Козак

Ось справжній козак, а не голопузий стриптизер в шароварах

Основна стаття: Козаччина

Козак (множ. «Козаки») – вільна і кумедна людина, вільна по волі Божій, а не царській чи панській, не ірод і не душогуб, не раб гріха, захисник Вічного Добра і Правди, всіх гонимих і пригноблених, який і в воді не тоне і в вогні не горить, людина вільної України, святої Русі і Царства Божого, яке на небі і на землі єдине для всіх. Кожен народ світу по своєму виражає ідею козацтва, але можна бути певним, що народна самоназва зазвичай означає ні що інше як козак. У українців це українець, людина вільної України, у узбеків це узбек, що в перекладі означає "сам-собі-пан", у поляків це поляк, у якого "Польська ще не згінела", у американців це "America" де повсюди "freedom" і т.д. Тому можемо бути певні, що щоб зробити приємне людині маємо відноситись до неї з повагою, як до такого самого козака, якими ми вважаємо себе. Саме з цього і починається справжня вільноукраїнська культура, яка з давніх-давен процвітає на Подніпров'ї.

Передісторія

А ти в курсі хто на картинці?

Що наші діди розказували про козацтво? Кожен козак, та не кожен має об тім знак. Не всяк козак у якого шабля. Всі люди козаки. Всі козаки отамани. Не той козак, що переміг, а той що вивернувся і багато-багато чого іншого. Словом, слава Тобі Боже, що ми козаки, вільні люди, а не раби гріха.

Ідея свободи, притаманної людині відома людству з давніх давен. З давніх давен свободу людини трактували як дар Божий і разом з тим як найбільше людське прокляття, основу людської природи. Саме на ідеї свободи як дару Божого і розквітла на теренах стародавньої Скіфії строката і розмаїта цивілізація вільних людей по волі Божій самих разних вір, мов і самоназв. Саме з цієї степової цивілізації і бере свій початок власне козацтво таке яке ми знаємо, козацтво українське, яке виникає і розвивається на Подніпров'ї у 16-17 століттях.

На теренах древньої Скіфії, на її західних границях, які непомітно переходили у Європу виникла нова християнська цивілізація, яка називалась Руссю, Руссю святою і християнською, вкладаючи сюди відому всім степовикам віру про вільних людей по волі Божій, а не царській чи панській. Однак пройшов деякий час і Русь відцуралася своєї колиски, Великого Степу-Скіфії і її людей, хоч і язичників, а все ж таки не чужих. В результаті Великий Степ пішов війною на Русь, щоб повернути її в свої обійми, але з того нічого не вийшло, бо сам Степ став Руссю, або на модерний лад - Русією-Росією, вона ж Козакія і Тартарія.

Початкову історію перших руських людей, які звалися козаками важко уявити нічого не знаючи про діда Чингіза і створене ним у Великому Степу Всевелике Військо-Орду, Військо Вічного Синього Неба і Сонця Золотосяйного (згадаймо кольори українських прапорів). Дід Чингіз хоч і був язичником, але голота Великого Степу саме його обрала своїм отаманом, що говорить про те, що дід він був непересічний. Потім ця степова голота під його началом узяла золотоверхий Київ вигнавши звідти попередніх вождів з роду діда Рюрика і включала його у цивілізацію Великого Степу. З того і починається власне казка про українське козацтво.

Українські козаки то були люди старої (малої) Русі-України з центром у Києві, які в силу різних причин потрапили до складу Війська-Орди, отримали там військовий досвід і всяких посад. Саме там вони почули популярну серед степових побратимів-ординців самоназву "козак" і стали вживати її як свою, наповнюючи християнським змістом. Потім з ординцями вони пересварилися, вийшли зі складу Орди і проголосили незалежність. Так на Подніпров'ї з'явилась власна козацька вольниця, Подніпровське Військо, Військо Запорізьке, Дніпрова Орда і власне козацтво, вільні люди по волі Божій, а не царя, пана чи того ж таки діда Чингіза і його нащадків, ординських отаманів. Лиш Богу єдиному ми служимо, стверджували українські козаки. До речі мабуть саме з тих часів іде ще одна назва козаків-українців - волелюбний хохол, тобто в перекладі зі степового суржика Божий син, син Вічного Синього Неба (Кок ул)

Слово «козак», не нашого, а турського походження. В мові половців означало воно стільки, що — сторож, вартовий. В турецькій мові слово «козак» вживалося на означення вільної, незалежної нівідкого людини.

