Українська література: відмінності між версіями
м (→Тарас Шевченко) |
Немає опису редагування |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Українська література''' — вся сукупність текстів [[Українська мова|українською мовою]]. У вужчому значенні — красне письменство тією ж мовою. | '''Українська література''' — вся сукупність текстів [[Українська мова|українською мовою]]. У вужчому значенні — [[графоманія|красне письменство]] тією ж мовою. | ||
== Класика == | == Класика == | ||
| Рядок 6: | Рядок 6: | ||
[[Комплекс меншовартості|Існує]] [[Малорос|стереотип]], що класична українська література вся про [[Зрада|тяжкую недоленьку]]. Проте так уважають лише [[рагулі]], які самі не читали, або читали дупою — проте наслухалися про нашу літературу від [[Кацапи|кацапів]], які апріорі зверхні до всіх проявів культури колись підкореного народу. | [[Комплекс меншовартості|Існує]] [[Малорос|стереотип]], що класична українська література вся про [[Зрада|тяжкую недоленьку]]. Проте так уважають лише [[рагулі]], які самі не читали, або читали дупою — проте наслухалися про нашу літературу від [[Кацапи|кацапів]], які апріорі зверхні до всіх проявів культури колись підкореного народу. | ||
Однак щойно ти зануришся в реальні тексти, то неодмінно виловиш такі шедеври як епічна Запорізька різня бензошаблею a.k.a. "Гайдамаки" Шеви, європейського рівня новели Стефаника (тут мусимо попередити вагітних та дітей), Коцюбинського, Хвильового. Франко — безсумнівний геній, який залишив по собі літературну спадщину об'ємнішу | Однак, щойно ти зануришся в реальні тексти, то неодмінно виловиш такі шедеври як епічна Запорізька різня бензошаблею a.k.a. "Гайдамаки" Шеви, [[Європа|європейського]] рівня новели Стефаника (тут мусимо попередити вагітних та дітей), Коцюбинського, Хвильового. [[Франко]] — безсумнівний геній, який залишив по собі літературну спадщину, об'ємнішу, ніж зібрання творів [[Ленін]]а. | ||
Що казати, навіть у | Що казати, навіть у [[сталін]]ському та після-сталінському [[совок|совку]] наші письменники примудрялися писати геть некепську літературу як от Олександр Ільченко, Григір Тютюнник, Євген Гуцало, Всеволод Нестайко. А золота доба художніх перекладів (Лукаш, Тен, Содомора) взагалі припала на період хрущовщини та застою. | ||
Головне не читати [[Філолох#Адепти_Олеся_Гончара|Гончара]] та його послідовників — і все буде ок. | Головне не читати [[Філолох#Адепти_Олеся_Гончара|Гончара]] та його послідовників — і все буде ок. | ||
| Рядок 14: | Рядок 14: | ||
=== Тарас Шевченко === | === Тарас Шевченко === | ||
{{Основна|Стаття "Тарас Шевченко" ім. ім. Т. Г. Шевченка}} | {{Основна|Стаття "Тарас Шевченко" ім. ім. Т. Г. Шевченка}} | ||
Також відомий як Тарас Григорович, Кобзар, Шева, батько нації. Непорочний ідол української культури за версією просвітян та совків. Жив один день з 9 на 10 березня, народився зразу з характерними вусами та лисим. У наш час настільки ж важлива персона як Франклін для американців — його портрет щодня з любов'ю споглядають тисячі громадян.[[Файл:ButhurtTaras.jpg|thumb]] | Також відомий як Тарас Григорович, Кобзар, Шева, батько нації. Непорочний ідол української культури за версією просвітян та совків. Жив один день з 9 на 10 березня, народився зразу з характерними вусами та лисим. У наш час настільки ж важлива персона як Франклін для [[США|американців]] — його портрет щодня з любов'ю споглядають тисячі громадян.[[Файл:ButhurtTaras.jpg|thumb]] | ||
{{Цитата|Безмежну любов до України поет висловив у вірші «Мені однаково».|Шаблонна фраза з совкових уроків літератури}} | {{Цитата|Безмежну любов до України поет висловив у вірші «Мені однаково».|Шаблонна фраза з совкових уроків літератури}} | ||
