Івано-Франківськ
|
Івано-Франківськ (Франківськ, Франик) — центр Прикарпаття. Раніше носив назву Станіслав.
Назва
Названий на честь відомого етнольоґа та поета Івана Франка на 300-річчя міста. Інша версія, що на честь диктатора Іспанії Франциско Франко. Це якраз стара радянська напівлегенда: коли Совєти вирішили перейменувати Станіслав, виявилося, що якщо дати йому назву Франківськ, то відразу будуть асоціації з тим самим диктатором, що не є добре для СРСР, вирішено було приліпити до назви ще й Івано-. До того Франик хотіли назвати Сталінськом-Прикарпатським, нібито на прохання народу. Слава Богу, що цього не сталося.
Опис
Франківськ компактний, центр буквально можна пройти пішки за 5 хв. Історична частина міста може і не дотягує до того вашого Львова, але у Франківську і так є на що глянути: принаймні, австріяцько-польська забудова з костелами подекуди залишилася. Є колишня ратуша (нині там краєзнавчий музей), із якої трохи видно гори, що для України свого роду екзотика. Під боком ще є так зване «Станіславське море» (яке, звісно, ніхія не море, а просто штучне озеро), але в ньому краще не купатися.
Традиційно входить у топ-5 або топ-10 міст України за темпами будівництва житла, залишаючи ці ваші майже мільйонні Дніпра та Запоріжжі далеко позаду. Мешканці та селяни з околиць традиційно працюють на заробітках у Європах, після чого купити квартиру в обласному центрі стає святою справою і ознакою успішного заробітчанина. Тому й недивно, що місто нині зростає, як і чисельність населення.
Історія
Місто розташоване у міжріччі двох Бистриць (Надвірнянської та Солотвинської) на місці стародавнього українського села Заболоття і було засноване у 1661 році як фортеця, а у 1662 році одержало Магдебурзьке право. Місто було засноване ляхом Андрієм Потоцьким, представником давнього галицького магнатського роду, який володів значними латифундіями на Покутті. Станиславів починався з Ринкової площі і ратуші, які у видозміненому стані збереглись донині. В його подальшій розбудові знайшли відбиття містобудівні ідеї Ренесансу про “ідеальне місто”, що втілені у плануванні середмістя, його вулицях, храмах і кам’яницях. За оригінальність архітектури Франик інколи називають “малим Львовом”. У XVIII -XIX ст. місто було значним торгово-ремісничим осередком Польщі, а від 1772 р. — імперії Габсбургів (від 1804 - Австрійської імперії, від 1867 р. — Австро-Угорщини). В розвиток його ремесел і культури зробили свій внесок крім українців ляхи, жиди і вірмени, національні громади яких були тут досить численними. Громадський двіж сколихнула революція 1848 р. У Станиславові була створена “Руська рада” (поряд з польською), організований загін Національної гвардії, почала виходити перша газета. До новоствореного парламенту були обрані депутати-українці. Друга половина 19 ст. відзначена швидким розвитком промислових відносин, створенням підприємств. Чималий поштовх цьому дало прокладення залізниці у 1866 р. В тих часах беруть початок локомотиворемонтний завод, лікеро-горілчане об’єднання, шкірфірма “Плай”. У 1884 р. відома громадська діячка і письменниця Н.Кобринська провела у місті установчі збори “Товариства руських женщин” (пізніша назва — “Союз українок”). Цим був покладений початок організованому жіночому рухові в Україні. Як бачимо, традиції фемінізму в Україні були ще давно. Під час першої світової війни, у 1915-1916 рр. за місто багато пиздилися австріяки (разом з Січовими стрільцями) і москалі. Частина історичної забудови була зруйнована і відновлена вже новітніх архітектурних формах. Після розпаду Австро-Угорщини в 1918 р. була створена Західно-Українська Народна Республіка. Станиславів протягом січня-травня 1919 р. був її столицею. В цей час тут побували визначні українські діячі М.Грушевський, В.Винниченко, С.Петлюра, Є.Коновалець. З вересня 1939 по червень 1941 року Станиславів - у складі Гулагії. Цей період відзначався репресіями проти населення, апогеєм яких став таємний розстріл працівниками НКВД в’язнів та підозрюваних (невинних людей), що перебували у Станиславівській в’язниці на момент розв’язання Німеччиною війни проти СРСР. Тіла були поховані у спільній могилі в урочищі Дем’янів Лаз біля міста. У 1989 році в урочищі були проведені розкопки. Віднайдено рештки 586 осіб. У більшості - кульові отвори у потилиці. На перепоховання зібралося близько 300 тисяч українців. В урочищі Дем’янів Лаз відкрито меморіальний комплекс, регулярно проводяться поминальні богослужіння. Під час другої світової війни місто три роки (1941-1944) було під краутами. Боротьбу із ними очолили підпільники Організації Українських Націоналістів — Української Повстанської Армії. Краути розстріляли привселюдно 27 патріотів у центрі міста в листопаді 1943 р. Всього у Станиславові та його околицях вони знищили понад 100 тис. мирних громадян. У 1962 р. місто відзначило своє 300-річчя. Воно було перейменоване і відтоді носить ім’я видатного письменника та громадського діяча Івана Франка, який неодноразово тут гасився, мав добрих дружбанів, писав і читав свої твори. Краще б не перейменовували, але то таке.
Іванофранківці разом з усіма мешканцями Галичини захоплено сприйняли демократичні перетворення 1990-х років, були їхньою рушійною силою. Національні синьо-жовті прапори вони підняли над містом уже в квітні 1990 р., а на референдумі 1991 р. масово проголосували за незалежність України. Місто було відоме хуйовими дорогами, на цьому ґрунті було достатньо мемів, але прийшов ВІН – Марцінків, і місто почало рости і розширюватися наче з землі. Амінь.
Місцеві меми
- Чукалівка — невелике, але гарне село під Фраником, відоме як улюблене місце відпочинку містян з альтернативним психічним здоров'ям. Щоправда, тамтешня психлікарня за рівнем пиздецю не дотягує до того ж Кульпаркова.
- Яйце. Саме в Івано-Франківську відбулася славнозвісна яєчна атака на Яника, який тоді ще був кандидатом на пост гаранта Неньки. Також у центрі міста, навпроти колишньої ратуші, стоїть фонтан із пам'ятником яйцю[1]. Туристи щиро вірять, що його спорудили після нападу на Проффесора, але пам'ятник з'явився ще за кілька років до тієї події.
- Жебраки. Чого вартує лише легендарний пан «Дайте Пару Копійок» (він же «Гроза стометрівки», він же «Пані, маєш файну сраку», він же «Франківський Кант»), якого знає ледь не кожен, хто гуляв стометрівкою.
Сучукрліт
Місто є батьківщиною деяких сучукрлітовців, як-от Юрій Андрухович чи Тарас Прохасько.
Див. також
Примітки
- ↑ Насправді то пам'ятник зерну життя, із якого колись витиналися пагони рослин, але їх бомжі зрізали і здали на металобрухт
Посилання
| |||||||||||||||||||||||||||||||
