouTube|LDrFVdms8yk|width=250|Рускій корабель іде нахуй}}
О п'ятій ранку 24 лютого 2022 року уся країна від Києва і Івано-Франківська до Харкова і Дніпра прокинулася від вибухів та авіаударів по різних об'єктах. За декілька годин до того по росТБ показали звернення Хуйла, що розповів вірним зомбі казку про неймовірно злих нацистів в Україні, які хочуть створити ядерну бомбу та напасти з нею на матушку-расєюшку. Коротше кажучи, путін оголосив про початок «специальной военной операции», завершити яку планувалося за 3 дні (!). Після оголошення війни Україні через кордон прорвалися групи росіян, частина з яких (ті, що йшли з Білорусі та північних кордонів України) рушила на [[Київ]], а інша частина (з Криму) – на південь України. Люди з Києва, Харкова та інших міст, що заздалегідь готувалися до війни, почали масово їхати на захід Неньки, тобто до [[Львів|Львова]] та Закарпаття, щоб вивезти себе та/або свою родину. Інші люди тоді знатно перелякались та пішли скупати у супермаркетах воду, хліб та інші харчі у промислових масштабах, після чого деякі продукти зникли з полиць, а ціни значно зросли. Того ж ранку Зеленський звернувся до народу, оголосив про напад росії та доручив народу боронити країну, а ще видав наказ наносити ворогу максимальні втрати. У той же день Верховна Рада підтримала введення військового стану в Україні, а усі свідомі чоловіки пішли до військоматів, щоб записатись до ЗСУ або ТерОборони, вступ до якої максимально спросили.
 
У цей же день сталася визначна подія на острові Зміїний у Чорному морі, що задала тон усій війні. До острова, де знаходиться погранзастава, підпливло 2 кораблі Чорноморського флоту рфії та запропонували здатись, на що пограничник Роман Грибов відповів коротко, ясно і зрозуміло: '''«Русский военный корабль, иди нахуй!»'''. Ця фраза стала девізом нової оборонної війни українського народу.
 
26 лютого стало зрозуміло, що захопити Україну за 3 дні, як того хотіли російський фюрер та його піддані, не вдається. Тим паче, українці, які за ідеєю мали зустрічати окупантів з квітами, чогось взяли зброю, яку тоді вже роздавали зі складів, та пішли тих самих «асвабадітєлєй» утилізувати в землю. Тому кацапи перейшли до іншої тактики — тупого знищення міст, житлових будинків та місцевого населення заради залякування народу. Зеленський за ці три дні дуже приємно здивував, бо не втік та не здав країну рашці — а навпаки, організував оборону країни та почав виступати із промовами, яких навіть [[Порошенко]] не виказував у 2014-15 роках. «Надо просто перестать стрелять» та «Ні капітуляції!» пішли у минуле – віднині Зелю підтримувало аж 93% українців, що навіть у 2019 році Зе-команді не снилося.
 
Майже увесь березень ЗСУ стримували кацапів на київському, миколаївському та харківському напрямках. На Київщині орки зайняли Бучу, Ірпінь та Гостомель, тобто найближчі передмістя Києва, у Харкові вони вплотну підійшли до об'їзної дороги міста, а Херсон потрапив під окупацію, як і майже увесь південь України. Але, у кінці березня русня поклала під Києвом та Черніговом майже усі свої елітні підрозділи, а тому оголосила про вивід військ з Київської, Чернігівської та Сумської областей. Тут Україна отримала перемогу, але виявилося, що кацапня влаштувала під Києвом другу Сребеницю чи навіть маленький Холокост: у Бучі на вулицях та в підвалах знайшли десятки трупів з вогнепальними пораненнями. Декого навіть зґвалтували. Ці події швидко назвали Бучанською Різаниною.
 
У квітні сталося дві визначні події: по-перше, почалися потужні бої на Донбасі, які можуть визначити увесь результат війни. Туди росіяни перекидають підрозділи з-під Києва та Чернігова, а оскільки вони вже навоювалися, вояки з цих підрозділів масово пишуть рапорти на звільнення. А по-друге, 13 квітня українці не просто підбили, а й потопили флагман чорноморського флоту росії — той самий, що був посланий на острові Зміїний та який називався крейсером «Москва». Потопили його двома українськими ракетами «Нептун», після чого крейсер загорівся, боєприпаси на кораблі здетонували, після чого він пішов <del>нахуй</del> на дно Чорного моря, поховавши із собою 500 чоловік екіпажу. Плюс втрати орків перевалили за 20 000, що більше ніж за 10 років в Афганістані та набагато більше, ніж за дві чеченські війни.
 
А далі нас чекає Перемога. Ніхто не знає, коли вона буде, але вона настане. А далі нас чекає відновлення України, ріст впливу України у світі та довгоочікуване Світле Майбутнє. Амінь.  