Старі літописи й документи, вже в половині XV ст. знають татарських «козаків», що, як легко озброєна кіннота, сторожили Кафи та інших осередків італійської торгівлі на Криму.

Перші згадки

З кінця XV ст. (1492 р.) маємо, чи не першу взагалі, відомість про українських «козаків». В жалобі кримського хана литовському великому князеві, названо так людей з Києва й Черкас, що при усті Дніпра, під Тягинею, розбили турецький корабель... Рік пізніше татарський хан титулує «козаками» військову дружину черкаського старости Богдана Глинського, що погромив турецьку твердиню — Очаків. З того часу українські «козаки» не сходять уже зі сторінок документів та літописів. Росте їхня слава, кріпшає внутрішня організація й могутніє їх суспільно-політичне значення. [1]

Козак: описує іноземець

З відомого кожному шмаркачу мультфільму

Не косплеєри, а козаки.

Багато цікавого про козацький побут довідуємося з книжки польського письменника Папроцького, надрукованої в 1599 р.:

«	Є кілька широких місць, або островів на ріці Дніпрі, більш уже в татарських, аніж подільських сторонах. Туди, сливе за нашої пам'яті почали їздити люде лицарські, аби пробувати щастя з татарами-поганцями. Там вони найшли собі захист і що далі то більше їх туди з'їздилося. Перше, як їх було кілька сотень, то здавалося багато, тепер уже їх кілька тисяч найдеться. Багато бездоганних, але небагатих молодиків з панят на Русі, Поділлі й Польщі, їздить туди, що би привчитися до лицарського діла, бо між ними можна добре вишколитися в лицарському порядку й чуйності. Українці звуть їх «запорізькими» козаками від порогів, а інші звуть «низовими» козаками, бо низько, при кінці ріки Дніпра мешкають. Мають вони на тих островах багато амуніції й тримають там сторожу завсігди, коли йдуть на війну, проти татар або турків. Часами у всьому мають великий достаток, бо з усіх сторін до них привозять селян, а вони платять їм, чим ті схочуть — кіньми, волами, а також грішми. А хоч вони живуть на татарських землях, татари не можуть їх перемогти, навпаки, дари їм великі дають, щоб тільки вони їх не турбували. І з Москви, від великого московського князя мають вони що року дарунки. Скарбів ніяких козаки не мають, а як хочуть щось кому подарувати, беруть на борг від котрогось, найзаможнішого поміж собою, а потім віддають, або складаються, як їм попаде здобич, а виплативши те, що військо завинило, решту пускають у рівний поділ, а кожен розпоряджає своїм добром по своїй волі. На зиму розходяться по волинських і подільських селах, чекаючи весни, а потім сходяться знову на свій острів...	»
	— 23

Файл:KozakDuvutsjaNaMoskal9.jpg

Козацький макрос

З «Опису України» французького інженера на польській службі де Боплана (1630-1640 рр.), довідуємося таке про козаків:

• «Вони грецької віри, що її, в своїй мові, звуть руською.

• Люблять випити, але під час війни й воєнних експедицій вони притримуються тверезості. В них немає нічого простацького, крім одежі.
• Вони дотепні, проникливі, вибагливі й щедрі, не ласі на велике багатство, а зате божевільно розкохані в свободі: без неї в них життя не життя, для неї вони здіймають повстання, для неї живуть і гинуть.
• Козаки дуже міцні тілом, легко зносять жар і холод, голод і спрагу. На війні витривалі, відважні, сміливі, а навіть одчайдушні, бо не цінять свого життя.
• Найбільше зручності й умілості виявляють у боротьбі табором, заслонившись возами. Вони дуже влучно стріляють з рушниць й до загину боронять своїх позицій.
• Незлі вони й на морі, але на конях не найліпші. Під охороною табору, 100 козаків не лякається 1000 поляків чи татар, а якби вони були такі ж сильні на конях, як пішо, то їх не перемогла б ніяка сила. Вони здорові з природи й рідко вмирають з хвороби.
• Здебільшого кінчають життя на полі слави, вбиті на війні, поза тим зі старости [2]

Осучасненний Мамай

Козак Мамай, розтиражований сотнями та тисячами в свій час

Ознаки козака в минулому

Футуристичний Мамай

Файл:Kozaku Za Rys.JPG

Тролячи українців, москалі так і не зрозуміли, чому козаки - і раптом - "За Русь!". Вони все по наївності і нерозумності своїй гадають, що Русь - це Рашка

Козак полюбляє свободу Понад Усе!!

