Генштаб
|
Генштаб - ресторан та кафе в стилі "українського націоналізму" с присмаком чапаєвщини-махновщини (в середині стояв Кулемет Максим і тачанка, а вулиця носила ім'я Чапаєва), що існував колись в Києві по вул.Липинського,4. Кілька років Генштаб був штабом-офісом того самого Братства в 2014-2017 роках. Також це було місцем постійних анімок київських анімешників кілька років.
Легенди Генштабу
Заклад не був власністю Брацтва Корчинського, але кілька років був фактично його головним осередком і офісом, де проходили усілякі суспільні заходи, між ротаціями зупинялися бійці-добровольці Братства часів АТО і будувалися хитрі змови українських націоналістів фактично він виправдовував свою назву "Генштаб". За легендою, Корчинський силою власного слова врятував власника закладу від наїздів мафії (вірогідно - питання боргу, за який власнику мафія грозилась щось там відрізати) і в подяку за порятунок, на кілька років, заклад став центром діяльності братчиків. Це було напівпідвальне приміщення. В закладі постійно хтось з братчиків тримав нічні чергування або навіть постійно жив[1] - адже репутація страшного "форпосту націоналістів" загрожувала тому, що в ночі могли, як мінімум, побити вікна, або залізти і натикати жучків для прослуховування. Генштаб став також частково складом та медпунктом - коли проводилися якісь публічні акції з присмаком бійки то тут надавали першу медичну допомогу.
Тут проходили культурно-мистецькі вечори з тусовки Корчинського і такого діяча як Тараса Компаніченко - композитора, кобзаря і дослідника традиційної музики лірників та кобзарів. Було багато лекцій на теми, які в Братстві завжди були - історія, релігія, соціологія та культурологія.
Виступ
Непийпиво
Також він
Анімешники та Генштаб
- Основна стаття: Київська Анімка: Золота Доба
Українські анімешники і Генштаб в той час перетиналися один з одним настільки близько, що породили купу ностальгічних спогадів колишніх анімешників, які залишили відбитки своєї пам'яті у кількох статтях в цій вашій Драматиці. Деякі аніме-діячі, ці туси в Генштабі, навіть описують як Золоту Добу, коли все було весело, цікаво; навколо були красиві дівки, якісне аніме і взагалі не треба було хвилюватися за йобані Шахеди і прильоти. На згадку нащадкам і тим, хто прийде в цей світ дивитися аніме після нас.
В жовтні 2014, відомий свого часу, аніме-діяч Джойс, що був активним учасником Братства, розізнав чи вільний "Генштаб" по неділям і чи дозволять там анімешникам проводити свої культурні туси. Оплату братчики попросили скромну - по 10 грн з кожної людини на батальйон "Свята Марія". Не обійшлося без активної допомоги таких діячів як Максим Непийпиво, про якого є окрема стаття, який взявся пояснити Братству навіщо дозволяти цим аніме-дітлахам проводити тут свої збіговиська. Анімешники додали ще 10 на чай та смаколики - і виходила халява за 20 грн на день - в ті часи це було дуже дешево. Приміщення виявилося шикарним - 350 квадратних метрів як згадують анімешники "напівпідвального раю". В одній з кімнат стояли м'які диванчики навколо столика та піаніно. Була також кімната з комп'ютером, бар та підсобна. Усе це підсилювалося антуражем, що відсилав, як було сказано вище, до визвольних змагань першої половини ХХ ст.
В лекційній та проекторній залі проходили аніме-перегляди. Під екраном анімешники, як видно на фото, могли валятися один на одному і дивитися свої улюблені тайтли. Адже усім відомо, що колективний перегляд аніме покращує соціалізацію і сприяє налагодженню особистих зв'язків та симпатій. Курка Аалямб малював тут каліграфію і вчив цьому учасників. Грали в каруту - традиційну японську карткову гру. Грали в маджонг і ута-каруту[2]. Хтось також притягнув Nintendo Wii з кінектами і її активно юзали також (танцювальні ігри). Загалом ніхто не встигав знудитися, бо організатори постійно впрягалися і вигадували чим зайняти своїх анімешників.
В більярдній окрім власне більярду було і піаніно, тут також грали в мафію. Махати киями тут любили чуваки з AniTube - хто не знав - то це один з найбільших і старіших українських сайтів, де можна було дивитися перекладені аніме. Дехто з анімешників потрапляли на культурні вечори Братства, які проходили в цих же стінах.
З затиханням війни на Донбасі в 2015 році (Мінськ 2 і Дебальцево) Братство поверталося до основної діяльності в Києві і, відповідно, анімки в Генштабі вже не могли проводитися так часто - братчикам приміщення теж стало потрібно більше ніж раніше. Далі анімешників продовжували пускати в Генштаб, але таких масштабів як в 2014-15 роках їх анімки в цих стінах вже не мали.
Грають на гітарі
Анімешники в Генштабі за переглядом своїх японських мультиків
Граються на Nintendo Wii в Генштабі.
Непийпиво за барною стійкою на черговій анімці Міцурукі
Посиденьки 2014-го
Гра в ута-каруту між Марком і Куркою
Анімка в Генштабі того ж 2014-го року.
Маджонг
Символізує повноту генштабівських забав
Міцурукі в 2017 ріці. Курка з катаною
Курка в Генштабі. Той же 2017 рік
Діячі
Після Генштабу
Влітку 2017-го року Генштаб як кафе-ресторан закрився. На його місці потім існував бар з довгою назвою It's NOT the LOUVR, що позиціонувало себе як мистецьку галерею з музикою та випивкою. І потім на цьому місці в 2021-му році відкрилося кафе "Липа" яке вже не має ніякої дотичності ані до анімешників ані до Братства. На поверхах над закладом тепер готель і все сильно переплановано і перебудовано, так що нічого від старих добрих часів анімок ви вже не побачите.
It's NOT the LOUVR - аніме тут вже не пахло
"Липа" бо вулиця Липинського
Інтер'єри часів Липи
Ніякого вам більше аніме
Цікаве в цих стінах скінчилося
Примітки
| |||||||||||||||||||||||||