Перш за все, треба зазначити факт — Тарас Шевченко створив | Перш за все, треба зазначити факт — Тарас Шевченко створив [[українці]]в. Козацький міф спротиву [[Польща|польській шляхті]] [[Тарас Шевченко]] обернув на український міф спротиву [[РФ|кацапській імперії]]. За допомогою геніального хисту — [[поезія|віршів]]. | ||
До масової урбанізації та сталінської колективізації "Кобзаря" читали в кожній селянській хаті нарівні з Біблією. А те, що його величали Пророком — не лише байки | До масової урбанізації та сталінської колективізації "Кобзаря" читали в кожній [[село|селянській]] хаті нарівні з [[Біблія|Біблією]]. А те, що його величали Пророком — не лише байки, вчи укрліт. | ||
Більше того, до 1917-го Кобзар мав неабияку просвітницьку функцію, по ньому селянські діти вчилися читати, паралельно з Біблією. Оскільки російські більшовики мусили входити в союз з українськими боротьбистами (теж комуністами), аби утвердити владу на Україні, то пішли на великі поступки в облаштуванні молодої соціалістичної республіки. Головним чином це була широка автономія в культурі та освіті, що наркоми-українці безборонно ввели в навчальну програму ідолів українства як от "демократа" Шевченка. | Більше того, до 1917-го Кобзар мав неабияку просвітницьку функцію, по ньому селянські діти вчилися читати, паралельно з Біблією. Оскільки російські більшовики мусили входити в союз з українськими боротьбистами (теж комуністами), аби утвердити владу на Україні, то пішли на великі поступки в облаштуванні молодої соціалістичної республіки. Головним чином це була широка автономія в культурі та освіті, що наркоми-українці безборонно ввели в навчальну програму ідолів українства, як от "демократа" Шевченка. | ||
Чим закінчилася історія українських комуністів, ми всі знаємо. Але українські акценти в літературній освіті УРСР залишилися аж до її загибелі. | Чим закінчилася історія українських [[комунізм|комуністів]], ми всі знаємо. Але українські акценти в літературній освіті УРСР залишилися аж до її загибелі. | ||
Звісно як і весь совок, й українські елементи освіти застоялися немов смердюче болото, батьки нації обернулися на бездушних камінних бовванів, якими, до речі, совки добряче понатикали в українських містах і селищах, аби задобрити українську дрібнобуржуазну душу. | Звісно, як і весь [[совок]], й українські елементи освіти застоялися немов смердюче болото, батьки нації обернулися на бездушних камінних бовванів, якими, до речі, совки добряче понатикали в українських містах і селищах, аби задобрити українську дрібнобуржуазну душу. | ||
Однак попри огиду, яку викликали (і досі викликають) совкові уроки літератури, серсер зробив і хороший піар українським письменникам, що тепер навіть кожна кацапська собака, переселена на місце заморених Голодомором українських песиків, та всякий інший безрідний скам з людей "совєцкого народа" прогавкають напам'ять принаймні кілька рядків з Шевченка. | Однак попри огиду, яку викликали (і досі викликають) совкові уроки літератури, серсер зробив і хороший піар українським письменникам, що тепер навіть кожна кацапська собака, переселена на місце заморених Голодомором українських песиків, та всякий інший безрідний скам з людей "совєцкого народа" прогавкають напам'ять принаймні кілька рядків з Шевченка. | ||
| Рядок 32: | Рядок 32: | ||
[[Григорій Хата]] одного разу порадував увесь світ сприянням популяризації Кобзаря. | [[Григорій Хата]] одного разу порадував увесь світ сприянням популяризації Кобзаря. | ||
Наостанок, | Наостанок, [[анон]]імусе, завжди пам'ятай, що попри свої сильні, скажені та душевні вірші, що проникали в душу будь-якого [[Українці|українського]] [[село|селянина]] та й сучасного українця — Ригорович був не [[шароварщина|шароварником]] у вічностраждальних бурці й вишиванці (направду то він вдягнув по приколу сфоткатися), а доволі суперечливою богемною особистістю, разом з тим дуже освіченим (див. щоденники), за статусом — академік (тобто найвищий науковий чин Російської імперії). | ||