«	Отже, Козак має шаблю Шабля: - гострий з обох сторін кривий меч, яким можна різати сало, ляхів, москалів та інших татарів, бусурманів, ворогів землі Руської; назва Шабля з давньокозацької означае: "А ну тихіше, панове!"; та рушницю Рушниця: - дуже точна вогнепальна зброя,з якої кулями можна дуже влучно стріляти в вищє згаданих ворогів, дробом - полювати дичину,сіллю - проганяти бидло,жлобів,чортів та іншу нечисть. Козак полюбляє сало і горілку Сало – їжа, що вирізняє козака від єурейа; козаки видобували сало із свиней за допомогою доброти, турботи та шаблі; Свиня – тварина, на якій, за спогадами очевидців, і росте сало; (не плутати з растітєльнім салом, написи про яке можна побачити на цінниках багатьох москальських магазинів; в давнину були навіть козаки-характерники, що не лише здатні носили на плечі буряк, а могли реально перетворитися на свиню за допомогою чарівних слів та відра горілки;	»
	— 50

• Горілка – так колись називали медовуху, а горілку, якою труять українців сьогодні, козаки не пили, бо її не існувало ще тоді, вагома причина надавати підсрачників москалям;

Козак їздить на коні -

• Кінь – в прадавні часи транспорт і бойовий товариш козака.

Начальник, старшина козацький має булаву

• Булава – аргумент для тих, «хто нє понял»

Завдання і життєва мета козака - пиздити добро у супротивника, бухати медовуху, їбати вражих ляшок любити і берегти від ворогів рідну землю.

• 

  Козак з чергового коміксу

• 

  Більш цікавий варіант

Ознаки козака нині

• 1. Козак тягне літруху, або дві; інакше Ти - не Козак.
• 2. Козак вирізняє москаля з-поміж інших козаків швидко, точно і один раз; ну, кацапа десь за 1,5
• 3. Дивиться на москаля, як зазначено на мотиваторі вище.
• 4. Ніколи не каже «Здравствуйтє», чи «Шолом»; вітається «Слава Ісусу Христу», чи, на крайняк, «Доброго Вам здоров’я»
• 5. Завдання нинішнього козака - варнягати по кнайпам та пивницям розповідати школоті про козаків, що колись оберігали рідну землю; а якщо серйозно - втілювати у життя гасло "Україна - понад усе".

Також

Козак – звернення козака до іншого чоловіка, ким би він не був, аби не москаль.

Приклад такого вжитку

«	Львів, трамвай; кремезний дідок у вишиванці з МП-40 чемно запитує у пасажирів: «Ану, друзі, підкажіть дідові, котра година?» Негр із заднього сидіння підривається: «П'ятнадцять на п’яту, шановний!» - Сиди-сиди, козаче, я й так бачу, що ти не москаль.	»
	—

- баян

Козачка

Юна козачка. Цвіте молодістю та красою. Полотно, олія, Фотошоп

Історично правильна заможна козачка

Як може стати зрозумілим за визначенням, самиця козака. Не дивлячись на тугу за набігами [3] і походами, козак мав теж періодично з кимось злягатися, не плутати з щиромоскальським "паєбацца". А от, щоб не перетворитися не некозака, тим КИМОСЬ, мала бути саме Вона, козачка.

На цілком логічне запитання: "Так хто ж таки розумніший, козак чи його козачка?", старий козак - характерник завжди давав відповідь: "А Ви бачили козачку, що вийшла би за козака, бо у нього гарні і довгі ноги від вух?"

В Запоріжжі навіть існує баскетбольний клуб "Козачка" що досить непогано себе показує.

Додаткові посилання

• Запорізька Січ
• Козацький цитатник
• Характерники
• Богдан Хмельницький
• Іван Мазепа
• Лист запорізьких козаків турецькому султанові
• Шароварщина
• Горілка

• Україна – козацька держава: Ілюстрована історія українського козацтва
• Винар Л. Козацька Україна. Вибрані праці
• Козак Мамай. Альбом з величезною кількість пікч
• Мультфільми про тих самих козаків

• Архівна версія статті