Українська література

Це смітник, а не стаття! Стаття переповнена сміттям та незрозуміло чим!

Українська література — вся сукупність текстів українською мовою. У вужчому значенні — красне письменство тією ж мовою.

Класика

Файл:UkrBrotherhood.jpg

Існує стереотип, що класична українська література вся про тяжкую недоленьку. Проте так уважають лише рагулі, які самі не читали, або читали дупою — проте наслухалися про нашу літературу від кацапів, які апріорі зверхні до всіх проявів культури колись підкореного народу.

Однак щойно ти зануришся в реальні тексти, то неодмінно виловиш такі шедеври як епічні Запорізька різня бензошаблею a.k.a. "Гайдамаки" Шеви, європейського рівня новели Стефаника (тут мусимо попередити вагітних та дітей), Коцюбинського, Хвильового. Франко — безсумнівний геній, який залишив по собі літературну спадщину об'ємнішу за зібрання творів Леніна.

Що казати, навіть у сталінському та після-сталінському совку наші письменники примудрялися писати геть некепську літературу як от Олександр Ільченко. А золота доба художніх перекладів (Лукаш, Тен, Содомора) взагалі припала на період хрущовщини та застою.

Головне не читати Гончара та його послідовників — s все буде ок.

Тарас Шевченко

Основна стаття: Стаття "Тарас Шевченко" ім. ім. Т. Г. Шевченка

Також відомий як Тарас Григорович, Кобзар, Шева, батько нації. Непорочний ідол української культури за версією просвітян та совків. Жив один день з 9 на 10 березня, народився зразу з характерними вусами та лисим. У наш час настільки ж важлива персона як Франклін для американців — його портрет щодня з любов'ю споглядають тисячі громадян.

«	Безмежну любов до України поет висловив у вірші «Мені однаково».	»
	— Шаблонна фраза з совкових уроків літератури

Віни

1. Кавказ
2. Катерина
3. Сон

Багато іншого, менш відомого, але не менш важливого

Фейли

1. Повісті москвинським діалектом
2. Сон
3. Альбом поезій «Три літа»

До 1917-го Кобзар мав неабияку просвітницьку функцію, по ньому селянські діти вчилися читати, паралельно з Біблією. Оскільки російські більшовики мусили входити в союз з українськими боротьбистами (теж комуністами), аби утвердити владу на Україні, то пішли на великі поступки в облаштуванні молодої соціалістичної республіки. Головним чином це була широка автономія в культурі та освіті, що наркоми-українці безборонно напхали в навчальну програму ідолів українства як от Шевченка

Чим закінчилася історія українських комуністів, ми всі знаємо. Але українські акценти в літературній освіті УРСР залишилися аж до її загибелі.

Звісно як і весь совок, й українські елементи освіти застоялися немов смердюче болото, батьки нації обернулися на бездушних камінних бовванів, якими, до речі, совки добряче понатикали в українських містах і селищах. Однак попри огиду, яку викликали (і досі викликають) совкові уроки літератури, серсер зробив і хороший піар українським письменникам, що тепер навіть кожна кацапська собака, переселена на місце заморених Голодомором українських песиків, та всякий інший безрідний скам з людей "совєцкого народа" прогавкають напам'ять принаймні кілька рядків з Шевченка.

Григорій Хата одного разу порадував увесь світ сприянням популяризації Кобзаря.

Також дивіться
* Шевченкофранко і всі всі всі...

• 
• 
• Kobraz 01.jpg
• 
• 
• 

  У кожного анонімуса має бути Свій Кобраз

• 
• 
• 

Павло Тичина

«	На городі баба, А в повітрі флот. Слався наша влада Радянська. От!	»
	— Тичина

«	Ми за мир-мир-мир Трактор в полі дир-дир-дир. А Тичина пише вірші, Та все гірші, та все гірші...	»
	— Безосібний

«	Краще згризти кирпичину, Ніж учить Павла Тичину	»
	— Українські школярі

«	Коло церкви на майдані спить Тичина в чемодані, А Сосюра кирпичину взяв і кинув у Тичину...	»
	— Українські школярі

Успішний радянський функціонер. Його "світлий образ" та "трагедію митця" у юні душі наших школярів заштовхують такі самі, як він, пристосуванці. Для наших "патріотів" із міністерства освіти неможливість відмовитися від шикарної квартири та - це справжня трагедія, достойна генія національного масштабу. Вони його розуміють.

Якщо обов'язок писати маячню, коли хочеться писати красиво і розумно - це трагедія, то доля сучасних копірайтерів і журналістів глибоко трагічна.

Сучасність

Основна стаття: Сучукрліт

Сучасній українській література — поверхова, егоцентрична, млява та незріла. Копають на чверть лопати, та й то — якусь грядку-дві, не більше. І не стільки тієї письменницької праці, скільки публічної демонстрації намірів та ідей. У кожній другій книжці — постать автора в театральному світлі й паскудно декороване тло, або ж і просто чорна шматина, і це найбільше дратує критиків; немає героїв, типажів — одні лише автори зі своїми думками-стражданнями.

Посилання

Архівна версія статті