== Юніти ==
== Юніти ==
Рядок 57: Рядок 68:


{{Політика4}}  
{{Політика4}}  
{{Історія України}}
{{Україна}}

Версія за 14:49, 24 квітня 2022

Downl964.png

Увага! Матюки!
Якась бля*ська с*ка, втулила до статтi дох*я матюкiв, що пи*дець як не добре для психiки деяких особливо вразливих читачiв.

Визвольна війна українського народу
Irpin mist.png
Дата 24 лютого 2022 — дотепер
Місце Україна
Привід шизофренічні фантазії фюрера всея Московії,
бажання кацапів збагатитись та побєдобіситись
Сторона нападу Московська орда, Бєлоруссія, ЛДНР, «Друга армія у світі»
Сторона захисту Наша Батьківщина, ЗСУ, ТерОборона та увесь цивілізований світ
Втрати сторін Кацапи:over 20 000 трупів, дофіга техніки,
флагман Чорноморського флоту, моральний дух
Україна:десь 3000 полеглих
Результат українці перемагають та гоняють москалів по всьому світу

Російсько-українська війна (Вітчизняна війна українського народу, Третя Визвольна війна, кац. Спєциальная ваєнная апєрация) — та сама Велика війна, про яку усі казали, і вона все ж таки сталася. За декілька місяців повністю змінила Україну та українців, водночас об'єднавши Захід навколо спільної загрози та перетворивши Московщину на потенційну країну третього світу.

Як усе починалося

На дворі стояв 2021 рік. Люди вже звикли до року пандемії ковіду, думали, чи варто вакцинуватись, а преса та інтернет займались своєю улюбленою справою — цькуванням Зєлі та його команди. І от, 29 березня 2021 року тодішній голова Генштабу Руслан Хомчак повідомив, що Московія нарощує сили на східних рубежах України, та може готуватись до війни.

До цієї заяви подібні сповіщення про підготовку Рашкою нового вторгнення стабільно з'являлись раз на рік-півтора, і тоді мало хто у це вірив. Але тут у інетах було дохуя відео, де по залізниці перекидують техніку до українських кордонів, а Шойгу (міністр оборони Россії) оголосив «правєрку войск». Люд реально почав готуватись до можливої війни: прості люди записувались до ТерОборони, суворі сурвівалісти закуповувались тушенкою та готували дачу до автономного існування, а іншим було пофіг. Усім було зрозуміло, що нова війна майже невідворотня, але 22 квітня того ж року оленевод Шойгу оголосив про відвод військ, причому частину техніки на кордоні залишили. Люди видихнули та продовжили жити як раніше.

Розпочалося літо, а разом з ним впала захворюваність на ковід і розпочався сезон канікул та відпусток. Тоді русня трохи замовкла, а Зеленський пафосно провів 30-річчя Незалежності. Але восени, наприкінці жовтня стягування сил знову почалось, але тепер воно було таємним та не розголошувалося. Знову пішли заяви про нову, велику війну, і на початку у це навіть хтось повірив. Плюс, згідно з новим законом Сили ТРО — територіальної оборони стали частиною ЗСУ, що збільшило їх бойові можливості.

17 грудня 2021 року, у роковину смерті Кім Чен Іра та Кернеса, московити знову продемонстрували свою тупість та запропонували НАТО розділити сфери впливу (Україна була у сфері інтересів раші) та більше не розширюватись. Звісно, іх послали, але напруженості ця заява кацапів додала. Після Нового року суспільство остаточно розділилося на тих, хто не вірив, що війна станеться, та тих, хто закуповувався зброєю, патронами, заправляв повні баки бензину та будував шляхи евакуації.

21 лютого Рашка офіційно визнала незалежність ДНР та ЛНР. Вже через 2 дні, 23 лютого Верховна Рада запроваджує надзвичайний стан в Україні. Відтепер рахунки йшли на години до початку нашої історії.

