Українська література

Це смітник, а не стаття! Стаття переповнена сміттям та незрозуміло чим!

Якщо ви потрапили сюди через перенаправлення зі статті про Шевченка, не плутайте його з криворуким кривоногим фінтером.

Українська література - якщо вам хтось сказав, що таке існує, не ведіться, вона ще тільки формується. В ній немає оригінальних, вартих уваги письменників. Є "самобутні", але це апріорі гівняний кал про справжню українську печаль. Головна мета і проблема укр. літератури - це наблизити її до "набоковщини", тобто нахуярити різних свовесних виїбонів при повній відсутності здорової думки та оригінальних ідей, сюжету, врешті-решт. В той час, коли всі сучасні письменники орієнтуються на цікаві ідеї і підходи до літератури, українські риються в рідній солов'їній. Тому європейцям похуй на таку літературу, так само, як нам похуй на іноземні переклади. От і виходить, що наша література тепер в пизді.

Класика

Файл:UkrBrotherhood.jpg

Усе, що до сучасності у нас вважають окремою темою, незалежно то Шевченко чи Ліна Костенкко - усі писали про розчулених власною нікчемністю українців і їх потуги. Але зрідка, зокрема якраз у Ліни та Кобраза, палка таки стріляла перлами чогось справді цікавого. Ще трохи цікавого було до часів 20-ого сторіччя, перед розстрілюванням відродження взагалі зродилася майже повноцінна школа українських письменників та перекладачів, які зачіпали реально цікаві світові теми. Таких навіть за кордоном ставили. Але у совків були свої пріоритети.

Тарас Шевченко

Також відомий як Тарас Григорович. З часів радянських українізаторів непорочна діва української культури. Жив один день з 9 на 10 березня. У кожного є одна фотографія, яку варто сховати і нікому не показувати. Але Тарасикову українці бачать кожного дня на сотці.

«	Безмежну любов до України поет висловив у вірші «Мені однаково».	»
	— 23

Віни

1. Кавказ
2. Катерина
3. Сон

Багато іншого, менш відомого, але не менш важливого

Фейли

1. Повісті москвинським діалектом
2. Сон
3. Альбом поезій «Три літа»

Шевченкодрочерство бере початок з радянських часів. До 1917-го в україномовному середовищі Кобзар мав неабияку просвітницьку функцію, адже по ньому селянські діти вчилися читати, паралельно з Біблією. В 20-му столітті радянська освіта зробила з Шевченка шаблонного та монументального діяча, що виявилося у мордуванні діток вивченням на напам'ять, постановці пам'ятників через кожні три метри (туди, де не вистачило Леніна), облаштуванні у навчальних закладах та громадських культурних закладах куточків Шевченка.

Зараз мучення Шевченком вже не актуально, і його не так настирливо пропагують, як це було раніше. Григорій Хата одного разу порадував увесь світ сприянням популяризації Кобзаря.

Також дивіться
* Шевченкофранко і всі всі всі...

• 
• 
• Kobraz 01.jpg
• 
• 
• 

  У кожного анонімуса має бути Свій Кобраз

• 
• 
• 

Павло Тичина

«	На городі баба, А в повітрі флот. Слався наша влада Радянська. От!	»
	— 23

«	Ми за мир-мир-мир Трактор в полі дир-дир-дир. А Тичина пише вірші, Та все гірші, та все гірші...	»
	— 23

«	Краще згризти кирпичину, Ніж учить Павла Тичину	»
	— 23

«	Коло церкви на майдані спить Тичина в чемодані, А Сосюра кирпичину взяв і кинув у Тичину...	»
	— 23

Успішний радянський функціонер. Його "світлий образ" та "трагедію митця" у юні душі наших школярів заштовхують такі самі, як він, пристосуванці. Для наших "патріотів" із міністерства освіти неможливість відмовитися від шикарної квартири та - це справжня трагедія, достойна генія національного масштабу. Вони його розуміють.

Якщо обов'язок писати маячню, коли хочеться писати красиво і розумно - це трагедія, то доля сучасних копірайтерів і журналістів глибоко трагічна.

Сучасність

Основна стаття: Сучукрліт

Сучасній українській література — поверхова, егоцентрична, млява та незріла. Копають на чверть лопати, та й то — якусь грядку-дві, не більше. І не стільки тієї письменницької праці, скільки публічної демонстрації намірів та ідей. У кожній другій книжці — постать автора в театральному світлі й паскудно декороване тло, або ж і просто чорна шматина, і це найбільше дратує критиків; немає героїв, типажів — одні лише автори зі своїми думками-стражданнями.

Посилання

Архівна версія статті