Українська література

Це смітник, а не стаття! Стаття переповнена сміттям та незрозуміло чим!

Українська література - якщо вам хтось сказав, що таке існує, не ведіться, вона ще тільки формується. В ній немає оригінальних, вартих уваги письменників. Є "самобутні", але це апріорі гівняний кал про справжню українську печаль. Головна мета і проблема укр. літератури - це наблизити її до "набоковщини", тобто нахуярити різних свовесних виїбонів при повній відсутності здорової думки та оригінальних ідей, сюжету, врешті-решт. В той час, коли всі сучасні письменники орієнтуються на цікаві ідеї і підходи до літератури, українські риються в рідній солов'їній. Тому європейцям похуй на таку літературу, так само, як нам похуй на іноземні переклади. От і виходить, що наша література тепер в пизді.

Класика

Файл:UkrBrotherhood.jpg

Усе, що до сучасності у нас вважають окремою темою, незалежно то Шевченко чи Ліна Костенкко - усі писали про розчулених власною нікчемністю українців і їх потуги. Але зрідка, зокрема якраз у Ліни та Кобраза, палка таки стріляла перлами чогось справді цікавого. Ще трохи цікавого було до часів 20-ого сторіччя, перед розстрілюванням відродження взагалі зродилася майже повноцінна школа українських письменників та перекладачів, які зачіпали реально цікаві світові теми. Таких навіть за кордоном ставили. Але у совків були свої пріоритети.

Тарас Шевченко

Основна стаття: Стаття "Тарас Шевченко" ім. ім. Т. Г. Шевченка

Також відомий як Тарас Григорович. З часів радянських українізаторів непорочна діва української культури. Жив один день з 9 на 10 березня. У кожного є одна фотографія, яку варто сховати і нікому не показувати. Але Тарасикову українці бачать кожного дня на сотці.

«	Безмежну любов до України поет висловив у вірші «Мені однаково».	»
	— Шаблонна фраза

Віни

1. Кавказ
2. Катерина
3. Сон

Багато іншого, менш відомого, але не менш важливого

Фейли

1. Повісті москвинським діалектом
2. Сон
3. Альбом поезій «Три літа»

Шевченкодрочерство бере початок з радянських часів. До 1917-го в україномовному середовищі Кобзар мав неабияку просвітницьку функцію, адже по ньому селянські діти вчилися читати, паралельно з Біблією. В 20-му столітті радянська освіта зробила з Шевченка шаблонного та монументального діяча, що виявилося у мордуванні діток вивченням на напам'ять, постановці пам'ятників через кожні три метри (туди, де не вистачило Леніна), облаштуванні у навчальних закладах та громадських культурних закладах куточків Шевченка.

Зараз мучення Шевченком вже не актуально, і його не так настирливо пропагують, як це було раніше. Григорій Хата одного разу порадував увесь світ сприянням популяризації Кобзаря.

Також дивіться
* Шевченкофранко і всі всі всі...

• 
• 
• Kobraz 01.jpg
• 
• 
• 

  У кожного анонімуса має бути Свій Кобраз

• 
• 
• 

Павло Тичина

«	На городі баба, А в повітрі флот. Слався наша влада Радянська. От!	»
	— Тичина

«	Ми за мир-мир-мир Трактор в полі дир-дир-дир. А Тичина пише вірші, Та все гірші, та все гірші...	»
	— Безосібний

«	Краще згризти кирпичину, Ніж учить Павла Тичину	»
	— Українські школярі

«	Коло церкви на майдані спить Тичина в чемодані, А Сосюра кирпичину взяв і кинув у Тичину...	»
	— Українські школярі

Успішний радянський функціонер. Його "світлий образ" та "трагедію митця" у юні душі наших школярів заштовхують такі самі, як він, пристосуванці. Для наших "патріотів" із міністерства освіти неможливість відмовитися від шикарної квартири та - це справжня трагедія, достойна генія національного масштабу. Вони його розуміють.

Якщо обов'язок писати маячню, коли хочеться писати красиво і розумно - це трагедія, то доля сучасних копірайтерів і журналістів глибоко трагічна.

Сучасність

Основна стаття: Сучукрліт

Сучасній українській література — поверхова, егоцентрична, млява та незріла. Копають на чверть лопати, та й то — якусь грядку-дві, не більше. І не стільки тієї письменницької праці, скільки публічної демонстрації намірів та ідей. У кожній другій книжці — постать автора в театральному світлі й паскудно декороване тло, або ж і просто чорна шматина, і це найбільше дратує критиків; немає героїв, типажів — одні лише автори зі своїми думками-стражданнями.

Посилання

Архівна версія статті