Тарас Шевченко

Тарас Григорович Шевченко (Шева) - епатажний український поет, художник та письменник ХІХ сторіччя.

Поетика

«	Дарма праця, пане-брате: Коли хочеш грошей Та ще й слави, того дива, Співай про Матрьошу, Про Парашу, радость нашу, Султан, паркет, шпори, — От де слава! А то співа: «Грає синє море», А сам плаче, за тобою І твоя громада У сіряках!..» Правда, мудрі! Спасибі за раду.	»
	— "Гайдамаки"

Художня творчість

• 

  Опис1

• 

  Опис2

Стиль одягу

Не дивлячись на те, що Шевченко тусувався з перебурзьким бомондом та слідкував за тогочасною модою, він завжди педалював та наголошував на своєму народництві. Ба більше, це й стало причиною того, що він полюбляв носити кожуха, хоч й мав у своєму гардеробі єнотові шарфи та інші гіпстерські речі. Кожух та шапка були, скоріше, символами селянства, яке геть не було репрезентоване кимось поза селом, а тим паче - у тогочасній столиці. Тому його перевдягання у селюка можна розцінювати як демарш перед столичною, здебільшого кацапською, публікою. Цим він немов казав: "Подивіться! Я, син мужика і з бидлянського роду, та я не цураюся свого походження! Я разом з народом! Той художник-писака, з яким ви вчора пили з однієї пляшки, не якийсь там русскій, а цілком собі українець, тож ви будете з цим рахуватись!" Для аналогії з сучасністю можна навести адідасівський спортивний костюм, в які подекуди не гребують з'являтися на публіці й українські зірки. Цим самим вони поріднюють себе з простим піплом, а конкретно - з гопотою. Це також демонструє й те, що людина не зашорена комплексами та упередженнями, а може відверто, з часткою гумору та відвертості, заявити світу: "Так, я простий чувак. Так само, як і більшість з вас. Не забувайте. ким ви є насправді і у якому середовищі ви зростали." Але якщо порівняння з гопніком - суто классово-гумористичне, то ось кожух я вівчарська шапка - це типовий елемент ПОВСЯКДЕННОГО вбрання, в якому люди ходили, працювали та вмирали кожного дня. Зацікавленість та демонстрація своєї етнічної приналежності прослідковується також і у Франка (згадаймо, що на австрійсько-польську публіку Львова він любив з'являтись саме у гуцульській вишиванці). Втім, Іван Якович обрав для себе вишеньку на торті: парадний одяг - вишиванку, тоді як Тарас Григорович - побутову одежину. Обом митцям в оточенні іноземців, ба більше - панівних на їх землі, конче потрібно було зберегти свою ідентичність. І не тільки зберегти, а й сміливо заявити про неї.

Сучасниками

«	Апостол правди і науки, Котрого ждав ти день по дню, Прийшов, простяг потужні руки, — І легіон ім'я йому. Но ті, що змаленьку кормились Дум твоїх скорбних молоком, Що всьому світові хвалились Тобою, с в о ї м співаком, Ті, як нового гостя вздріли, Позатикали вуха всі, А то й в поліцію побігли, Низькопоклонники твої.	»
	— Франко "Шевченко і поклонники"

Після Євромайдану

• 

  Клінічне заперечення

• 

  Клясика в руках нащадків

Галерея

• 

  Шевченко йде зваблювати

• 

  В Переп’яті у ямі
  Копали там хуями.

Цікаві факти

• Серед усіх алкогольних напоїв, Шевченко найбільше полюбляв ром.

• Спогади сучасників про Шеву
• Шевченко без башти