'''Також дивіться''' <br>* [[Шевченкофранко і всі всі всі...]] | '''Також дивіться''' <br>* [[Шевченкофранко і всі всі всі...]] | ||
| Рядок 53: | Рядок 53: | ||
{{Цитата|Краще згризти кирпичину,<br />Ніж учить Павла Тичину|Українські [[школота|школярі]]}} | {{Цитата|Краще згризти кирпичину,<br />Ніж учить Павла Тичину|Українські [[школота|школярі]]}} | ||
{{Цитата|Коло церкви на майдані спить Тичина в чемодані,<br />А Сосюра кирпичину взяв і кинув у Тичину...|Українські [[школота|школярі]]}} | {{Цитата|Коло церкви на майдані спить Тичина в чемодані,<br />А Сосюра кирпичину взяв і кинув у Тичину...|Українські [[школота|школярі]]}} | ||
Геніальний лірик-експериментатор, який скотився в лайно на догоду цензурі Сраліна. Може б і краще було пристрілити себе як це зробив сьоґун Фітільов, аби не скніти опущенкою, яка продала за рабське життя совкам честь і душу. Одначе хтозна — напевно жити-таки було приємніше. | Геніальний лірик-експериментатор, який скотився в [[лайно]] на догоду цензурі Сраліна. Може б і краще було пристрілити себе як це зробив сьоґун Фітільов, аби не скніти опущенкою, яка продала за рабське життя совкам честь і душу. Одначе хтозна — напевно, жити-таки було приємніше. | ||
До того ж, Тичина став успішним совєцьким функціонером, отож матеріальні й соціальні вигоди мав неабиякі. Та все ж читаючи ранні пристрасні вірші Тичини, тяжко повірити, що він хотів долі зламаного зовнішніми обставинами б'юрократа. | До того ж, Тичина став успішним совєцьким функціонером, отож матеріальні й соціальні вигоди мав неабиякі. Та все ж, читаючи ранні пристрасні вірші Тичини, тяжко повірити, що він хотів долі зламаного зовнішніми обставинами б'юрократа. | ||
== Сучасність == | == Сучасність == | ||
| Рядок 61: | Рядок 61: | ||
Сучасна українській література — саме воно і є. Сучасність зазвичай вимірюється від часів Пєрєстройкі до нині. Хоча, либонь, назріває вже нова літературна доба, принаймні визначення, бо золоті автори сучукрліту вже старі пердуни, а покоління має змінитися. | Сучасна українській література — саме воно і є. Сучасність зазвичай вимірюється від часів Пєрєстройкі до нині. Хоча, либонь, назріває вже нова літературна доба, принаймні визначення, бо золоті автори сучукрліту вже старі пердуни, а покоління має змінитися. | ||
Зазвичай сучукрлітом іронічно величають не всю сукупну літературу від ~1989, а лише авторів-постмодерністів, що пишуть/писали нежанрову літературу. Далебі, експериментаторство часто доходить до абсурду, а коли традиція провисла, графоманячі молодчики беруться зразу затято експериментувати (замість навчитися писати), то виходить кал — у текстах виявляються лише самі автори зі своїми підлітковими рефлексіями-стражданнями. | Зазвичай сучукрлітом іронічно величають не всю сукупну літературу від ~1989, а лише авторів-постмодерністів, що пишуть/писали нежанрову літературу. Далебі, експериментаторство часто доходить до абсурду, а коли традиція провисла, [[графоманія|графоманячі]] молодчики беруться зразу затято експериментувати (замість навчитися писати), то виходить кал — у текстах виявляються лише самі автори зі своїми підлітковими рефлексіями-стражданнями. | ||
Однак треба віддати належне — здарне експериментаторство (ранній Андрухович, Прохасько) це чудово, це живить літературу, зокрема "простіші" жанри. Рагулі звісно можуть не погоджуватися, але ж вони хіба читачі | Однак треба віддати належне — здарне експериментаторство (ранній Андрухович, Прохасько) це чудово, це живить літературу, зокрема "простіші" жанри. [[Рагуль|Рагулі]], звісно, можуть не погоджуватися, але ж вони хіба читачі [[Інстаграм]]у, тож похуй. | ||
