Суржик
| « | А шо, суржик паганий язик? | » |
— із розмови ньюфагів |
| « | Каждий знає[1], шо суржик - це настояща форма укра́їнського язика. Єслі воно не так, то чо' вєсь народ на ньому балакає? А єслі ти не обшаєшся на суржику, то всім зразу ясно, шо ти - жидобендеравець, або не дай боже жидомоскаль. | » |
— типово-стереотипний носій суржику про суржик |
Суржик - слово, яким:
1) гончарівці обзивають будь-який варіант української мови, що не відповідає їхньому совкому покручу; (так, аноне, за їхньою версію творці класичної української літературної мови Шевченко та Котляревський писали "суржиком") 2) кацапи обзивають будь-який варіант української мови, просто будь-який.
Під впливом кацапської пропаґанди та просвітянської педагогіки, багато українців теж вишукують якісь дистильовані версії нашої мови. Однак правда в тім, що будь-яка мова - це "суржик", суміш різних мов, говірок, арґо тощо. А "чистою" мовою може бути лише мертва мова, яка не розвивається. Скажімо, як санскрит.
Ніхто не каже, що треба розмовляти як рагуль, котрий ніколи в житті не брав до рук української книжки. Втім варто пам'ятати, що в будь-яких національних культурах є мова освічених людей і мова низів. Не можна заперечувати Lingva Ucraina Vulgata тільки через те, що нею розмовляють неосвічені люди. Поготів не треба робити вигляд, що її не існує як органічного явища. Треба вивчати та брати звідти елементи народної творчості до літературної мови.
Саме з тієї причини Подерв'янський такий вінрарний - він пише тією мовою, якою говорить простий нарід. І не зафіксовано випадку, щоби хтось виставляв мову героїв його п'єс як еталон. Проте багато народних перлів як от "пацаватий" вде ввійшли в повсякденну мову й освічених українців.
У нас
Суржик (старослав. сурожь - суміш пшениці з житом (рожью)[1]) - суміш мов, у нас це зазвичай мiкс української і російської мови на землях Східної України. Інші існуючі назви цього явища — арго, жаргон, креол, лінгва франка, трасянка[2]. У широкому розумінні - сленг, суміш різних мов, у вузькому розумінні це моваязик, якоюна якому розмовляютьрозговарюють в Україні. Чималенька частина суржик-спікерів вважає гадає думає, що кажебалакає українською мовою. Всупереч стереотипу, суржик употребляють не тільки прості люди, а й багато висОККих посадовців, особливо військові, менти й пожежники (бо форма, сапагі, рамантіка: сказав "Не буду работать! І всьо").
Будь-який свідоміт, або граммар-наці помає чимало баттхьорту від такої рєчі мови языка язиком і ротом. Одже, завдяки суржику будь-який москаль вважає, ЧТО розуміє українську, і що вона "нє очєнь-та і атличаєтса ат нармальнага языка", але якщо поруч з ним хтось розмовлятимо справжньою українською, буде мати баттхьорта дупощему щодо своєї неповноважносі та звинувачивати вас у тому, что "вы палякам прадалісь", я гарантую це!
Суржик міцно вплинув на український інтернет-сленг. Зокрема, його вживають багато ЖЖ-стів (нарочіто, для створення гумористичного ефекту).
Тіко ві Львові його почуєш рідко - тамтешні вуйки навіт сі не сперечают, що СУРЖИК ТО Є ЗЛО, най би йо чорний шляг трафив! Бо, балакаючі на суржикє, "Я СІ ҐАНЬБЛЮ!!"
Зло?
По-перше суржик це не зло, а по-друге його не винайшли укри. Свій варіант суржику є майже у всіх країнах, біля кордонів із іншомовними сусідами суржик присутній багато де.
Нажаль суржик у пострадянських країнах це зазвичай помісь з россійської та нацiональної мови колишньої радянської республіки колонії.
Суржик мова не постійна, поступово слова більш вживаної мови виштовхують інші. Ясне діло якщо в УРСР половина населення балакала на рашкомові, а потім ми різко стали вільними, то на рідну мову перейдуть не відразу і не в кожному регіоні, не говорячи вже про різницю поколіннь. Але є й позитивні симптоми: суржик поступово українізуєтся і це добре. Своя мова, яка стане повністю чистою та загальновживанною по всій незалежній вже за кілька поколінь - ще один цвях в домовину наших східних "братєльніков" та "защітнікав русскаязичних".
Так кажуть на суржику
Див. також
Примітки
| |||||||||||||||||||
