Укрзалізниця
|
Укрзалізниця — національний, та на даний момент єдиний оператор залізниці в Україні. Постійно переправляє людей з одного місця в інше, зачасту у жахливих умовах. Важлива частина українського фольклору, побуту та з недавніх часів політики.
Основні відомості
Взагалі, залізниця на території сучасної України вперше з'явилася у середині ХІХ століття, та здебільшого вела з сільськогосподарських та промислових регіонів до портів. Хоч була побудована здебільшого після епічного програшу кацапії в кримській війні. Багато хто пов'язував це якраз з логістичними проблемами. Першою залізницею в східній частині України стала Москва-Харків-Симферополь, яка діє нині у вигляді погризаної лінії Харків-Запоріжжя.
На заході Австрійці будували свої проєкти залізниці, і катали багато людей до Львова вже в моменти коли в Росії тільки цар мав залізницю по якій катався заради розваги.
Після здихання совка у 1991 році уся залізнична інфраструктура на території УРСР була об'єднана у сабжеву компанію. З тих пір минуло багато років, а Укрзалізниця як була великою та поважною держкомпанією, та і залишилася. А ще залізниця — найбільший роботодавець в Україні, яка об'єднує у своїй структурі величезну кількість робітників, описи яких будуть далі.
Типи потягів
Знайомство з Укрзалізницею здебільшого починається з вокзалу твого міста. Вокзал — це не тільки місце, де люди приїзжають та від'їзжають, а й базар, клоака з бомжами та алконавтами, цигани та товпи людей майже усюди, а в Європах — ще і торговельний центр. Коротше, ти приїхав на вокзал, заходиш до будівлі та дізнаєшся номер платформи, колію та шлях до неї. Твій подальший шлях залежить від кількості грошей, ВВВ та власної витривалості.
Загальний вагон
Ця відрижка радянської епохи викликана тим, що місць завжди було меньше ніж пасажирів. Тому комусь прийшло в голову геніальне рішення: а давайте будемо пускати в вагон всіх бажаючих!
Вагон, - зазвичай це плацкарт, йшов забитий догори людьми. Всі три полички були зайняті пасажирами, а також значна частина коридору та тамбуру зайнята стоячими паспжирами.
Квитки туди відповідно були дешевші за нормальний плацкарт, через що туди було більше бажаючих проїхатись. Що в свою чергу видавалось в ще більший натовп народу.
Практикувалося як в потягах дальнього сполучення, так і в приміських потягах під дизельною тягою, іноді навіть в міжнародних потягах. Так, досі ходять легенди про загальний вагон Москва - Київ.
Десь з середини нульових загальний вагон як явище у потягах дальнього сполучення зникло. Автор правки пов'язує це з банальним розвитком приватного перевізника - люди тупо пересіли на маршрутку. Хоча УЗ сам по собі мало приділяє бажання возити бомжів за три копійки - скасовуючи як приміські потяги так і плацкартні вагони в потягах.
Хоча при всьому цьому, схоже явище трапляється і в країнах європи - людям продається квиток без прив'язки до місця в вагон, який продає квитки з прив'язками до місця. Може повезти і в вагоні можуть бути вільні місця, але вас можуть прогнати зі словами "Я забронював це місце", і може вийти так що доведеться їхати стоячи, а то і сидячи на підлозі, в красивому європейському вагоні.
Плацкарт
Найдешевший та найпоширеніший тип вагону на Українській залізниці. Але, своїм існуванням він доводить, що пекло існує, і існує воно на землі. Отже, типовий плацкарт — це вагон майже 35-річної давнини, сто разів ремонтований та пофарбований. Є звісно і більш нові вагони виробництва славного Крюківського Вагонобудівного Заводу у Кременчуці, але їх поки що небагато. Усі вони пофарбовані у стандартну розфарбовку УЗ — синій з жовтою смугою, з 2018 року вагони почали фарбувати у білий колір з темно-синім лого компанії, пізніше зробили навпаки.
У стандартному плацкарті 54 місця — 36 відсіків та 18 бокових місць. Більш козирними вважаються місця у відсіках та у середині вагону, у той же час найбільш поганими вважаються місця 37 та 38 — по-перше, вони біля туалету, який постійно смердить як піздець, також поряд знаходиться смітник, куди пасажири викидають залишки від своєї не завжди якісної їжі, а ще через постійний рух через двері доволі сильно дує вітер.
Вікна у плацкарті найчастіше старі дерев'яні, які можуть відкритись на повну, за умови якщо вони справні. Якщо ж ні, то вагон здатен перетворитись на газваген, де влітку температура сягає до +40 градусів, взимку температура повітря у вагоні може досягати +26 і вище. В осінні/весняні місяці плацкарт прекрасно імітує кліматичні умови пустелі. Вдень вагон нагрівається до +35, а вночі температура у вагоні опускається до майже нуля. У бездушних нових вікнах відкривається лише невелика хвіртка зверху, і всьо.
Туалет у вагоні — це жахлива смердючка, яку неможливо обійти, якщо поїзд іде більше 2 годин. Сталевий сортир, рукомийник та ручка — стандартна комплектація, хоча можуть бути і варіації. Помиї скидаються на колії, тому при натисканні педальки для зливу можна бачити землю. Саме тому існує такий термін як «санітарна зона»: у межах міст, інших населених пунктів та деяких інших місць на карті туалет у вагоні зачиняється, і хрін ти туди потрапиш, навіть коли вже всираєшся. Звісно, можна спробувати дуже добре попросити провідницю відкрити туалет у санзоні, але вірогідність потрапляння туди у такому випадку невисока. У нових вагонах стоять вакуумні унітази, тому санітарної зони там немає. І колій не видно. Також, рекомендується у день прибуття до місця призначення встати рано, бо до санітарної зони у межах міста усі хочуть висратись, побритись та почистити зуби, через що утворюються черги на увесь вагон.
