Сучукрліт

Маємо те, що маємо Це поспішно врятована з веб-архіву стаття (Сучукрліт). Тут може не вистачати картинок, шаблонів та інших необхідних речей. Її належить реставрувати, або переробити, якщо вона вже застаріла. Коли стаття вже відновлена і настав час видаляти цю плашку - залишайте посилання на архівну версію статті в розділі "Посилання" внизу сторінки.

Пан Андрухович, немовби Христос, посередині. Тільки апостолів два

Сучукрліт (іноді скорочується до слова сучка) — формально, скорочення від «Сучасна українська література». Неформально, зазвичай так зневажливо називають низькоякісну художню літературу деяких авторів, які вирішили, що поверхнево сприйняті модерністські і пост-модерністські прийомчики автоматично роблять їх класними письменниками (що не так). Бидло також нарікає на перевантаженість сучукрліт цими самими прийочиками (як у попередній версії цієї статті). Але думка бидла мало їбе освічених людей. Вату ж не влаштовує, що сучукрліт написана мовою клятих укропів, лише за цим фактом вони не визнають нашу сучасну літературу. Та думка вати не їбе взагалі нікого.

Можливо, єдина більш-менш адекватна претензія до сучки, що сучукрліт надто "елітарна" й не може в масліт. Про брак масліту погодитися можна. Багато сучукрліт-авторів хочуть зразу бути Джойсами, тимчасом широкому загалу радше хочеться Понсонів дю Терайлів і Еженів Сю, чи ще якихось Пратчетів. Ба більше - українськими Джойсами їм навряд бути вдасться, а от до Терайля може б і дотягнули.

А загалом - література як література. З купою малоякісного лайна, як і всюди. Типова література малої нації, лише трохи дужче акцентована на експериментальності та боротьбі з класикою, якою в нас був нечитабельний соцреалізм.

Ну і звісно дуже псує естетичне задоволення гончарівка.

Чи є сучукрліт графоманією?

Спершу визначмося, що є графоманія. Графоманія - це коли не вмієш писати і твої тексти ніхто не читає, хіба крім інших графоманів (аби обмінятися погладжуваннями) і твоєї мамці. Графоман - людина, яка багато пише, однак не вміє писати і не хоче вчитися.

Отже, якщо ви якийсь умовний Любка, котрого книжки видаються, їх купляють і (либонь) читають - то ви вже не графоман. Імовірно ви поганий письменник. Але точно не графоман.

Тому авторів сучукрліт, поготів комерційно успішних, не можна назвати графоманами. Не подобається - не читай (підр). А як не подобається професійно - розкажи аргументовано, чому. Хороша критика покращує літературу.

А що, власне?..

Якщо ви дійсно хочете урозумітись шо воно таке являє собою сучукрліт, прочитайте наступну цитату з книжки Юрка Іздрика, одного з десятків (а може навіть сотень) сучукрлітівців: «Я чомусь не здивувався, хоча ці смагляві невиразні азійські типи (східні чи південні), які продають на наших базарах штивні накрохмалені гвоздики, та ще — приторговують наркотиками і краденими автомобілями, та ще — розповсюджують екзотичні альковні хвороби, та ще, заанґажовані власною суб- та інфраструктурою, дбаючи про її виживання й ріст — чинять вбивства і ґвалти; ці типи, як правило, віддають перевагу нардам, або, в гіршому випадку, розписують партії преферансу, а тут були шахи (що само по собі ще ні про що не свідчило, але відсилало нас до більш древніх, — аніж просто якісь там дагестанські чи курдські — традицій, до міцно забутих культур, ба навіть і світів, — про структуру яких вже мало що могли сповістити розкреслені на клітки квадратні, круглі та хрестаті поля, — а заразом попереджало про набагато серйознішу загрозу, аніж, скажімо, випадкова смерть від чеченського ножа, чи навіть виняткові тортури ендурських ентузіастів — загроза теж була древньою і забутою, і ввижалося в ній справжнє, ще не звульгаризоване блідою європейською уявою обличчя диявола), та я чомусь, як було уже ска-

ФІГУРИ зано, не здивувався, а перелізаючи через балюстраду тераси, хотів було зіскочити додолу на єдину вільну місцинку, що виднілася коло бритоголових, та раптом послизнувся, вхопився за колону і з'їхав по ній униз просто на тих двох, просто на їхню шахівницю, від чого та з тріскотом упала, а фігурки розсипалися по підлозі. » — Юрко Іздрик, „Воццек“ Ми навіть не почнемо з того факту, що це повна каша і незрозуміла хуйня. Прошу зауважити, це єдине речення. 214 слів, півтори тисячі символів - оце діарея, еге! Воно складнопідрядне чи складносурядне? Де підмет, де присудок? (хоча що це таке, вони знають наврядчи) Grammar nazi хапаються за пістолет і стріляють собі у скроню, не в змозі витримати такого еклектичного гвалтування свого мозку. Звичайним же читачам не залишається іншого варіанту, як викинути цю писанину у смітник, тому що текст немножко по-дебильному написан. З іншого боку, деякі читають це повністю і навіть хизуються потім своїм мозком, забуваючи витягнути з вуха гандон. Мовляв, от, читав таку класнючу книжку, але вона не для всіх, ви не зрозумієте.

