Холодний Яр: відмінності між версіями
| Рядок 22: | Рядок 22: | ||
Історії відомий випадок, коли холодноярівця заїбашили хлопаки з банди іншого повстанця - Свирида Коцура з сусідньої до сабжу просовєцької Чигиринської республіки <ref>Якого денікінці описували як "убєждьонного большевіка", а ці ж більшовики нацьковували на загони повстанців Холодного Яру.</ref>. Холодноярці від такого відчули явне печіння нижче спини і зажадали вендетти, на що чинний тоді отаман Василь Чучупак<ref>Взагалі братів Чучупаків було троє: Василь, Петро і Олекса. Останні двоє, до слова, й організували селянські добровольчі загони, які стали прототипом війська Холодного Яру і згодом були очолені колишнім сільским вчителем і прапорщиком імперської армії Василем.</ref> відповів щось у дусі "Якщо ми зараз один одного переїбашимо, ворогам це буде тільки на руку", тому замість організації замісу він агітував коцурівців до вступу в його лави, що й [[Profit|дало свої плоди]], коли Коцура в 1920-му йобнули більшовики<ref>Сам Василь загинув роком раніше у бою.</ref>. | Історії відомий випадок, коли холодноярівця заїбашили хлопаки з банди іншого повстанця - Свирида Коцура з сусідньої до сабжу просовєцької Чигиринської республіки <ref>Якого денікінці описували як "убєждьонного большевіка", а ці ж більшовики нацьковували на загони повстанців Холодного Яру.</ref>. Холодноярці від такого відчули явне печіння нижче спини і зажадали вендетти, на що чинний тоді отаман Василь Чучупак<ref>Взагалі братів Чучупаків було троє: Василь, Петро і Олекса. Останні двоє, до слова, й організували селянські добровольчі загони, які стали прототипом війська Холодного Яру і згодом були очолені колишнім сільским вчителем і прапорщиком імперської армії Василем.</ref> відповів щось у дусі "Якщо ми зараз один одного переїбашимо, ворогам це буде тільки на руку", тому замість організації замісу він агітував коцурівців до вступу в його лави, що й [[Profit|дало свої плоди]], коли Коцура в 1920-му йобнули більшовики<ref>Сам Василь загинув роком раніше у бою.</ref>. | ||
Через не дуже зручне розташування повстанців (не дуже зручне для совєтів, звичайно) червоні вимушені були вдаватись до усіляких хитровийобаних операцій (як-от переодягнутись у денікінців, приїхати у якесь наближене до Яру село, зібрати людей і перед ними почати лаяти вважай самих себе, щоб потім дружно розстріляти їх всіх у якомусь сараї), співпраці зі ждунами (а інколи не треба було й ждунів - один поц з Мельників здав холодноярців червоним просто тому, що Чучупаки (а їх сім’я була місцевою елітою в селі) зажали йому землю на ще одну хату) і підсилання завербованих агентів, яких дуже швидко розкривали. | Через не дуже зручне розташування повстанців (не дуже зручне для совєтів, звичайно) червоні вимушені були вдаватись до усіляких хитровийобаних операцій (як-от переодягнутись у денікінців, приїхати у якесь наближене до Яру село, зібрати людей і перед ними почати лаяти вважай самих себе, щоб потім дружно розстріляти їх всіх у якомусь сараї), співпраці зі "ждунами" (а інколи не треба було й ждунів - один поц з Мельників здав холодноярців червоним просто тому, що Чучупаки (а їх сім’я була місцевою елітою в селі) зажали йому землю на ще одну хату) і підсилання завербованих агентів, яких дуже швидко розкривали. | ||
=== Фініта ля комедія або [[пиздець всіх сподівань]] по-холодноярськи === | === Фініта ля комедія або [[пиздець всіх сподівань]] по-холодноярськи === | ||
Версія за 16:24, 29 березня 2024
Холодний Яр - місце епічного пиздження москалів (і не менш епічного пиздження ляхів) на півдні Наддніпрянщини.
До початку двіжу
В часи протоукрів тут базувалися скіфи, з тих що греки називали "скіфами-орачами", потім почалися постійні міграції різних народів і місцеве населення змінювалося як на вокзалі. Слов'яни сюди потрапляли потроху з півночі і зуміли тут непогано обжитися на момент появи Києва та ще до початку християнства. А за князівської Русі був зведений Мотронинський монастир[1], який потім був розйобаний монголами, відновлений монахами, закритий червоними і заново відкритий після отримання незалежності.
Від Гетьманщини до гайдамаків
Через близькість до Січі в урочищі почали обживатися козаки, а після великого повстання Хмельницького у 1648 сабж взагалі став серцем новоутвореної Гетьманщини зі столицею в Чигирині (відстань між містом і Яром - менше 50км).
Потім трапилася Руїна і було трохи не до Яру. А місцеве населення, традиційно, або було вирізано загарбниками або втекло.
На початку 18 століття тутешні місця були заново заселені українцями і була запиляна Холодноярська Січ, де тусили всі, хто хтів дати пизди шляхті, католикам та євреям. Бо офіційна влада Речі Посполитої на середину 18 століття тут була майже ніяка, слабка і формальна. Звідси брала початок та сама Коліївщина, тут же святилися ті самі ножі з поеми Шевченка.