== Проблеми та псевдо-проблеми української літератури == | == Проблеми та псевдо-проблеми української літератури == | ||
| Рядок 70: | Рядок 70: | ||
===Літературна освіта=== | ===Літературна освіта=== | ||
Не секрет, що українське академічне літературознавство в нас у цілком дегродському стані як і будь-яка гуманітарна сфера, де совок лишив руїни. Як галузь знань, якої не потребує бізнес, літературознавство й не відчуває жодних цілющих пиздюлин, тому бабрається в болоті розріджених мізків бальзаківських совчинь та екзальтованих дівчаток. | Не секрет, що українське академічне літературознавство в нас у цілком дегродському стані як і будь-яка гуманітарна сфера, де совок лишив руїни. Як галузь знань, якої не потребує бізнес, літературознавство й не відчуває жодних цілющих пиздюлин, тому бабрається в болоті розріджених мізків бальзаківських совчинь та екзальтованих [[тян|дівчаток]]. | ||
Часто за недоладність уроків літератури у школах звинувачують ''лише'' совок. Совок без сумніву зробив свій мерзенний дегенеративний внесок. Однак офіційний совок давно минув, а проблеми ті самі. Значною мірою ми самі відповідальні за неабиякий національний пафос щодо літератури, маючи типові комплекси малої нації, які чудово описав Мілан Кундера у статті "Die Weltliteratur": | Часто за недоладність уроків літератури у школах звинувачують ''лише'' [[совок]]. Совок, без сумніву, зробив свій мерзенний дегенеративний внесок. Однак офіційний совок давно минув, а проблеми ті самі. Значною мірою ми самі відповідальні за неабиякий національний пафос щодо літератури, маючи типові комплекси малої нації, які чудово описав Мілан Кундера у статті "Die Weltliteratur": | ||
* неспроможність або відмова бачити рідну літературу в контексті світової (навіть якщо це [[Дупобіль|боляче]]) | * неспроможність або відмова бачити рідну літературу в контексті світової (навіть якщо це [[Дупобіль|боляче]]) | ||
* літературний ізоляціонізм | * літературний ізоляціонізм<ref>Hа дозвіллі [[анон]] може порозмірковувати, чому стільки письменників англійської літератури жили не в Дупліні, а в Парижі, тодішній столиці світу.</ref> | ||
* національно-політичний моралізм щодо літератури | * національно-політичний моралізм щодо літератури<ref>Hаприклад, доконечний ''обов'язок'' українського письменника бути [[Профпатріотизм|профпатріотом]]</ref> | ||
* тероризм малого контексту — цінуємо не самі тексти, а ту ролю, яку вони відіграють у національному житті (прикладом є ідолізація Кобзаря) | * тероризм малого контексту — цінуємо не самі тексти, а ту ролю, яку вони відіграють у національному житті (прикладом є ідолізація Кобзаря) | ||
Звідси й бажання крайнощів в українців: або ж принизити, знецінити власну літературу (у чому мишебрати завжди раді допомогти), бо бачать не власне тексти, а весь цей нестерпний національний пафос навколо; або переоцінювати все українське лише через те, що воно наше, отже, є частиною національно-визвольної боротьби | Звідси й бажання крайнощів в українців: або ж принизити, знецінити власну літературу (у чому мишебрати завжди раді допомогти), бо бачать не власне тексти, а весь цей нестерпний національний пафос навколо; або переоцінювати все українське лише через те, що воно наше, отже, є частиною національно-визвольної боротьби<ref>Зрештою так і є, кожен український текст — це українська куля; але це вже не про літературу та її знавство.</ref>. | ||
== Примітки == | == Примітки == | ||
Версія за 14:59, 25 травня 2020
Українська література — вся сукупність текстів українською мовою. У вужчому значенні — красне письменство тією ж мовою.
