Максим Непийпиво

Не тільки у військовій формі

Максим Непийпиво - військовий, диверсант-розвідник, громадський діяч і просто колоритний і харизматичний дядько. Один з учасників Братської Четвірки, що прославилися першими диверсійними рейдами на територію Росії. Загинув в бою в грудні 2022-го в Брянській області.

За часів давніх богів, воєвод та царів…

Про військову діяльність Максима написано немало - це згадують в першу чергу, коли беруться про нього розповідати. А ось про його суспільну діяльність і просто як про людину з небанальними інтересами та поглядами писали небагато.

Час від часу в будь якому в суспільстві народжуються і формуються люди, які здатні не просто на сміливі і авантюрні вчинки, а й роблять це кредом свого життя. Дехто з таких людей на додачу має загострене відчуття справедливості, чітке бачення історії та, в позитивному сенсі, впертий характер без якого неможливо “робити двіж”.

Яскравим прикладом таких людей був Максим Михайлов, відомий як Непийпиво. За безсумнівними військовими подвигами не загубився цікавий і харизматичний чоловік, який в цивільному житті займався непересічними хобі та ремеслами і взагалі корисно витрачав своє життя на купу громадських ініціатив. Перефразуючи Подерв'янського “Жив інтересно, читав книжки, був шпіоном, получав удовольствіє і ходив в оперу з красивими тьолками”.

Про інших членів Братської четвірки і їх суспільну діяльність існує окрема стаття:

Основна стаття: Братська Четвірка

Про юність

Родом він з міста Васильків, в Київській області. Народився в сім'ї авіаційного інженера. Намагався вчитися на радіотехніка, але інтересу до цього напрямку в нього не було і тому покинув - не довчився. Спробував вчитися на педагогічному в Драгоманова - теж вирішив покинути.

Інтерес до історії з'явився змалечку. Він і привів Максима до висновків, що щось навколо йде не туди і треба шукати собі компанію людей які до України і її теперішнього положення ставляться більш серйозно ніж звичайні, пересічні обивателі. Без впливу романів "Вогнем і мечем" Генрика Сенкевича та "Меч Арея" Івана Білика також не обійшлося. В юності спокійно міг без грошей податися у подорож до Карпат на кілька тижнів.

Захоплення історією неминуче привело його до цікавості “лицарською козацькою бувальщиною” - авантюрними, гуморними легендами та історичними оповідями про життя козаків, характерників та отаманів. В таких сюжетах козаки показують свою авантюрну кмітливість, ошукують та перемагають різних ворогів і загалом не нудьгують. Така модель поведінки юнаку настільки сподобалася, що стала головною в його житті.

Основна стаття: Непийпиво/Про юність

Жінки. Вбрання. Хобі.

В одному зі своїх жупанів.

Фотогенічна особа

Герой статті був популярний у жінок. Але на початку, коли Максим вперше вистриг чуба – тодішня дівчина поставила умову: або змінюй зачіску, або вона йде. Як ви розумієте - зачіска перемогла, адже дівчата в житті Максима з'явилися та зникали у великих кількостях, а зачіска залишалася.

Його захоплення козацтвом мало і той бік, що бійця він із себе готував давно. Тренувався в Братстві ножовому бою, кулаками володів добре (і це йому допомагало, наприклад, у вуличних акціях або коли треба було відігнати когось від своєї кав'ярні). Загалом був дуже витривалим — його розслаблена хода була для друзів майже бігом, і на фестивалях він міг танцювати дуже довго. Популярність особливо широко цвіла серед тих дівчат, хто мав творчі професії - наприклад художниці - в мережі можна надибати багато його портретів, створених явно різними людьми - вірогідніше це якраз роботи його подруг та дівчат, які не могли залишатися байдужими до його зовнішності та харизми. Хоч парубок і сам намагався малювати, але виходило не дуже професійно.

Створити сім'ю Непийпиво не встиг - за кілька тижнів до запланованого весілля він з побратимами відправився в останній свій рейд.

Його мистецькі смаки часто були зосереджені на класичному живописі та класичній музиці. Окремою пристрастю були костюми та етнографічні експерименти в одязі. Ще в школі ходив на кружок рукоділля і навички з роками тільки покращилися. Це не були точні історичні реконструкції - а такі собі творчі переосмислення козацьких жупанів, сорочок, одностроїв. В жупані, шароварах, з бандурою. І, звісно ж, з люлькою, Максим регулярно з'являвся на акціях проти незаконної забудови в києві.

Колекціонувати і створювати люльки він почав ще до 14-го року. Сигарет не курив, а люльки були при ньому завжди - у більшості фото з ним в кадрі обов'язково присутня одна з його люльок. Увагу до стилю в одязі Максима можна проілюструвати його іронічними дописами в інстаграмі - "Ця країна загине не від ворогів, а з причини поганого смаку.[1]"

Він також неодноразово брав участь у незвичайних змаганнях - присвячених найдовшому курінню люльки. Коли учасникам видають 3 грами тютюну, однакову кількість сірників, однакові нові люльки і тампер-топталку. Це цілий медитативний вид спорту, де перемагає той, хто найдовше і без відволікання буде курити відведену кількість табаку. Спостерігати за такими змаганнями не дуже цікаво, бо все це може тривати по півтори-дві години, але чемпіонат по повільному курінню люльки довго існував не тільки в Україні, а також наприклад в Англії. Переможцем або призером Максим не став, але свою частину задоволення отримав.