Холодноярська якби республіка
В часи епічних махачів за владу холодноярці активно відстрілювали червоних і білих[2] (ну а як же, коли майже всі тамтешні чоловіки - колишні службовці імперської арміїї і зброя тупо на ярмарках продається).
Незважаючи на те, що майже всі козаки Яру вірили в Українську Самостійну Державу, траплялися й поціновувачі ідей більшовиків і Денікіна. Через такі розбіжності в ідеях ворогували навіть сусідні села.
Історії відомий випадок, коли холодноярівця заїбашили хлопаки з банди іншого повстанця - Свирида Коцура з сусідньої до сабжу просовєцької Чигиринської республіки [3]. Холодноярці від такого відчули явне печіння нижче спини і зажадали вендетти, на що чинний тоді отаман Василь Чучупак[4] відповів щось у дусі "Якщо ми зараз один одного переїбашимо, ворогам це буде тільки на руку", тому замість організації замісу він агітував коцурівців до вступу в його лави, що й дало свої плоди, коли Коцура в 1920-му йобнули більшовики[5].
Через не дуже зручне розташування повстанців (не дуже зручне для совєтів, звичайно) червоні вимушені були вдаватись до усіляких хитровийобаних операцій (як-от переодягнутись у денікінців, приїхати у якесь наближене до Яру село, зібрати людей і перед ними почати лаяти вважай самих себе, щоб потім дружно розстріляти їх всіх у якомусь сараї), співпраці зі "ждунами" (а інколи не треба було й ждунів - один поц з Мельників здав холодноярців червоним просто тому, що Чучупаки (а їх сім’я була місцевою елітою в селі) зажали йому землю на ще одну хату) і підсилання завербованих агентів, яких дуже швидко розкривали.
Фініта ля комедія або пиздець всіх сподівань по-холодноярськи
Коли Директорія дала по зйобам у напрямку Польщі, а червоні зохавали Україну і почали насаджувати місцевим свою комуністичну єресь, більшість повстанців склала зброю і повернулася до мирного життя або пішла в більшовицькі держструктури[6], але з повною готовністю підняти нове повстання, якщо буде нагода і підтримка. Отамани залишалися у Яру, але й там значна частина пішла добровільно здаватися совєтам у 21-му, коли ті оголосили "амністію" (спойлер: всіх, хто здався, розстріляли, бля, це ж совки, яка амністія?).
Останніх (і то, не останніх, бо залишалися ще отамани Чорного Лісу (поруч з Холодним Яром) і інших сусідніх угруповань та степові отамани) отаманів червоні зловили наступним чином: завербували хлопа, щоб той під виглядом людини з оточення Петлюри, такого собі "сотника Завірюхи" залив отаманам казочку про те, що з Заходу йдуть українські війська для випизджування червоної влади, тому всіх чекають у Звенигородці задля обговорення плану їх підтримки з командувачами повстанців, що залишилися (один з яких - теж завербований агент, а другого давно заарештували).
Всіх, хто приїхав, скрутили й закрили в Лук’янівській в’язниці в Києві, де ті згодом влаштували зарубу, в якій поклали всіх охоронців і вояків що прийшли їм на поміч, а потім дружно самовипилилися, бо
| « | Немає полону для Холодного Яру і Холодний Яр у полон не бере, останню кулю завжди бережи для себе. | » |
— Бойова ідея холодноярців, яку згодом перейняли упівці |
В часи ДСВ у Яру базувалася військова округа УПА-Південь з такою ж назвою.
Книжки і трохи кіна
Юрій Горліс-Горський
УНРівський вояка з-під Полтави, що потрапив до Яру за збігом обставин (обморозив ноги у першому Зимовому поході), а потім там і залишився, про що згодом написав 460 з понтами сторінок своїх спогадів чистої бази.
Шедевральність цієї книги підтвержує наявність на Драматиці наступного юзербоксу:
|
Цей користувач прочитав книгу Юрія Горліса-Горського "Холодний Яр" і справедливо вважає, що ця книга - найкраща у його житті. |
Чорний Ворон. Залишенець
Роман Василя Шкляра про отамана Івана Чорноуса[7], за яким Г+Г у 2019 зліпили посередньої якості фільм.
За роман Шкляр був номінований на премію Шевченка, від якої відмовився в знак протесту проти Табачника.
Див. також
Примітки
- ↑ За легендою, жінка одного з вождів влаштувала френдлі фаєр по кораблям чоловіка, що поверталися з походу, а зрозумівши свій пройоб, заснувала монастир, в який сама й пішла.
- ↑ А до цього ще й німців.
- ↑ Якого денікінці описували як "убєждьонного большевіка", а ці ж більшовики нацьковували на загони повстанців Холодного Яру.
- ↑ Взагалі братів Чучупаків було троє: Василь, Петро і Олекса. Останні двоє, до слова, й організували селянські добровольчі загони, які стали прототипом війська Холодного Яру і згодом були очолені колишнім сільским вчителем і прапорщиком імперської армії Василем.
- ↑ Сам Василь загинув роком раніше у бою.
- ↑ Ні, зрадниками вони не були, просто пішли як звичайні місцеві жителі, які начебто не мають жодного відношення до Холодного Яру.
- ↑ Ім’я та прізвище спеціально уточнюються, бо крім нього з таким псевдо в свій час ходили ще 5 чи 6 чоловік, один з яких з таким же іменем і по батькові
| ||||||||||||||||||||||||||||