Класика
Існує стереотип, що класична українська література вся про тяжкую недоленьку. Проте так уважають лише рагулі, які самі не читали, або читали дупою — проте наслухалися про нашу літературу від кацапів, які апріорі зверхні до всіх проявів культури колись підкореного народу.
Однак, щойно ти зануришся в реальні тексти, то неодмінно виловиш такі шедеври як епічна Запорізька різня бензошаблею a.k.a. "Гайдамаки" Шеви, європейського рівня новели Стефаника (тут мусимо попередити вагітних та дітей), Коцюбинського, Хвильового. Франко — безсумнівний геній, який залишив по собі літературну спадщину, об'ємнішу, ніж зібрання творів Леніна.
Що казати, навіть у сталінському та після-сталінському совку наші письменники примудрялися писати геть некепську літературу як от Олександр Ільченко, Григір Тютюнник, Євген Гуцало, Всеволод Нестайко. А золота доба художніх перекладів (Лукаш, Тен, Содомора) взагалі припала на період хрущовщини та застою.
Головне не читати Гончара та його послідовників — і все буде ок.
Тарас Шевченко
- Основна стаття: Стаття "Тарас Шевченко" ім. ім. Т. Г. Шевченка
Також відомий як Тарас Григорович, Кобзар, Шева, батько нації. Непорочний ідол української культури за версією просвітян та совків. Жив один день з 9 на 10 березня, народився зразу з характерними вусами та лисим. У наш час настільки ж важлива персона як Франклін для американців — його портрет щодня з любов'ю споглядають тисячі громадян.
| « | Безмежну любов до України поет висловив у вірші «Мені однаково». | » |
— Шаблонна фраза з совкових уроків літератури |
Перш за все, треба зазначити факт — Тарас Шевченко створив українців. Козацький міф спротиву польській шляхті Тарас Шевченко обернув на український міф спротиву кацапській імперії. За допомогою геніального хисту — віршів.
До масової урбанізації та сталінської колективізації "Кобзаря" читали в кожній селянській хаті нарівні з Біблією. А те, що його величали Пророком — не лише байки, вчи укрліт.
Більше того, до 1917-го Кобзар мав неабияку просвітницьку функцію, по ньому селянські діти вчилися читати, паралельно з Біблією. Оскільки російські більшовики мусили входити в союз з українськими боротьбистами (теж комуністами), аби утвердити владу на Україні, то пішли на великі поступки в облаштуванні молодої соціалістичної республіки. Головним чином це була широка автономія в культурі та освіті, що наркоми-українці безборонно ввели в навчальну програму ідолів українства, як от "демократа" Шевченка.
Чим закінчилася історія українських комуністів, ми всі знаємо. Але українські акценти в літературній освіті УРСР залишилися аж до її загибелі.
Звісно, як і весь совок, й українські елементи освіти застоялися немов смердюче болото, батьки нації обернулися на бездушних камінних бовванів, якими, до речі, совки добряче понатикали в українських містах і селищах, аби задобрити українську дрібнобуржуазну душу.
Однак попри огиду, яку викликали (і досі викликають) совкові уроки літератури, серсер зробив і хороший піар українським письменникам, що тепер навіть кожна кацапська собака, переселена на місце заморених Голодомором українських песиків, та всякий інший безрідний скам з людей "совєцкого народа" прогавкають напам'ять принаймні кілька рядків з Шевченка.
Григорій Хата одного разу порадував увесь світ сприянням популяризації Кобзаря.
Наостанок, анонімусе, завжди пам'ятай, що попри свої сильні, скажені та душевні вірші, що проникали в душу будь-якого українського селянина та й сучасного українця — Ригорович був не шароварником у вічностраждальних бурці й вишиванці (направду то він вдягнув по приколу сфоткатися), а доволі суперечливою богемною особистістю, разом з тим дуже освіченим (див. щоденники), за статусом — академік (тобто найвищий науковий чин Російської імперії).
Також дивіться
* Шевченкофранко і всі всі всі...