Що ж таке сучукрліт?

По суті - звичайне графоманство. Це якщо коротко. У деяких, що не книжка — то провокація. Просто письменників зараз повно (як завжди), а от якісних - фуя з два. Ну добре, три. От і публікують видавництва що в око впаде, бо хто влучно "вистрілить" з авторів невідомо. Через свою самозакоханість ледь не кожний автор пише свої твори своїм же правописом, ставлячи коми і тире куди заманеться. Митці, інтелектуальна еліта, творчі особистості, що з них взяти? Дуже точну характеристику того, чим є сучукрліт, можна знайти в наступній цитаті:

«	І паки, і паки, - засопів літописець Нестор. – Оно мисліт: авангард – се єгда хто первий опишет міньєта лібо акт скотоложества. Нашкребе сцишка без ком, надмехошеся, аки булька з носа: "Авангард!" Аз всю жизнь писав без ком, мона сказать, їдним словесом і нічого з себе не корчу. А то начепить модного суфікса, скривить кислую твар і ся страждає. Гдиби імать му, аки доробла, моцну женщину для лобизань і прочих деліцій, і весь авангард пройдет внет купно з прищами і желанієм писать, сиріч рукоблудствовать.	»
	— Володимир Даниленко, «Дзеньки-бреньки»

Представники течії

Течія сучукрліту налічує багато відомих представників і щороку їх стає все більше, бо вони розмножуються брунькуванням, як гопники. Серед найвідоміших:

• Юрій Андрухович - патріарх сучукрліту
• Оксана Забужко - польова дослідниця українського сексу в рамках сучукрліту
• Ірена Карпа - секс-символ сучукрліту
• Сергій Жадан - анархіст сучукрліту
• Любко Дереш - міфотворець і наркоман сучукрліту
• Марія Матіос
• Люко Зашквар Дашвар - тітонька, бальзаківского віку. В своїх романах пристойно балансує між драммою та чорнухою.
• Ірен Роздобудько - ніяк не роздобуде собі ну хоча б якесь звання.
• Олесь Ульяненко - порнограф сучукрліту, нещодавно став дуже відомим завдяки скандалу навколо НЕК (вже не знаходиться в тридевимірному просторі сучасності, бо переліз у четвертий вимір та так там і залишився.)
• Макс Кідрук - рівненський фантаст та триллерописець. Непогано знає свою тему.
• Брати Капранови
• Дмитро Лазуткін

і ще з півтори сотні майстрів швидконабирання букв на клавіатурі. До речі, як істинний прихильник шари, чи то, халяви в інтернетах, полуркав якось на предмет халявного скачування книжок паньштва Капранових у двоїні - ніц, лишень за бабки. Отака вона, Сучукрліт. а от Оксані Стефанівні Забужко - зачОт! - її "Польові дослідження з українського сексу" як то «Польові дослідження з українського сексу»: Згода; Киев; 1996 зкачуються легко і невимушено з Библиотека Альдебаран Конкретно ТУТ Отакої.

Хто їх друкує?

Хто завгодно, майже всі видавництва України в тій чи іншій мірі друкували сучукрліт. Імовірно, найбільш плодовитим в цьому сенсі є видавництво Фоліо. У них є ціла серія „Графіті“, цілком присвячена сучукрліту.

Невже все так погано?

Це залежить від того, як ви самі сприймаєте поточний стан речей. В принципі, деякі твори цілком можна читати і отримати від них задоволення. Дехто навіть знаходить там глибинні думки і одкровення. Хтозна, може знайдете їх і ви? Загалом доволі непогані книжки у Андруховича, Жадана (вірші, особливо ранні), у Дереша може дві чи три знайдеться. Беріть книжку та читайте, можливо вам сподобається. В цілому ж, засилля авторів - це не так вже й погано. Рано чи пізно має спрацювати закон підлості, кількість перейде в якість, і серед купи графоманів з'явиться талановитий письменник, ім'я якого залишиться в історії. Ну а поки що... Маємо те, що маємо. В цілому ж, марксизм не працює, наркомане! Якість з'являється не з кількості лайна, а лишень як працювати над якістю.

Отже, ліпші автори з'являться, коли:

1. читачі розвинуть естетичний смак і вимагатимуть більшого
2. критика розвине професіоналізм і активніше й переконливіше шпетитиме неякісне
3. письменники сприймуть письменство як ремесло, якого можна і треба навчатися

Див. також

• Українська література