Брав участь у театральних постановках, знявся у "Посттравматичній рапсодії". Як оператор і журналіст працював на YouTube-каналі "Всесвітнє Броварське телебачення" - що був популярний в 2014-16 роках своїми відео з Корчем та Славком Артеменком. Кілька разів був вихователем в дитячому таборі “Козацька фортеця”. Окрім «Рапсодії», були репортажі з акцій протесту, усілякі жартівливі відео «для своїх», а також він фільмував довгі походи компанії в зимові Карпати.

"Захоплювався всім, що допомагало вирізнятися з натовпу", – згадує його мати.

Різні красиві фото

• 

  2021 рік

• 

  На чемпіонаті з повільного куріння люльки. 2016 рік.

• 

  Постмодерністичний пікет

• 

  На літургії.

• 

  Зброя Максима

• 
• 
• 
• 
• 
• 

Портрети створені різними авторками

Максим також може позмагатися з самим Тарасом Шевченком у кількості кривих і відносно рівних артів, набризканих народною любов'ю щирих фанатів фанаток. Справді радіємо за нього, але сподіваємося, що ті дівки смоктали таки краще, ніж малювали. Цих портретів було так багато що усі не влазять в статтю і розміщенні в обговоренні.

• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 

Постмайданні часи

АТО і аніме

Події на Майдані, звісно, перевернули життя Максима. В 2014-му, в прямих військових діях він ще не встиг прийняти участь - його не ризикнули направити на бойові завдання на лінії зіткнення в той час. Але Максим займався корисним справами на базі батальйону Брацтва “Свята Марія” в Маріуполі та Києві. Загалом пишуть, що він займався тренуваннями, патрулюваннями, вишколом та організаційними справами.

В деяких статтях Непийпива називають активістом сімейного руху і руху анти-лгбт і не часто згадують, що він не боявся вступати в бійку там де опоненти дозволяли собі забагато. На мітинги завжди ходив у козацькому вбранні яке сам і шив (про це трохи згодом). Був у тусовках як старший товариш, котрий за будь-який двіж, і водночас міг допомогти щось організувати, розсудити якусь проблему, а за потреби й захистити — бився він добре, часто мав при собі незвичний тактичний ціпок Cold Steel Irish Blackthorn Walking Stick, і ножа в разі чого (яким умів користуватися). У повсякденному житті Непийпиво носив великий Cold Steel RaJah 2 в кишені, Cold Steel Hide Out на шиї, а за потреби (якщо на вході десь були металодетектори) — щось зразка Cold Steel FGX Boot Blade I.

• 

  Тактичний Irish Blackthorn Walking Stick ціпок

• 

  Cold Steel FGX Boot Blade

• 

  Cold Steel Hide Out

Як згадує Ростислав, старий друг Максима: "загалом він не говорив багато ні про язичництво, ні про свою історію як його прихильника. Він знав особисто деяких людей із язичницької тусовки (Велеслава Шипіта, теж загиблого). Можливо, вони пересікалися на «фьолькіше» двіжах, де часто тусять такі діячі. У всякому разі, він вірив у Христа, доклав немалу роль до мого навернення, прислуговував паламарем у братському храмі і не один раз вживу захищав у суперечках християнську віру."

Якщо заглибитися в сторінки Максима в соцмережах то можна знайти його цікаву характеристику самому собі "Лаборант інституту вуличної політики і прикладної політології. Отаман ордену пишних жупанів, провокатор і вічний романтик."

• 

  Часи АТО

• 

  Максим в "Генштабі"

• 

Непийпиво часів служби в поліції. 2016 рік. Зверніть увагу на розкішний набір люльок на поясі.

Максим не нудьгував і в 2016 році. Він встиг тоді побути в лавах поліції в підрозділі “Свята Марія” і полку “Київ”. Тоді Братство утворило підрозділ «Свята Марія», що був у складі Нацполіції. Після затихання АТО добровольців (переважно націоналістів) поліцейська система або асимільовувала, або позбувалася їх, звільнивши за різних причин. Розформовувалися й укрупнялися підрозділи, замість бойових дій їх залучали до поліцейської рутини, типу охорони вокзалів, ловлі наркоманів по Бахмуту, ну і, звісно, гей-парад був великою для поліції подією, тому туди залучали максимально. Були колишні добровольці, які залишилися й стали повністю поліцейськими, були й ті, за чутками, хто охороняли гей-парад.

