Українська література
|
Українська література — вся сукупність текстів українською мовою. У вужчому значенні — красне письменство тією мовою.
Класика
Існує стереотип, що класична українська література вся про тяжкую недоленьку. Проте так уважають лише рагулі, які самі не читали, або читали дупою — проте наслухалися про нашу літературу від кацапів, які апріорі зверхні до всіх проявів культури колись підкореного народу.
Однак щойно ти зануришся в реальні тексти, то неодмінно виловиш такі шедеври як епічні "Гайдамаки" Шеви, європейського рівня новели Стефаника (тут мусимо попередити вагітних та дітей), Коцюбинського, Хвильового. Франко — безсумнівний геній, який залишив по собі літературну спадщину об'ємнішу за зібрання творів Леніна.
Що казати, навіть у сталінському та після-сталінському совку наші письменники примудрялися писати геть некепську літературу як от Олександр Ільченко. А золота доба художніх перекладів (Лукаш, Тен, Содомора) взагалі припала на період хрущовщини та застою.
Головне не читати Гончара та його послідовників — все буде ок.
Тарас Шевченко
- Основна стаття: Стаття "Тарас Шевченко" ім. ім. Т. Г. Шевченка
Також відомий як Тарас Григорович. З часів радянських українізаторів непорочна діва української культури. Жив один день з 9 на 10 березня. У кожного є одна фотографія, яку варто сховати і нікому не показувати. Але Тарасикову українці бачать кожного дня на сотці.
| « | Безмежну любов до України поет висловив у вірші «Мені однаково». | » |
— Шаблонна фраза |
Віни
- Кавказ
- Катерина
- Сон
Багато іншого, менш відомого, але не менш важливого
Фейли
- Повісті москвинським діалектом
- Сон
- Альбом поезій «Три літа»
До 1917-го Кобзар мав неабияку просвітницьку функцію, по ньому селянські діти вчилися читати, паралельно з Біблією. Оскільки російські більшовики мусили входити в союз з українськими боротьбистами (теж комуністами), аби утвердити владу на Україні, то пішли на великі поступки в облаштуванні молодої соціалістичної республіки. Головним чином це була широка автономія в культурі та освіті, що наркоми-українці безборонно напхали в навчальну програму ідолів українства як от Шевченка
Чим закінчилася історія українських комуністів, ми всі знаємо. Але українські акценти в літературній освіті УРСР залишилися аж до її загибелі.
Звісно як і весь совок, й українські елементи освіти застоялися немов смердюче болото, батьки нації обернулися на бездушних камінних бовванів, якими, до речі, совки добряче понатикали в українських містах і селищах. Однак попри огиду, яку викликали (і досі викликають) совкові уроки літератури, серсер зробив і хороший піар українським письменникам, що тепер навіть кожна кацапська собака, переселена на місце заморених Голодомором українських песиків, та всякий інший безрідний скам з людей "совєцкого народа" прогавкають напам'ять принаймні кілька рядків з Шевченка.
Григорій Хата одного разу порадував увесь світ сприянням популяризації Кобзаря.
Також дивіться
* Шевченкофранко і всі всі всі...
- Kobraz 01.jpg
У кожного анонімуса має бути Свій Кобраз
Павло Тичина
| « | На городі баба, А в повітрі флот. Слався наша влада Радянська. От! |
» |
— Тичина |
| « | Ми за мир-мир-мир Трактор в полі дир-дир-дир. А Тичина пише вірші, Та все гірші, та все гірші... |
» |
— Безосібний |
| « | Краще згризти кирпичину, Ніж учить Павла Тичину |
» |
— Українські школярі |
| « | Коло церкви на майдані спить Тичина в чемодані, А Сосюра кирпичину взяв і кинув у Тичину... |
» |
— Українські школярі |
Успішний радянський функціонер. Його "світлий образ" та "трагедію митця" у юні душі наших школярів заштовхують такі самі, як він, пристосуванці. Для наших "патріотів" із міністерства освіти неможливість відмовитися від шикарної квартири та - це справжня трагедія, достойна генія національного масштабу. Вони його розуміють.
Якщо обов'язок писати маячню, коли хочеться писати красиво і розумно - це трагедія, то доля сучасних копірайтерів і журналістів глибоко трагічна.
Сучасність
- Основна стаття: Сучукрліт
Сучасній українській література — поверхова, егоцентрична, млява та незріла. Копають на чверть лопати, та й то — якусь грядку-дві, не більше. І не стільки тієї письменницької праці, скільки публічної демонстрації намірів та ідей. У кожній другій книжці — постать автора в театральному світлі й паскудно декороване тло, або ж і просто чорна шматина, і це найбільше дратує критиків; немає героїв, типажів — одні лише автори зі своїми думками-стражданнями.
Примітки
Посилання
| ||||||||||||||||
