Українська література

Українська література — вся сукупність текстів українською мовою. У вужчому значенні — красне письменство тією ж мовою.

Класика

Існує стереотип, що класична українська література вся про тяжкую недоленьку. Проте так уважають лише рагулі, які самі не читали, або читали дупою — проте наслухалися про нашу літературу від кацапів, які апріорі зверхні до всіх проявів культури колись підкореного народу.

Однак щойно ти зануришся в реальні тексти, то неодмінно виловиш такі шедеври як епічні Запорізька різня бензошаблею a.k.a. "Гайдамаки" Шеви, європейського рівня новели Стефаника (тут мусимо попередити вагітних та дітей), Коцюбинського, Хвильового. Франко — безсумнівний геній, який залишив по собі літературну спадщину об'ємнішу за зібрання творів Леніна.

Що казати, навіть у сталінському та після-сталінському совку наші письменники примудрялися писати геть некепську літературу як от Олександр Ільченко, Григір Тютюнник, Євген Гуцало, Всеволод Нестайко. А золота доба художніх перекладів (Лукаш, Тен, Содомора) взагалі припала на період хрущовщини та застою.

Головне не читати Гончара та його послідовників — і все буде ок.

Тарас Шевченко

Основна стаття: Стаття "Тарас Шевченко" ім. ім. Т. Г. Шевченка

Також відомий як Тарас Григорович, Кобзар, Шева, батько нації. Непорочний ідол української культури за версією просвітян та совків. Жив один день з 9 на 10 березня, народився зразу з характерними вусами та лисим. У наш час настільки ж важлива персона як Франклін для американців — його портрет щодня з любов'ю споглядають тисячі громадян.

«	Безмежну любов до України поет висловив у вірші «Мені однаково».	»
	— Шаблонна фраза з совкових уроків літератури

Перш за все, треба зазначити факт — Тарас Шевченко створив українців. Козацький міф спротиву польській шляхті Тарас Шевченко обернув на український міф спротиву кацапській імперії. За допомогою геніального хисту — віршів.

До масової урбанізації та сталінської колективізації "Кобзаря" читали в кожній селянській хаті нарівні з Біблією. А те, що його величали Пророком — не лише байки учіх укрліт.

Більше того, до 1917-го Кобзар мав неабияку просвітницьку функцію, по ньому селянські діти вчилися читати, паралельно з Біблією. Оскільки російські більшовики мусили входити в союз з українськими боротьбистами (теж комуністами), аби утвердити владу на Україні, то пішли на великі поступки в облаштуванні молодої соціалістичної республіки. Головним чином це була широка автономія в культурі та освіті, що наркоми-українці безборонно напхали в навчальну програму ідолів українства як от Шевченка

Чим закінчилася історія українських комуністів, ми всі знаємо. Але українські акценти в літературній освіті УРСР залишилися аж до її загибелі.

Звісно як і весь совок, й українські елементи освіти застоялися немов смердюче болото, батьки нації обернулися на бездушних камінних бовванів, якими, до речі, совки добряче понатикали в українських містах і селищах, аби задобрити українську дрібнобуржуазну душу.

Однак попри огиду, яку викликали (і досі викликають) совкові уроки літератури, серсер зробив і хороший піар українським письменникам, що тепер навіть кожна кацапська собака, переселена на місце заморених Голодомором українських песиків, та всякий інший безрідний скам з людей "совєцкого народа" прогавкають напам'ять принаймні кілька рядків з Шевченка.

Григорій Хата одного разу порадував увесь світ сприянням популяризації Кобзаря.

Також дивіться
* Шевченкофранко і всі всі всі...

• 
• 
• Kobraz 01.jpg
• 
• 
• 

  У кожного анонімуса має бути Свій Кобраз

• 
• 
• 

Павло Тичина

«	На городі баба, А в повітрі флот. Слався наша влада Радянська. От!	»
	— Тичина

«	Ми за мир-мир-мир Трактор в полі дир-дир-дир. А Тичина пише вірші, Та все гірші, та все гірші...	»
	— Безосібний

«	Краще згризти кирпичину, Ніж учить Павла Тичину	»
	— Українські школярі

«	Коло церкви на майдані спить Тичина в чемодані, А Сосюра кирпичину взяв і кинув у Тичину...	»
	— Українські школярі

Успішний радянський функціонер. Його "світлий образ" та "трагедію митця" у юні душі наших школярів заштовхують такі самі, як він, пристосуванці. Для наших "патріотів" із міністерства освіти неможливість відмовитися від шикарної квартири та - це справжня трагедія, достойна генія національного масштабу. Вони його розуміють.

Якщо обов'язок писати маячню, коли хочеться писати красиво і розумно - це трагедія, то доля сучасних копірайтерів і журналістів глибоко трагічна.

Сучасність

Основна стаття: Сучукрліт

Сучасній українській література — поверхова, егоцентрична, млява та незріла. Копають на чверть лопати, та й то — якусь грядку-дві, не більше. І не стільки тієї письменницької праці, скільки публічної демонстрації намірів та ідей. У кожній другій книжці — постать автора в театральному світлі й паскудно декороване тло, або ж і просто чорна шматина, і це найбільше дратує критиків; немає героїв, типажів — одні лише автори зі своїми думками-стражданнями.

Проблеми та псевдо-проблеми української літератури

Літературна освіта

Не секрет, що українське академічне літературознавство в нас у цілком дегродському стані як і будь-яка гуманітарна сфера, де совок лишив руїни. Як галузь знань, якої не потребує бізнес, літературознавство й не відчуває жодних цілющих пиздюлин, тому бабрається в болоті розріджених мізків бальзаківських совчинь та екзальтованих дівчаток.

Часто за недоладність уроків літератури у школах звинувачують лише совок. Совок без сумніву зробив свій мерзенний дегенеративний внесок. Однак совок давно минув, а проблеми ті самі. Значною мірою ми самі відповідальні за неабиякий національний пафосі щодо літератури, маючи типові комплекси малої нації, які чудово описав Мілан Кундера у статті "Die Weltliteratur". Звідси й бажання крайнощів в українців: або ж принизити власну літературу (у чому мишебрати завжди раді допомогти), або переоцінювати все лише через те, що воно наше.

Посилання

Архівна версія статті