Чому все ще існує? Бо це дешево: за наявності мінімум купюри з молодим Кобзарем у кишені можна доїхати майже до будь-якого облцентру чи великого міста, також зручно наприклад тоді, коли у місці прибуття треба бути саме зранку, і тоді нічний плацкарт — те що треба. Також, за умови якщо ти не зовсім хіккі, можна пречудово провести час за неймовірними історіями з армії чи заробітків, горілкою, картами та розмовами про життя.
Вже зараз інженери та конструктори думають, як же розвинути та осучаснити плацкарт, щоб він нарешті став не бидловозом, а більш-менш комфортним способом дістатись з точки А в точку Б. У пілотних проектах пропонували залишити класичну конфігурацію вагону, але повісити там шторки, зробити нормальні сходи на верхню полицю та докрутити розетки. У іншому проекті пропонували взагалі прибрати відсіки та зробити кожне місце індивідуальним (щось схоже курсує у Китаї). Що з цього вийде — невідомо, але плацкартний дух не зникне ніколи, інфа 100%.
Купе
Більш комфортний спосіб пересування Укрзалізницею. У вагоні 36 місць — 9 купе по 4 місця у кожному. У купе більш великі спальні місця, більш приватно та комфортно. Квиток сюди коштує більше, ніж у плацкарт, але за наявності зайвих грошей можна викупити усі місця у купе та їхати самому. Купейні вагони часто бувають новішими за стандартний плацкарт, але у різного типу додаткових потягах (типу поїзди до морів у курортний сезон), які формують здебільшого зі старого мотлоху, може трапитись і той самий 40-річний вагон з поломаними вікнами та пліснявою. Зручно, коли їдеш кудись з сім'єю або друзями на якийсь курорт чи на інший кінець нашої необійнятної вітчизни: можна усім скинутись, купити одне купе на усіх та спокійно їхати усю дорогу лише своєю компанією.
Але існують не тільки спальні купе. Наприклад, у Європі (у тій самій Польщі) доволі часто можна зустріти сидяче купе. Коротше, це звичайний купейний відсік з сидіннями на 6 чоловік. Анонімус, який на Польській Залізниці особисто тестував вагон такого типу, каже, що коли у купе максимальна кількість людей, воно доволі незручно, бо спекотно та неможливо розслабитися. Але, коли людей небагато, доволі непогано. У обмежений кількості існує і у наших краях, також КВБЗ виробляє «Вагон-трансформер» — та ж сама сидячка, але з можливістю трансформації у спальне купе.
Є також такий тип купейного вагону, як СВ — спецвагон. Звичайне купе, тільки з двома місцями, чистим туалетом та хорошим сервісом. Відповідно, і квитки сюди дуже дорогі, від 1500 гривень. А для особливих транспортних збоченців, які вирішили їхати до далеких закордоннь потягом, а не літаком, існує вагон габариту RIC — вагон для міжнародного сполучення, де є телевізор, рукомийник, душ та перегородка, яка розділяє одне купе на два відсіки. Коротше, асортимент великий, тепер вибір за тобою.
Електричка
Потяг для людей від людей ~~без рук~~. Зазвичай являє собою 7 вагонів пекла по Данте, в якому або занадто пусто або занадто людно.
Електричка - суть приміський потяг на електричній тязі, повністю заповнена сидячими місцями, які ще недавно всі поголовно були з дерева. Зазвичай зупиняється на всіх зупинках, рідше з пропуском незначних, але все одно на більшій кількості зупинок ніж пасажирський потяг, через що їде доволі повільно.
Саме через це вони рідко виходять за межі однієї області - дальні рейси в потягах з мінімальним комфортом та повільним темпом їзди становляться неможливими. Хоча тим не менш, існують "дальні" електрички потяпу Запоріжжя-Лозова та Київ-Гречани, а також ще недавно Запоріжжя-Генічеськ які возять людей через півкраїни за якихось 5 годин в смердючому холодному вагоні.
Олдфаґи можуть також згадати що колись давно замість інтерсіті пускали денні електрички-експреси, так звані "Папуги", які ще були в трохи кращому стані ніж звичайні електрички, в також швидко їхали з мінімальною кількістю зупинок. Тоді скоріш за все це було набагато краще за загальний вагон або навіть тухлий пітний плацкарт, перевозило більше людей ніж плацкарт, а можливо було і швидше за пасажирський потяг.
Через специфіку оплати в електричках десь 80% пасажирів їде зайцем. Навіть в умовах присутності кондуктора - кондуктор може взяти гроші за "квиток без квитка", що обходиться трохи дешевше за звичайний квиток. Якщо ж ніхто квитки не продає в електричці (і таке буває) то пасажир, що сідає на "пл. 1488 км" їде безкоштовно.
Також формально сюди потрапляє і модна крута київська кільцева електричка, яка возить людей в межах Київа, і складається виключно з свіжих красивих поремонтованих потягів з місцем для велосипедів, і іншими гарнощами.
Інтерсіті
Контингент
Розкласти, кого можна зустріти у потязі та як з ними контактувати
Під час війни
Заповнені буквально вщент вагони до Львова, доправлення лідерів союзних держав до Києва та втрати від кацапських снарядів.
Майбутнє
|