Хронологія битв та боїв

Рускій корабель іде нахуй

О п'ятій ранку 24 лютого 2022 року уся країна від Києва і Івано-Франківська до Харкова і Дніпра прокинулася від вибухів та авіаударів по різних об'єктах. За декілька годин до того по росТБ показали звернення Хуйла, що розповів вірним зомбі казку про неймовірно злих нацистів в Україні, які хочуть створити ядерну бомбу та напасти з нею на матушку-расєюшку. Коротше кажучи, путін оголосив про початок «специальной военной операции», завершити яку планувалося за 3 дні (!). Після оголошення війни Україні через кордон прорвалися групи росіян, частина з яких (ті, що йшли з Білорусі та північних кордонів України) рушила на Київ, а інша частина (з Криму) – на південь України. Люди з Києва, Харкова та інших міст, що заздалегідь готувалися до війни, почали масово їхати на захід Неньки, тобто до Львова та Закарпаття, щоб вивезти себе та/або свою родину. Інші люди тоді знатно перелякались та пішли скупати у супермаркетах воду, хліб та інші харчі у промислових масштабах, після чого деякі продукти зникли з полиць, а ціни значно зросли. Того ж ранку Зеленський звернувся до народу, оголосив про напад росії та доручив народу боронити країну, а ще видав наказ наносити ворогу максимальні втрати. У той же день Верховна Рада підтримала введення військового стану в Україні, а усі свідомі чоловіки пішли до військоматів, щоб записатись до ЗСУ або ТерОборони, вступ до якої максимально спросили.

У цей же день сталася визначна подія на острові Зміїний у Чорному морі, що задала тон усій війні. До острова, де знаходиться погранзастава, підпливло 2 кораблі Чорноморського флоту рфії та запропонували здатись, на що пограничник Роман Грибов відповів коротко, ясно і зрозуміло: «Русский военный корабль, иди нахуй!». Ця фраза стала девізом нової оборонної війни українського народу.

26 лютого стало зрозуміло, що захопити Україну за 3 дні, як того хотіли російський фюрер та його піддані, не вдається. Тим паче, українці, які за ідеєю мали зустрічати окупантів з квітами, чогось взяли зброю, яку тоді вже роздавали зі складів, та пішли тих самих «асвабадітєлєй» утилізувати в землю. Тому кацапи перейшли до іншої тактики — тупого знищення міст, житлових будинків та місцевого населення заради залякування народу. Зеленський за ці три дні дуже приємно здивував, бо не втік та не здав країну рашці — а навпаки, організував оборону країни та почав виступати із промовами, яких навіть Порошенко не виказував у 2014-15 роках. «Надо просто перестать стрелять» та «Ні капітуляції!» пішли у минуле – віднині Зелю підтримувало аж 93% українців, що навіть у 2019 році Зе-команді не снилося.

Майже увесь березень ЗСУ стримували кацапів на київському, миколаївському та харківському напрямках. На Київщині орки зайняли Бучу, Ірпінь та Гостомель, тобто найближчі передмістя Києва, у Харкові вони вплотну підійшли до об'їзної дороги міста, а Херсон потрапив під окупацію, як і майже увесь південь України. Але, у кінці березня русня поклала під Києвом та Черніговом майже усі свої елітні підрозділи, а тому оголосила про вивід військ з Київської, Чернігівської та Сумської областей. Тут Україна отримала перемогу, але виявилося, що кацапня влаштувала під Києвом другу Сребеницю чи навіть маленький Холокост: у Бучі на вулицях та в підвалах знайшли десятки трупів з вогнепальними пораненнями. Декого навіть зґвалтували. Ці події швидко назвали Бучанською Різаниною.

У квітні сталося дві визначні події: по-перше, почалися потужні бої на Донбасі, які можуть визначити увесь результат війни. Туди росіяни перекидають підрозділи з-під Києва та Чернігова, а оскільки вони вже навоювалися, вояки з цих підрозділів масово пишуть рапорти на звільнення. А по-друге, 13 квітня українці не просто підбили, а й потопили флагман чорноморського флоту росії — той самий, що був посланий на острові Зміїний та який називався крейсером «Москва». Потопили його двома українськими ракетами «Нептун», після чого крейсер загорівся, боєприпаси на кораблі здетонували, після чого він пішов нахуй на дно Чорного моря, поховавши із собою 500 чоловік екіпажу. Плюс втрати орків перевалили за 20 000, що більше ніж за 10 років в Афганістані та набагато більше, ніж за дві чеченські війни.

А далі нас чекає Перемога. Ніхто не знає, коли вона буде, але вона настане. А далі нас чекає відновлення України, ріст впливу України у світі та довгоочікуване Світле Майбутнє. Амінь.

Юніти

Лаптєстан

Pop.jpg

Воно згоріло! Згоріло!
Як вістять з полів, річ, поняття чи сентенцію, про яку йдеться у статті, ви вже навряд чи зможете побачити на власні очі. Насолоджуйтесь тим, що є на Драматиці.

Про «Втарую армію міра» та тікток-війська кадирова.

Україна

ЗСУ, ТерОборона, полк «Азов» та інші війська

Персони

  • Зеленський - президент
  • Валерій Залужний
  • Арестович - неоднозначний майстер заспокоєння народних мас, речник Офісу Президента, психолог, актор і словесний еквілібрист.
  • Віталій Кім та інші відомі люди варті окремої розповіді.

Меми

Культура

Музика, література та фільми (останні 2 пункти на майбутнє)

Галерея