Тоді сталася заплутана медійна історія - коли нібито, в статусі патрульного поліцейського Максим відмовився виконувати наказ забезпечити проведення «гей-параду» у Києві (“відмовився бити патріотів, які протидіятимуть гей-параду”) і його нібито за це звільнили. Максим, безперечно, не був у душі поліцейським, з міліцією/поліцією у активістів стосунки були завжди так собі (те, що саме Аваков дав зброю добровольцям, було винятковим вчинком для виняткових обставин).

І, коли пішла рознарядка охороняти гей-парад, Максим, і двоє інших людей демонстративно звільнилися. Непийпиво ніколи не був власне проти геїв, адже на анімках, які він підтримував, регулярно були люди різних орієнтацій і він це чудово знав. За його словами він не хотів захищати парад як поліцейський, бо це проти його християнських переконань. За іншою версією яку озвучували поліцейські посадовці - Максима звільнили зі служби через інші причини з поліції ще до акції протесту. Подія було добряче роздута різноманітними ЗМІ і на ній сильно спекулювали усі сторони, так що якщо захочете зануритися у ті події - то вам треба буде ретельно фільтрувати інформацію.

Постапокаліптична кав'ярня

Постер кав'ярні.

Основна стаття: Постапокаліптична кав'ярня

“Починай свій день з почутті екзистенційного жаху”. Реклама кав'ярні.

Постапокаліптичну кав'ярню він організував у підвалі на вул. П.Орлика 10, переробивши старе бомбосховище. Сильно пишався цим закладом, бо мріяв мати місце куди б могли приходити "свої". Там він працював за барною стійкою. Там проходили збори правих - Корчинський в своїй колоритній манері називав ці заходи “семінари по християнському спротиву”. Будучи поціновувачем класичного мистецтва, Максим часто крутив у закладі класичну музику, наприклад Баха. Також там бували і анімешники, про яких розповідається розділом нижче.

• 
• 

Про анімешні пригоди

Основна стаття: Аніме-спільнота та Братство

Максим казав, що йому подобається давати молоді можливості долучатися до української культури, адже ніхто в його дитинстві не вказав йому на подібний шлях. Щодо смаків Непийпива в аніме відомо небагато. Він точно дивився Трігана, а ось по іншим тайлам достовірної інформації не має. Він як міг допомагав фінансово справі перекладу та озвучення аніме. Наприклад - брав участь у зборах київських анімешників на якісні мікрофони, для перспективних діячів фандабу.

У 2014-му році він разом з Юрієм (Святошею) та Тарасом (Тарасієм) виступили за надання тодішнього офісу Братства - кафе Генштаб, в центрі Києва, для аніме-переглядів українською. На цих анімках (які проходили по неділям) юні київські анімешники, які до того постійно говорили переважно російською, знайомилися з українською культурою та краще розуміли війну з Москвою через спілкування з воїнами Братства, які періодично ротувалися між Києвом та тодішньою зоною АТО.

За спогадами старого друга Ростислава "підтримка спільноти анімешників існувала не тому, що Максим сам був затятим анімешником. Його інтереси були широкими — люлькова культура, ножовий бій, історична реконструкція, фентезі, етномузика й етно-ремесла, козацька естетика, історія, звісно також і політика. Поруч був клуб «Міцурукі», в клубі був я. А я був і є також у Братстві. Найбільшим інтересом були цікаві люди, і активні спільноти людей, які від чогось фанатіли. Також дівчата. Усього цього в анімешників тоді вистачало, і було з ким побазікати, поділитися думками, пофармити ауру тощо, і він залюбки це робив — одночасно з тим, будучи дуже досвідченим і відносно відповідальним."

Навколоанімешні фото

• 

  Є тільки три гендери...

• 

  Автомат чібіки

• 

  Пруфи Трігана

• 
• 

  Максим серед анімешників на анімках в кафе Генштаб. По центру Цейво.

• 

  Кімоно власного пошиву

• 

  На кімоно - лого Міцурукі

• 
• 

  Курка Аалямб в кімоно, що зробив Максим

• 

  Наліпки на зброї Максима

Історія триватиме далі…

У розповіді про таку особистість важко уникнути пафосу. Людина жила з прагненням до свободи, з відчуттям власної культури, з гострим відчуттям приналежності до такої культури та смаку до небезпечних пригод. Жила без зайвих заморочок в голові і повністю розуміючи, що все може закінчитися у будь який момент смертю. Це був шлях, де власні переконання і відчуття справедливості направляли вперед, не зважаючи на смертельні небезпеки.

Часто цитують Євгена Карася, який після загибелі Четвірки написав про Максима:

"Козак Непийпиво. Веселий і розпусний. Добрий та сміливий. Вічно молодий "провокатор Корчинського". М'який, але з вогником в очах. Романтик, який запалював пластидом зорі над окупованими територіями Брянщини, Курська і Бєлгорода. Козацька доля".

Фото різних періодів

• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 

Відео

Похід в зимові Карпати 2013 го року	Відео Осипа Луганського пам'яті Максима Непийпива.	Нарізка різних відео Четвірки
Інтерв'ю Непийпива 2016 року часів служби в поліціїї	Славко, Корчинський, Боргезе і Непийпиво про літературу. Треба українські комікси і аніме. 2016 рік