У кожного анонімуса має бути Свій Кобраз
Павло Тичина
| « | На городі баба, А в повітрі флот. Слався наша влада Радянська. От! |
» |
— Тичина |
| « | Ми за мир-мир-мир Трактор в полі дир-дир-дир. А Тичина пише вірші, Та все гірші, та все гірші... |
» |
— Безосібний |
| « | Краще згризти кирпичину, Ніж учить Павла Тичину |
» |
— Українські школярі |
| « | Коло церкви на майдані спить Тичина в чемодані, А Сосюра кирпичину взяв і кинув у Тичину... |
» |
— Українські школярі |
Геніальний лірик-експериментатор, який скотився в лайно на догоду цензурі Сраліна. Може б і краще було пристрілити себе як це зробив сьоґун Фітільов, аби не скніти опущенкою, яка продала за рабське життя совкам честь і душу. Одначе хтозна — напевно, жити-таки було приємніше.
До того ж, Тичина став успішним совєцьким функціонером, отож матеріальні й соціальні вигоди мав неабиякі. Та все ж, читаючи ранні пристрасні вірші Тичини, тяжко повірити, що він хотів долі зламаного зовнішніми обставинами б'юрократа.
Сучасність
- Основна стаття: Сучукрліт
Сучасна українській література — саме воно і є. Сучасність зазвичай вимірюється від часів Пєрєстройкі до нині. Хоча, либонь, назріває вже нова літературна доба, принаймні визначення, бо золоті автори сучукрліту вже старі пердуни, а покоління має змінитися.
Зазвичай сучукрлітом іронічно величають не всю сукупну літературу від ~1989, а лише авторів-постмодерністів, що пишуть/писали нежанрову літературу. Далебі, експериментаторство часто доходить до абсурду, а коли традиція провисла, графоманячі молодчики беруться зразу затято експериментувати (замість навчитися писати), то виходить кал — у текстах виявляються лише самі автори зі своїми підлітковими рефлексіями-стражданнями.
Однак треба віддати належне — здарне експериментаторство (ранній Андрухович, Прохасько) це чудово, це живить літературу, зокрема "простіші" жанри. Рагулі, звісно, можуть не погоджуватися, але ж вони хіба читачі Інстаграму, тож похуй.
Проблеми та псевдо-проблеми української літератури
Літературна освіта
Не секрет, що українське академічне літературознавство в нас у цілком дегродському стані як і будь-яка гуманітарна сфера, де совок лишив руїни. Як галузь знань, якої не потребує бізнес, літературознавство й не відчуває жодних цілющих пиздюлин, тому бабрається в болоті розріджених мізків бальзаківських совчинь та екзальтованих дівчаток.
Часто за недоладність уроків літератури у школах звинувачують лише совок. Совок, без сумніву, зробив свій мерзенний дегенеративний внесок. Однак офіційний совок давно минув, а проблеми ті самі. Значною мірою ми самі відповідальні за неабиякий національний пафос щодо літератури, маючи типові комплекси малої нації, які чудово описав Мілан Кундера у статті "Die Weltliteratur":
- неспроможність або відмова бачити рідну літературу в контексті світової (навіть якщо це боляче)
- літературний ізоляціонізм[1]
- національно-політичний моралізм щодо літератури[2]
- тероризм малого контексту — цінуємо не самі тексти, а ту ролю, яку вони відіграють у національному житті (прикладом є ідолізація Кобзаря)
Звідси й бажання крайнощів в українців: або ж принизити, знецінити власну літературу (у чому мишебрати завжди раді допомогти), бо бачать не власне тексти, а весь цей нестерпний національний пафос навколо; або переоцінювати все українське лише через те, що воно наше, отже, є частиною національно-визвольної боротьби[3].
Примітки
- ↑ Hа дозвіллі анон може порозмірковувати, чому стільки письменників англійської літератури жили не в Дупліні, а в Парижі, тодішній столиці світу.
- ↑ Hаприклад, доконечний обов'язок українського письменника бути профпатріотом
- ↑ Зрештою так і є, кожен український текст — це українська куля; але це вже не про літературу та її знавство.
Посилання
| ||||||||||||||||
