Комплекс меншовартості

Допиши кілька слів зі свого досвіду Ми дописуємо Драматику разом і ця стаття потребує твоїх думок для повноти. Натисни "редагувати" згори сторінки чи розділу.

Комплекс меншовартості — притаманна колоніальним і пост-колоніальним націям сукупність поглядів на свою й інші нації. Полягає в тому, що пацієнт уважає свою націю апріорі гіршою за інші, особливо за ту, яка поневолювала. Не дивно, адже зазвичай імперські нації, захопивши нові колонії, зосереджують пропагандистський апарат імперії, аби переконати нових громадян, що ті варвари, а загарбники - новітній Рим, що він несе темним дикунам промінь цивілізації й світла.

Кінцева мета імперської пропаганди — знищити націю на захоплених землях, "щоб і дух не пах". Найкращий (для загарбників) результат: те, що лишилося від поневолених, стає частиною імперської нації, збагачуючи її культурно, генетично, кадрово тощо. Приклад з історії — романізовані гали пізнього Риму, які забули власну мову, історію й уважали себе римлянами. В сучасності хорошим прикладом передостанньої стадії є Білорусь, чия незалежність від Росії тримається лише на такій-сякій політичній окремішності.

Не вельми вигідний (для загарбників) вихід — загнати поневолених у резервації. Звісно, вони там животітимуть собі тихенько, вважаючи себе людьми другого сорту — загрози для імперії нуль. Однак і профіту для нації загарбників — мінімум.

Різновиди

Европейська меншовартість

Після 2015 року стали дедалі частіше траплятися особини, що хворіють на гостру стадію проєвропейської меншовартості. Ще таких людей можна називати на всю голову єврооптимістами або людьми, що хворі на проєвропейськість головного мозку. Характерною ознакою такої особини є хворобливе возвеличування всього того, „шо є у еуропі“ (навіть одностатеві шлюби та „прийом бігєнців“), небажання думати власною головою та щось придумувати (достатньо лише еуропу мавпувати).

Деякі екземпляри з великим розмахом розкуповують усе, шо починається на „євро-“: євровікна, єврокосметику. Роблять ще євроремонти (часто брендової, тобто нікудишньої якості). Такі люди будь-яку маячню жителя Центральної чи Західної Європи сприймають за чисту монету. Особливо ради-кальні готові навіть продатися у рабство комусь з громадян ЄС. Саме такі люди терплять найжахливіші приниження в Польщі та Італії. А чому би й не потерпіти заради перебування у еуропі обітованій (EVROPA OBITOVANVM)?

Доходить і до ще тяжчих випадків, коли людина вважає себе бидлом, унтерменшом, славшитом, субх'юманом (необхідне підкреслити) лише по факту свого народження в Україні, а тих же європейців навпаки, вважає дуже інтелігентними, чесними, шляхетними, фінансово грамотними, etc. людьми, що ніколи не крадуть, не матюкаються, не бухають просто тому що вони родились у Европі.

російська меншовартість

А з якого ти села?

Ви ж і так всю тую історію знаєте з телебачення, газет та соцмереж, але ось короткий переказ. Ще з часів російської імперії, як не раніше, і до тепер росіяни всіляко намагалися виставити себе кращими за українців, тож нація солов'їв або ж зовсім не могла отримати високі посади в тюрмі народів, або мусила вивчати московський говір, пізніше Емським указом та ще безліччю його продовжень заборонили друк, научання та спілкування українською, а як відомо: нації не помирають раптово, спочатку в них відбирає мову.

Розвиток міст в московії був хороший відносно інших її частин, таких як українські села, які свідомо утримувалися в стані стагнації: від кріпацтва до сталінського позбавлення селян паспортів, тож в них освіта підтримувалася, як зараз сказали б, благодійниками. Із сіл в міста намагалися тікати люди заради отримання свободи, кращої освіти та поважнішої роботи, що закріпляло роль міст в імперії, там же збиралася разом вся інтелігенція й говорила престижною дегенеративною балачкою, а села лишилися без найкращих умів, але зачасту зберігли українську мову. Також основна нація імперії почала називати себе "великоросами", а самих нащадків Русі "малоросами", усіх тих, хто не погоджувався з імперською політикою - ліквідували. Вбитих заміняли росіянами, що там казати, якщо за переписом 2001-го року цілих 17% ака 8 мільйонів населення України становили московити. Вціліле населення почало боятися показувати свою вкраїнськість та щоб вижити почали косити під росіян.

Все це та ще низка факторів призвели до того, що почути державну мову до 2022 було на рівні дива та й досі чимала кількість населення спілкується нармальнай язикай та не бажає послуговуватися українською, навіть якщо знає її досконало. Тяжкість хвороби буває різною і вона прогресує з віком:

• Легкий(несвідомий) — зазвичай зустрічається серед дітей, яких ростили в російськомовному середовищі, дорослі малороси передають малим шкідливі звички, такі як: перегляд російських блогерів та вивчення російської, а діти ще не розуміють те, як їх мозок ґвалтують батьки.
• Середній — підліток спілкується з такими ж малоросами як і він, у такий час розплющити очі вже досить важко, споживання будь-чого українського вважається дивацтвом та проявом недоумства.
• Важкий — відбувається атрофія головного мозку та деградація щелепи, росія та її мова стають центром світу для людини, а будь-яке відхилення від цього стиммінгу викликають у пацієнта роздратування та симптоми сказу; зачату вони намагаються виправдати свою поведінку або тим, що українською нічого немає, або що воно неякісне, тим, що це мова села і краще послуговуватися "великоросійською мовою".

Способи лікування

Вилікуватись пацієнт може тільки сам, розширивши свій кругозір (відвідавши різні країни, різні їх регіони, а не тільки туристичні місця, а краще взагалі пожити у якійсь із них і стикнутися ще й з місцевими проблемами/законами).

Більшість пацієнтів, які люто, нестримно, обожнюють Європу/США/Японію/і т.д. знайомі з ними дуже поверхнево і романтизовано (часто з інтернету/телевізора, або з туристичного туру на 5-10 днів). Часто людина переїжджає з умовного Крижопля (без обід, анон) в умовну Варшаву/Торонто і для неї на контрасті все здається чимось унікальним, розвинутим і прекрасним, от для них Україна і здається прямо відсталою та убогою. А якщо розібрати питання більш глибоко, то між умовним Києвом і умовною Варшавою в багатьох питаннях не буде аж такої великої різниці (аналогічно і для населених пунктів з приблизно однаковою кількістю населення). Ще є фактор "легенд", коли наші заробітчани (для підвищення свого авторитету і серйозності) прикрашають історії свого перебування в іншій країні, часто забуваючи освітлити іншу сторону медалі, створюючи хибне уявлення у слухачів.

А по суті, в нас хороша країна (не без проблем і опзж-шників всяких, але...), яка досить швидко може догнати по рівню розвитку/економіки країни Європи, якщо ми з тобою, анон, прикладемо хоч трохи зусиль, бо країну роблять люди, а люди у нас класні, просто вони цього ще не усвідомили.

Див. також

• Українофобія
• Хохол-малорос
• Хороший росіянин
• Шароварщина
• Зрада
• План «Айсберг»